Франкенталер показала нам шлях — спосіб мислити про колір і працювати з ним.
Кеннет Ноланд
Не можна заперечувати, що американці схильні йти власним шляхом, навіть коли черпають натхнення в європейській культурі.
Утім, це не стільки прагнення бути несхожими на інших, скільки природне бажання шукати нове й створювати щось своє. Як і європейці, американці керуються універсальним прагненням до прекрасного та прагненням виразити себе через мистецтво.
Під час Італійського Відродження — періоду, коли живопис і рисунок переживали стрімкий розвиток і закладали основи європейської мистецької традиції, — Америка вже була відкрита європейцями, але ще не була колонізована.
У наступні століття французи, іспанці та англійці боролися між собою, а також із корінними народами, за території Нового Світу. Поступово на цих землях сформувалася нова нація, для якої незалежність, прагнення до змін і готовність кидати виклик усталеним правилам стали важливими рисами культури.
Цей дух самостійності позначився і на мистецтві. Американські художники дедалі частіше відмовлялися від усталених європейських традицій, шукали власну мову та нові способи художнього самовираження.
Саме так поступово сформувався унікальний американський стиль живопису, який відкрив шлях наступним поколінням митців до сміливих експериментів і нових форм самовираження.
Сьогодні Superprof пропонує вам познайомитись з американською художницею Гелен Франкенталер — мисткинею, яка започаткувала інноваційну метод малювання «замочування-фарбування» (soak-stain) та стала однією з найвизначніших представниць нового вільного американського мистецтва.
Хто така Хелен Франкенталер?
Хелен Франкенталер народилася в заможній родині з високим соціальним становищем у Нью-Йорку в 1928 році, за рік до краху на Волл-стріт, який занурив США та весь світ у глибоку економічну депресію.
Її батько, суддя Верховного суду штату Нью-Йорк, належав до впливових представників нью-йоркського суспільства та забезпечував родині фінансову стабільність. Її мати, яка нещодавно емігрувала з Німеччини, натомість привнесла в родину європейську культурну традицію.
Хелен була наймолодшою з трьохдочок. Усі сестри здобули освіту в приватних школах і зростали в умовах, що відкривали перед ними широкі можливості, що були доступні представницям заможної родини.
Батьки прагнули передусім дати своїм дітям якісну освіту та підготувати їх до професійного життя. Саме тому Хелен закінчила престижну школу Далтона, а згодом продовжила навчання у відомому коледжі Беннінгтона у Вермонті.
Як саме у Хелен Франкенталер сформувався інтерес до мистецтва, достеменно невідомо. Можливо, певний вплив на неї мала її сестра Глорія — художниця, яка працювала з гобеленами та тісно співпрацювала з іншими художниками й ткачами.
Задокументовано, що сильне враження на Франкенталер справила творчість Джексона Поллока. Вона вперше побачила його роботи у віці 22 років й була настільки захоплена побаченим, що згодом згадувала: «хотіла жити на землі, яку він створив, і вивчити її мову».
Поллок працював далеко за межами традиційного живопису. Він не обмежувався пензлем, а використовував шпателі, кельми та палички, наносив фарбу безпосередньо на поверхню полотна. Навіть під час створення натюрмортів чи автопортретів, він прагнув експериментувати з самим процесом живопису.
Згодом ці пошуки привели Поллока до знаменитої техніки крапельного живопису. Він розкладав велике незагрунтоване полотно просто на підлозі своєї студії, а потім капав, лив або бризкав на нього фарбою, перетворював сам процес її нанесення на невіддільну частину твору.
Такий радикально новий підхід до живопису справив глибоке враження на молоду Гелен Франкенталер, яка саме шукала власний шлях у мистецтві.
Цікаво, що Джорджія О'Кіф була сучасницею Гелен, але їх творчі шляхи не перетинались.
Водночас важливу роль у її творчому становленні відіграли також стосунки з відомим мистецтвознавцем і критиком Клементом Грінбергом, який допоміг їй краще зрозуміти сучасне мистецтво та знайти власне місце в ньому.
