Німецька мова, яку ми вивчаємо в школі, на курсах чи за підручниками, може здаватися єдиною та сталою. Але в Німеччині, Австрії, Швейцарії та інших німецькомовних регіонах історично сформувалося багато різних мовних різновидів.
Щоб не заплутатися далі, важливо відразу розділити три окремих поняття:
Серед них найбільш важливим є поділ на два основні ареали: верхньонімецький та нижньонімецький.
Через назви може здатися, що це просто два варіанти однієї мови. Насправді ж ці різновиди німецької досить несхожі, а їхні назви пов’язані насамперед із географією та історією розвитку німецьких мов.
Отже, верхньонімецька та нижньонімецька — це не два рівнозначні варіанти сучасної стандартної німецької мови, а два великі мовні ареали з власними діалектами. Що ще потрібно знати про ці різновиди та чому важливо розуміти відмінності між ними? Давайте розбиратись.
Що таке верхньонімецька та нижньонімецька мови?
Терміни Hochdeutsch і Niederdeutsch було придумано не для опису «правильності» чи «неправильності» мови, їх вживають для позначення їх географічного розташування.
Нижньонімецькі мовні різновиди (Niederdeutsch) сформувалися переважно на півночі німецькомовного простору — у рівнинних, низовинних регіонах. Сьогодні до цієї групи належать передусім різні форми Plattdeutsch, або нижньонімецької.
Бенратська лінія умовно відділяє нижньонімецьку групу від верхньонімецької.
Верхньонімецькі різновиди (Hochdeutsch) формувалися переважно в центральних і південних частинах німецькомовного простору. У широкому діалектологічному розумінні до високонімецького ареалу належать дві великі групи: середньонімецькі (Mitteldeutsch) та верхньонімецькі (Oberdeutsch) діалекти.
У сучасній повсякденній німецькій мові словом Hochdeutsch часто називають стандартну німецьку мову — Standarddeutsch, тобто нормовану форму мови, яку використовують в офіційному спілкуванні, медіа тощо.
Проте в історичній лінгвістиці та діалектології Hochdeutsch має ширше значення. Як ми вже зазначили в своєширшому значенні цей термін включає середньонімецькі та верхньонімецькі діалекти.
Стандартна німецька історично сформувалася на основі різних високонімецьких мовних традицій, але Hochdeutsch і Standarddeutsch — не тотожні поняття.
Слова «верхня» та «нижня» в назвах цих мовних груп не означають «краща» та «гірша».
Йдеться про географію:
Hochdeutsch → вищі, центральні та південні території;
Niederdeutsch → нижчі, північні низовини.
Як сформувався поділ німецьких мов?
Поділ німецької мови не відбувся одномоментно: цей процес зайняв кілька століть.
Основою поділу німецької на мовні групи стали відмінності, які виникали в різних регіонах у процесі історичного розвитку місцевих говірок.
Німецька мова формувалася в межах західногерманського мовного континууму та має спільне походження з англійською, нідерландською і фризькими мовами. Проте німецькомовний простір був і залишається досить великим та неоднорідним. На різних територіях мовлення розвивалося по-різному, під впливом місцевих особливостей, історичних подій і контактів із сусідніми мовами.
У міру того як мовні різновиди розвивалися в межах певних територій, між ними поступово виникали відмінності у вимові, граматиці та словниковому складі.
Важливу роль у цьому процесі відіграв другий пересув приголосних.
— серія звукових змін, яка особливо сильно вплинула на центральні та південні регіони. У північних низовинах ці зміни майже не відбулися. Саме ця відмінність стала однією з основних ознак, за якими розрізняють нижньонімецькі та високонімецькі різновиди.
Так, наприклад, сьогодні у різних німецькомовних регіонах у деяких словах можна побачити такі відмінності:
Нижньонімецькою:
maken
Appel
Верхньонімецькою:
machen
Apfel
Такі відмінності не є випадковими. Вони відображають різні шляхи історичного розвитку німецьких мовних різновидів.
Тож, як відбувався поділ німецької на групи?
У спрощеному вигляді цей процес можна представити так*:
Західногерманський мовний континуум
↓
Розвиток місцевих різновидів у різних регіонах
↓
Формування нижньо-, центрально- та верхньонімецьких різновидів
↓
Подальший розвиток і зближення окремих писемних традицій
↓
Стандартизація німецької мови
↓
Сучасна стандартна німецька та регіональні діалекти
* ця схема є спрощеною
Стандартна німецька не виникла з одного конкретного діалекту. На її формування вплинули різні центрально- та верхньонімецькі писемні традиції, а процес стандартизації тривав кілька століть.
Де говорять верхньонімецькою?
У діалектологічному значенні верхньонімецький ареал охоплює переважно центральні та південні частини німецькомовного простору. Сюди входять:
Водночас казати, що на цих територіях всі говорять однаково, не можна. Існує багато різних діалектів і мовних різновидів верхньонімецької. Так, наприклад, баварські, алеманські та франконські різновиди можуть помітно відрізнятися один від одного, а також від стандартної німецької.
