Репетитор з історії України у Полтаві

 «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». У XVII столітті, коли європейські митці та науковці почали активно вивчати історичну спадщину своїх народів задля доведення самобутності й оригінальності культури кожного з них, ці слова стали символічними. Українці масово дійшли до цієї ідеї тільки нещодавно, воно й не дивно. З часів перебування України під владою Польщі, Литви, Угорщини, росії, наша історія почала замовчуватися, а очевидні факти ідеологічно перекручувалися. Такі процеси тривали багато століть, і лише нині, у незалежній країні, стало очевидним, що незнання національної історії – справжня трагедія українського народу, який у більшості своїй нещодавно почав усвідомлювати свою значущість і тільки вчиться розвінчувати міфи непритомних диктаторів щодо України і українців. 

Хто створив Україну?

Відомо, що вперше назву «Україна» на означення окраїнних теренів Переяславського князівства вжито в Іпатіївському літописі 1187 року (в тому ж таки літописі у 1173 році згадується Полтава, щоправда, під назвою Лтава, але це точно наше місто). 

«Ukraine, pays des cosaques» (Україна – козацька держава) позначена на карті француза Ґійома де Боплана cередини ХVІІ століття, завдяки чому ця географічна назва стала широко відома в Західній Європі. Семантику виводили від окраїнних земель, що розкинулися на кордоні між Річчю Посполитою і Великим Степом. Із таким самим змістом це слово вживали й московські воєводи на позначення Слобожанщини, колонізованої у XVII–XVIII століттях вихідцями з Наддніпрянщини. Чому? Бо так було вигідно, щоб створити в українців комплекс меншовартості, від якого мусимо лікуватися і сьогодні.

У часи ж національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1648–1657) до «України» включали Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства, підконтрольні владі гетьмана. Загалом джерела фіксують низку територій, які у ХІІІ–ХVІІІ століттях називалися «українами». Але саме національно-визвольна війна Хмельницького спричинила революційні зрушення у політичній, соціальній, економічній і духовній сферах, докорінно змінила геополітичну ситуацію у Східній Європі. Тож можна сказати, що Богдан Хмельницький є батьком-засновником України – держави, яка пройшла тернистий шлях здобуття й утвердження незалежності, яка від 1991 року й донині існує як повноправний суб’єкт міжнародних відносин. Адже саме за владарювання Хмельницького поняття «Україна» поступово перетворилося з географічної на політичну назву козацької держави.

А ви знали, що Полтава була однією із найбільших резервних баз війська батька Хмеля? Вона відіграла велику роль у постачанні зброї, пороху та продовольства. Обов’язково розпитайте про це у свого шкільного учителя або репетитора, знайте більше, пишайтесь своїм містом!

Як вивчити історію України?

Щоб пишатися якнайсильніше, треба вчити історію. Вивчення історичних дат і подій може стати випробуванням, особливо при підготовці до ЗНО чи мультипредметного тесту. Якщо ви шукаєте спосіб запам’ятати великий обсяг матеріалу, то ось вам кілька прийомів для вивчення історії з задоволенням.

1. Історія України у соцмережах. Візуалізуйте свої знання з YouTube на каналах «Курс історії України», «Історія україни в 100 серіях», «Історія України з м’ясом».
2. Історія з гумором (як у Остапа Вишні) в Instagram.  Можна пізнати історію по світлинах з  @history_of_ukraine, готуватися до ЗНО з інфографіками на @historyzno_2018 або ж учити історію за мемами на @istukrmemes.
3. Історичне тло в Telegram. Копирсайтеся в архівних документах, не виходячи з дому чи укриття на @History_Ukraine або доторкніться до епохи через фотографії на @history_ua.
4. Історичні атласи. Той же підручник, але «закодований» в картах та діаграмах, що зображують еволюцію геополітичних ландшафтів.
5. Діаграми та часові шкали. Не вивчайте дати окремо, створюйте сукупну хронологію, що охоплює всі події та періоди. Підготуйте ментальну мапу, схеми та хоч генеалогічне дерево відомого полтавчанина, хоч Гоголя, хоч Симона Петлюри.
6. Читайте книги, не тільки підручники.

Історія України від діда Свирида до нескінченності

Дуже багато нетривіальної інформації можна дізнатися з таких книжок:

• Орест Субтельний. Україна: історія. Концепція цієї книги полягає в тому, що історія України розглядається у ній у світовому контексті. Тут немає міфів про «славне трипільське минуле» чи «Україну – колиску слов’янських народів» (і тим більше про «Україна – проєкт Леніна»), зате є ідея національного відродження України та наукової об’єктивності.
• Дід Свирид. Історія України від діда Свирида. Виклад історичного матеріалу вирізняється гумором, майстерно поєднаним з реальними фактами і художньою обробкою матеріалу, історичні герої «олюднюються», а спілкування триває на рівні діалогу і залучення читачів до аналізу історичних подій.
• Володимир В`ятрович. Україна. Історія з грифом «Секретно». У книжці екс-директора архіву Служби безпеки України публікуються документи, які донедавна були засекречені. Страшна правда про історію України ХХ століття, яка ходила в легендах і переказах, тепер має документалізоване підґрунтя і офіційне підтвердження: Голодомор, Бандера, УПА, ГУЛАГ і ЧАЕС.
• Ю. Горліс-Горський. Холодний Яр. Спогади вояка про маловідому сторінку української історії: повстанський рух під прапором Української Народної Республіки. Опублікований без купюр і змін, з коментарями науковця і врахуванням всіх версії від 1932 до 1938 року, матеріал читається, мов пригодницький роман.
• Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності. Потужна і популярна книга, без міфів та стереотипів радянської доби, дозволить сучасному читачеві «відділити історію України від історії Росії, яка причепилася до історії України і поглинула її років так на 600».

І гарних книг з історії України безліч, правда. Звісно, найкращий спосіб вивчити історію України – це найняти репетитора. Бо це завжди персоналізована програма, увага до «білих плям» і проблемних епох/персоналій/дат, індивідуальний підхід і порівняно невелика ціна за годину заняття.

Тому не соромтеся завітати на Superprof, перегляньте анкети репетиторів, які закохають вас в історію України і, можливо, проллють трохи світла на особу напівлегендарної полтавчанки Марусі Чурай.