Ключові події життя та кар'єри Гелен Франкенталер
1928
Народилася в Нью-Йорку в заможній родині. Згодом навчалася у школі Далтона та коледжі Беннінгтона у Вермонті.
1949
Завершила навчання в коледжі Беннінгтона та почала активно розвивати власний художній стиль.
1950
Познайомилася з мистецтвознавцем Клементом Грінбергом, який став важливою фігурою в її творчому становленні.
1951
Відвідала майстерню Джексона Поллока та познайомилася з його творчістю, яка справила значний вплив на її подальший розвиток.
1952
Створила знакову картину «Гори й море» (Mountains and Sea), використовуючи новаторську техніку «вбирання фарби» (soak-stain).
1960-ті
Її творчість стала важливою частиною розвитку живопису кольорового поля. Франкенталер поступово здобула міжнародне визнання.
1964
Її роботи були представлені на виставці «Постживописна абстракція» (Post-Painterly Abstraction), організованій Клементом Грінбергом.
1970-ті
Художниця поступово відмовилася від олійної техніки «замочування-фарбування» та почала активно використовувати акрилові фарби.
1980–1990-ті
Продовжувала експериментувати з кольором, формою та різними художніми техніками, працюючи також із гравюрою, графікою та скульптурою.
2011
Померла у віці 83 років у Коннектикуті, залишивши значний мистецький доробок і вплинувши на розвиток абстрактного живопису XX століття.
Нова техніка малювання Франкенталер
Натхненна експериментами Джексона Поллока, Гелен Франкенталер робила щось схоже: вона починала з того, що також розкладала великі незагрунтовані полотна просто на підлозі своєї студії. Однак на цьому схожість між їхніми методами закінчувалася.
На відміну від Поллока, який працював із густими олійними та промисловими фарбами, Франкенталер розбавляла олійну фарбу скипидаром, доводила її до рідкої, майже текучої консистенції. Потім вона обережно виливала фарбу безпосередньо на незагрунтоване полотно, що дозволяло фарбі вільно розтікатися та вбиратися в тканину.
Саме ця особливість техніки створювала характерний ефект: фарба не залишалася лише на поверхні, а ніби проникала всередину полотна. Розбавлені кольори ставали м'якшими й прозорішими, а межа між фарбою та самим полотном поступово стиралася.
Техніка «замочування-фарбування» Гелен Франкенталер стала важливим кроком у розвитку живопису. Оскільки розбавлена фарба вбиралася безпосередньо в незагрунтоване полотно, колір ніби ставав частиною самої тканини, а не просто лежав на її поверхні. Завдяки цьому Франкенталер створювала легкі, напівпрозорі кольорові плями, які наче розчинялися в полотні та створювали відчуття простору й світла.
Проте новаторська техніка мала й свої недоліки. Олія з фарби з часом могла спричиняти потемніння та знебарвлення полотна, а відсутність ґрунтовки робила ранні роботи художниці особливо вразливими до пошкоджень і руйнування.
До 1970-х років Гелен Франкенталер поступово відмовилася від техніки «замочування-фарбування», яку започаткувала, і звернулася до інших художніх можливостей.
Вона почала використовувати густіші акрилові фарби та працювати з яскравими, насиченими кольорами, що перегукувалися з творчістю художників-фовістів, зокрема Анрі Матісса.
Абстрактний експресіонізм та творчість Гелен
Час був надзвичайно сприятливим для американських художників, адже саме тоді вони почали виходити на передові позиції у світі західного мистецтва.
Гелен Франкенталер виросла під час Великої депресії — періоду, коли значна частина населення світу жила в умовах бідності та голоду, що стосувалося не лише художників.
У Європі наслідки Першої світової війни та страх перед новим масштабним конфліктом позначалися на всіх сферах життя. Особливо сильного впливу зазнало мистецьке середовище.