Верхньонімецька: один термін — два значення
— це мовний стандарт, який використовують у навчанні, підручниках, офіційному спілкуванні та загальнонаціональних медіа.
Для людини, яка лише починає вивчати німецьку, Верхньонімецька зазвичай асоціюється зі стандартною німецькою мовою. Саме цей термін часто вживають у підручниках, на мовних курсах і повсякденному спілкуванні на позначення стандартної німецької.
Однак у лінгвістиці Hochdeutsch має ширше значення, тому при згадуванні десь цього слова варто дивитися на контекст.
Верхньонімецька у діалектології →
широкий термін для центральнонімецьких і верхньонімецьких мовних різновидів
Верхньонімецька у повсякденному мовленні та навчанні →
стандартна німецька мова (Standarddeutsch)
Чому виникла така плутанина?
Верхньонімецькі діалекти та стандартна німецька — не одне й те саме, але стандартна мова історично пов’язана саме з високонімецьким мовним ареалом. Тому подвійне вживання терміна Hochdeutsch може стати причиною сумбуру під час вивчення німецької мови.
Де говорять нижньонімецькою?
Нижньонімецькі мовні різновиди (Niederdeutsch) традиційно пов’язані з північною Німеччиною та Північнонімецькою низовиною. Вони сформувалися в умовах рівнинного ландшафту й мають власну історію розвитку, відмінну від верхньонімецьких різновидів.
Для позначення нижньонімецьких мовних різновидів використовують кілька назв:
Нижньонімецька — це не одна стандартизована мова, а сукупність регіональних різновидів, які можуть відрізнятися за вимовою, словниковим складом і деякими граматичними особливостями залежно від території, де її використовують.
Як сформувались нижньонімецькі різновиди мови?
Нижньонімецькі різновиди сформувалися на основі давніх західногерманських говорів Північної Німеччини та Північнонімецької низовини. У середньовіччі важливою для їх розвитку стала середньонижньонімецька (Mittelniederdeutsch). У XIII–XVI століттях вона була важливою мовою торгівлі та писемної комунікації Північної Європи, зокрема завдяки діяльності Ганзейського союзу.
Пізніше позиції нижньонімецької поступово послаблювалися через поширення високонімецьких різновидів, а згодом — стандартної німецької мови в освіті, адміністрації та повсякденному житті. Особливо помітним цей процес став у XIX–XX століттях, коли нижньонімецька дедалі рідше передавалася від батьків до дітей.
Сьогодні нижньонімецькі різновиди використовуються переважно в північних регіонах Німеччини.
Діалекти й регіональні мови й досі відіграють помітну роль в освіті, культурі та суспільному житті. Для багатьох людей вони залишаються не лише частиною культурної спадщини, а й засобом повсякденного спілкування.
Рада Європи закликає Німеччину посилювати підтримку регіональних мов і мов меншин. Вони є важливою частиною мовного ландшафту країни та мають офіційне визнання на регіональному рівні.
людей і сьогодні розмовляють нижньонімецькою
Основні відмінності верхньо- та нижньонімецьких різновидів
Найпомітніші відмінності між цими групами пов’язані з історією їхнього розвитку, географією їх поширення та звуковими змінами. Особливо важливу роль у формуванні цих відмінностей відіграв другий пересув приголосних.
Чим відрізняються ці різновиди німецької?
| Характеристика | Високонімецькі різновиди | Нижньонімецькі різновиди |
|---|---|---|
| Регіон | Центральна та Південна Німеччина, Австрія, більша частина німецькомовної Швейцарії та сусідні території | Північна Німеччина, зокрема Північнонімецька низовина |
| Назви | Hochdeutsch у широкому діалектологічному значенні | Niederdeutsch, Plattdeutsch, Platt |
| Історія звуків | Зазнали значних змін унаслідок другого пересуву приголосних | Ці зміни значною мірою їх не охопили |
| Зв’язок зі стандартною мовою | Центрально- та верхньонімецькі писемні традиції відіграли важливу роль у формуванні стандартної німецької | Розвивалися окремо від стандартної німецької та не стали її основою |
| Сучасне використання | Представлені багатьма діалектами та регіональними різновидами | Зберігаються переважно як регіональні мовні різновиди Північної Німеччини |
Верхньонімецька та нижньонімецька — це не дві однакові за статусом форми сучасної німецької мови. Йдеться про великі групи мовних різновидів, які мають спільне походження, але розвивалися по-різному.
Одне слово — різні варіанти
Особливо добре різницю між верхньонімецькою та нижньонімецькою видно на окремих словах:
| Слово українською | Верхньонімецька | Нижньонімецька |
|---|---|---|
| робити | machen | maken |
| яблуко | Apfel | Appel |
| я | ich | ik |
| це / те | das | dat |
| корабель | Schiff | Schipp |
Ці приклади допомагають побачити, що нижньонімецькі форми часто зберігають приголосні, які в верхньонімецьких різновидах зазнали історичних змін.
Як відрізняється вимова?
Вимова — одна з найпомітніших відмінностей між нижньонімецькими та високонімецькими різновидами. Багато з цих відмінностей виникли через те, що в різних регіонах німецькомовного простору приголосні змінювалися по-різному.
Особливо важливу роль у цьому, як ми вже зазначали, відіграв другий пересув приголосних. Він вплинув на центральні та південні різновиди мови, а у нижньонімецьких різновидах збереглася давня вимова.
Давайте подивимось на приклади:
maken [ˈmaːkŋ̍]
У нижньонімецькій формі зберігся приголосний k [k].
machen [ˈmaxn̩]
У високонімецьких різновидах він зазнав звукової зміни й перейшов у [x], який на письмі передається сполученням ch.
Appel [ˈapəl]
У нижньонімецькій формі зберігається p [p].
Apfel [ˈapfəl]
У високонімецькій з’являється африката pf [pf].
ik [ɪk]
Нижньонімецька форма зберігає [k].
ich [ɪç]
У високонімецькій маємо палатальний звук [ç].
Отже, ці приклади показують не просто різницю у вимові окремих слів. Вони відображають різний історичний розвиток приголосних у нижньо- та високонімецьких різновидах німецької мови.
Лінії «maken — machen» та «Appel — Apfel»
Відмінність між формами maken і machen стала основою для назви лінії Бенрата. Її також називають лінією maken–machen. Це приблизна межа, що використовується в діалектології для розмежування нижньонімецького та високонімецького ареалів.
Однак ця лінія — не чіткий мовний кордон. По обидва боки ізоглоси існують перехідні зони, де окремі риси мов поступово змінюються під впливом одна одної.
— це лінія, якою на лінгвістичних мапах позначають межі поширення певного мовного явища.
Ще однією важливою ізоглосою є лінія Шпаєра, яку також називають лінією Appel–Apfel. Вона пов’язана з іншою особливістю розвитку приголосних у німецьких діалектах. На північ від цієї умовної лінії поширені форми на кшталт Appel, тоді як на південь — Apfel. Ця ізоглоса допомагає розмежувати нижньосередньонімецькі та верхньонімецькі діалектні території.
Лінія Шпаєра проходить південніше за лінію Бенрата, тому між ними розташована широка перехідна зона. Це ще раз показує, що німецький діалектний простір не поділений на кілька чітких мовних територій: окремі мовні риси можуть поширюватися на різні відстані та мати власні межі.
Німецькомовний простір — це не дві чітко розділені мовні зони, а територія з поступовим злиттям діалектів від ліній «maken — machen» та «Appel — Apfel».
Чи відрізняється словниковий запас мов?
Так. Німецькі різновиди мов можуть відрізнятися не лише вимовою, а й словниковим запасом, граматикою та формами окремих слів.
Частина відмінностей виникла через різний історичний розвиток регіонів. На лексику впливали контакти з іншими мовами та сусідніми мовними спільнотами.
Однак важливо не перебільшувати цю різницю. Нижньонімецька та верхньонімецькі різновиди німецької залишаються спорідненими й мають багато спільної лексики. Для людини, яка вивчає стандартну німецьку, незнайоме слово з діалекту може бути незрозумілим, але це не означає, що вся мовна система принципово інша. Так, наприклад, однаковим для всіх діалектів залишається правило вживання великої літери.
Якою німецькою мовою говорять у Німеччині сьогодні?
Сьогодні в Німеччині немає єдиної мови, яка звучала б абсолютно однаково в усіх регіонах. Основою публічного та офіційного спілкування є стандартна німецька — Standarddeutsch. Її використовують в якості мови освіти, в державних установах, загальнонаціональних медіа, а також у більшості офіційних і письмових комунікацій.
Водночас у різних регіонах зберігаються діалекти та інші регіональні мовні різновиди. Вони можуть відрізнятися вимовою, окремими словами та певними граматичними особливостями.
Якщо спростити, німецькомовний простір Німеччини можна представити так:
Нижньонімецькі різновиди — переважно північ Німеччини.
Верхньонімецькі різновиди — переважно південь Німеччини.
При цьому Standarddeutsch – це не діалект, це надрегіональна стандартна форма мови, якою можуть користуватися люди з різних частин країни незалежно від того, яким діалектом вони говорять.
А чи задумувались ви, чому слово Standarddeutsch пишеться разом?
Наприклад, людина з Гамбурга, Мюнхена чи Кельна може використовувати стандартну німецьку в офіційній ситуації, а в повсякденному спілкуванні — говорити з помітними регіональними рисами. Наскільки сильно вони будуть відчутними у мовленні, залежить від регіону, ситуації та самого мовця.
Чи потрібно знати різницю між діалектами тим, хто вивчає німецьку?
Якщо ви лише починаєте вивчати німецьку, вчити всі німецькі діалекти не потрібно.
Основою для навчання має бути Standarddeutsch. Саме стандартну німецьку мову ви найчастіше зустрічатимете в підручниках, в інших навчальних матеріалах та на іспитах.
Але знання про діалекти може бути дуже корисним:
Діалекти не потрібно вивчати замість стандартної німецької. Водночас корисно розуміти, що стандартна мова — це не єдиний різновид німецької, а частина значно ширшого й більш різноманітного мовного простору.
Підсумувати за допомогою ШІ:
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