Через політичну нестабільність і загрозу нової війни багато європейських художників були змушені залишити батьківщину та шукати притулку у Сполучених Штатах. Наближення Європи до нового руйнівного конфлікту створило своєрідний вакуум у мистецькому світі, що відкрило американським художникам можливість вийти на передній план і відіграти провідну роль у формуванні нового великого мистецького руху.
Після Другої світової війни Америка, а точніше Нью-Йорк, поступово витіснила Париж як головний центр прогресивного мистецтва.
— це мистецький напрям, що виник у США у 1940-х роках. Художники цього напряму відмовлялися від реалістичного зображення предметів і прагнули передати емоції та внутрішній стан через колір, форму, рух і сам процес нанесення фарби.
Нове мистецьке бачення, що було сформоване першим поколінням американських художників — Джексоном Поллоком, Віллемом де Кунінгом та Аршилом Горкі, — стало початком нового модерністського напрямку. Він увібрав у себе риси імпресіонізму, фовізму та, особливо, сюрреалізму.
Мистецтвознавці назвали цей напрям абстрактним експресіонізмом. Однак сам термін не був новим і не означав появу абсолютно нового мистецького руху: його використовували ще в 1919 році для опису експресіоністичного мистецтва Німеччини.
Згодом мистецтвознавець Альфред Барр використав цей термін у своїй рецензії 1929 року, коли описував картини Василя Кандинського.
Саме унікальний американський підхід до мистецтва зробив абстрактний експресіонізм одним із найвизначніших мистецьких явищ 1940-х років і допоміг Сполученим Штатам посісти центральне місце у світі західного мистецтва.
Живопис і скульптура, що розвивалися у Сполучених Штатах протягом першої половини XX століття, а особливо після Другої світової війни, вирізнялися сміливістю та прагненням відкинути усталені правила. У творах цього періоду відчувався американський дух свободи, бунтарства й незалежності, а дехто навіть вбачав у них прояви своєрідного нігілізму.
Якщо дивитися на абстрактний експресіонізм крізь цю призму, то творчість Хелен Франкенталер та інших художників цього напряму якнайкраще втілювала нове бачення мистецтва. Замість того щоб стояти перед мольбертом із палітрою в руці та наносити фарбу розміреними мазками, вони безпосередньо виливали її на полотно та перетворювали сам процес творення на важливу частину мистецького висловлювання.
Можливо вам подобається більш традиційний, але не менш інноваційний стиль Фріди Кало?
Живопис дії як спосіб самовираження Гелен
Метод живопису «замочування-фарбування» Хелен Франкенталер та техніку крапельного живопису Джексона Поллока об'єднує термін «живопис дії» — напрям, який не стільки пов'язує їх із конкретним американським мистецьким рухом, скільки описує сам процес створення картини.
— це ключовий напрям абстрактного експресіонізму, де сам процес творення має більше значення, ніж кінцевий результат. Замість класичного використання пензлів, фарбу розбризкують, наливають або розмахують нею над полотном, щоб передати підсвідомі емоції та рухи тіла.
Цей підхід зосереджується на фізичній взаємодії художника з полотном та майже не залишає місця для традиційної техніки живопису.
Сам процес творення перетворюється на своєрідну граційну техніку: фарба летить, розтікається та осідає на полотні, залишає сліди рухів і жестів художника.
Дехто вважає живопис дії авангардним мистецьким напрямом, тоді як інші ставляться до нього критично та ввавжають його надто простим або навіть штучним.
Та як би не оцінювали цей стиль, його твори й досі продовжують захоплювати, інтригувати та дивувати глядачів. Сьогодні вони представлені в постійних експозиціях Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, а також у колекціях і виставкових програмах галереї Тейт та інших провідних музеїв світу.
Гелен ж продовжувала творити у цьому стилі та створювати свої фантастичні роботи, що і сьогодні вражають поціновувачів абстрактного мистецтва.
Ось лише декілька робіт Гелен, що вона виконала методами живопису дії:
Спадщина Гелен
Що саме надихнуло Гелен Франкенталер обрати шлях художниці, достеменно невідомо, хоча існує думка, що вона змалку мріяла присвятити себе мистецтву.
На відміну від Артемізії Джентилескі та багатьох інших відомих художників, Гелен не мала батька, який би підтримував її творчі прагнення та спрямовував до професійної кар'єри в мистецтві. Наскільки відомо, мати також не відігравала такої ролі в її становленні.
Так само Гелен була зовсім не схожа на Мері Кассат, яка кинула виклик своєму батькові, а також суспільству й мистецькому середовищу, що зневажливо ставилися до її прагнення малювати. Заради цього покликання Кассат відмовилася від шлюбу, дітей і фінансової безпеки — усього, що вважалося необхідним для жінки її часу. Вона відчувала, що мусить присвятити себе мистецтву, інакше не зможе бути собою.
Гелен, за всіма свідченнями, не йшла на такі жертви. І хоча їй бракувало батьківського наставництва, лише тому, що її батько сам не був художником, вона мала можливість навчатися у кількох відомих представників мистецького світу, зокрема Руффіно Тамайо та Пола Філі.
Важливу роль у творчому становленні Гелен відіграв і мистецтвознавець Клемент Грінберг, з яким її пов'язували тривалі стосунки. Він був значно старшим за неї й на момент їхнього знайомства вже мав авторитет і широкі зв'язки у мистецьких колах. Саме завдяки його підтримці роботи Франкенталер увійшли до виставки «Постживописна абстракція» 1964 року.
Мері Кассат, імовірно, радше відмовилася б від будь-якої підтримки, ніж погодилася на «спонсорство» чоловіка заради того, щоб її роботи отримали увагу та визнання.
Гелен Франкенталер самостійно зробила собі ім'я та змогла заробляти на життя мистецтвом. Вона експериментувала з різними матеріалами та опанувала не одну форму художнього вираження.
Франкенталер започаткувала нові способи роботи з фарбою і створила власний абстрактний світ, який запрошував глядачів зануритися в нього, відчути його атмосферу та спробувати осягнути її особливе бачення експресіонізму.
Її картини — це не просто красиві твори. Вони є висловлюваннями великої сили та значущості про те, що означає залишатися живим, долати кризу й приймати зрілість із гідністю та навіть радістю.
Барбара Роуз
Вона не піддавалася усталеним умовностям, не використовувала традиційні методи живопису для створення звичних сюжетів — натюрмортів, портретів, пейзажів, жанрових чи історичних і релігійних сцен.
Гелен Франкенталер стала унікальною постаттю в історії образотворчого мистецтва. Вона не просто експериментувала з техніками нанесення фарби, а послідовно досліджувала нові можливості кольору, полотна та процесу живопису.
Франкенталер стала ключовою постаттю, яка фактично зв'язала агресивний абстрактний експресіонізм 1940-х років із медитативним живописом кольорового поля.
— це напрям абстрактного живопису, що виник у США у 1940-1950-х роках. Замість динамічних мазків, характерних для абстрактного експресіонізму, він фокусується на великих, плоских і рівномірних ділянках кольору, які повністю заповнюють полотно.
Навіть Джексон Поллок, який значною мірою вплинув на її творчість, не пішов у дослідженні цих можливостей настільки далеко, як Франкенталер.
Її новаторський підхід і прагнення постійно шукати нові форми художнього вираження назавжди змінили історію абстрактного живопису. Якщо додати до цього особливу візуальну красу її робіт, стає зрозуміло, чому Гелен Франкенталер посідає гідне місце серед найвидатніших художниць XX століття.
Спадщина Гелен Франкенталер продовжує жити й сьогодні. За життя вона заснувала власний фонд, що опікується збереженням її творчої спадщини, підтримує виставки, дослідження та публікації, освітні програми й грантові ініціативи. Фонд також зберігає значну колекцію її робіт, архівні матеріали та сприяє тому, щоб творчість Франкенталер залишалася доступною для дослідників, художників і широкої публіки.
Підсумувати за допомогою ШІ:
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
