Початок пізнання — це відкриття того, чого ми не розуміємо. Френк Герберт

Через знахідки в науці, які свого часу для нас були таємницею, ми дізналися більше про деякі види тваринного світу, а це дало змогу цінувати їх ще більше.

У сьогоднішній статті ми зосередимося на чотирьох фантастичних відкриттях, що кардинально змінили наше ставлення до чотирьох видів тварин: шимпанзе, вівці, гірської горили та дельфіна.

Найкращі репетитори біології вільні зараз
Наталія
5
5 (7 відгуки)
Наталія
100₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Ірина
5
5 (14 відгуки)
Ірина
200₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Світлана
5
5 (5 відгуки)
Світлана
250₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Анастасія
5
5 (3 відгуки)
Анастасія
300₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Вікторія
5
5 (2 відгуки)
Вікторія
250₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Софія
5
5 (3 відгуки)
Софія
250₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Лиза
5
5 (2 відгуки)
Лиза
200₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Олександра
5
5 (2 відгуки)
Олександра
120₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Наталія
5
5 (7 відгуки)
Наталія
100₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Ірина
5
5 (14 відгуки)
Ірина
200₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Світлана
5
5 (5 відгуки)
Світлана
250₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Анастасія
5
5 (3 відгуки)
Анастасія
300₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Вікторія
5
5 (2 відгуки)
Вікторія
250₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Софія
5
5 (3 відгуки)
Софія
250₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Лиза
5
5 (2 відгуки)
Лиза
200₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Олександра
5
5 (2 відгуки)
Олександра
120₴
/год
Gift icon
1-ий урок безкоштовно!
Поїхали!

Джейн Гудолл і її шимпанзе

Джейн Гудолл, яка народилася у Лондоні в 1934 році, стала легендою в галузі біології. Відкриття Гудолл та її дослідницька робота з шимпанзе в Танзанії дали змогу їй  стати однією з найвизначніших вчених у галузі приматології.

дослідження шимпанзе
Спостерігаючи за шимпанзе в Танзанії, Джейн Гудолл відкрила дивовижні істини. Фото: Unsplash

В середині 1960-х років безліч науковців вивчали шимпанзе в національному парку Gombe Stream у Танзанії під пильним керівництвом Луїса Лікі, була серед їх числа і Джейн Гудолл. Спочатку в ролі асистентки, а далі і як незалежна вчена. Її майже 60-річні дослідження африканських шимпанзе були зосереджені в основному на соціальних і сімейних взаємодіях приматів. Відкриття Джейн Гудолл були і залишаються новаторськими та надзвичайно успішними, оскільки вчена застосовувала глибокий та вдумливий підхід - вона “входила” в спільноту шимпанзе, а не просто спостерігала за ними на відстані. В 20 столітті до Джейн Гудолл приматологи ніколи не користувалися подібною тактикою в своїх дослідженнях шимпанзе.

Однак чи отримала врешті-решт Гудолл успішні результати?

Абсолютно!

Нижче наведено деякі найбільш примітні та суттєві відкриття пані Гудолл від її “наукового спілкування” з приматами:

  • шимпанзе звикають до людей поступово: оскільки Гудолл була однією з перших осіб, що так близько підійшли до диких шимпанзе, дослідники не були впевнені, як ті відреагують. Тим не менш, Джейн Гудолл зафіксувала, що після загального занепокоєння і ворожості під час перших контактів, шимпанзе поступово почали відчувати себе комфортніше в її присутності;
  • шимпанзе виготовляють інструменти (це все ще вважається одним з найвизначніших відкриттів у тваринному світі!): Гудолл помітила, що одна з її шимпанзе в парку Танзанії використовує палички та солому, щоб створити інструмент, який полегшить витягування термітів із термітника;
  • згідно з висновками, озвученими попередніми приматологами, шимпанзе не вважалися всеїдними. Рахувалося, що шимпанзе користуються виключно вегетаріанською дієтою. Однак у різних випадках Гудолл помічала, як шимпанзе їдять свиняче м’ясо, ба навіть менших за себе мавп;
  • шимпанзе - одні з найбільш соціальних істот на Землі: маючи можливість пильно спостерігати за шимпанзе, Гудолл під час багаторічних досліджень помітила, що вони неймовірно соціальні істоти. Наприклад, шимпанзе нерідко обіймають і цілують один одного, крім того, шимпанзе дуже часто полюють в добре організованих групах.

Невтомні зусилля Джейн Гудолл є джерелом неабиякого натхнення для початківців біологів та приматологів. Станом на 2021 рік Гудолл — єдина людина, яка була повністю прийнята в суспільство шимпанзе. Деякі з тих мавп, кого Гудолл спостерігала протягом шести десятиліть своїх досліджень, це Девід Сива Борода, Голіаф, Майка, Хамфрі, Джіджі, Фло та Фродо. Гудолл називала своїх шимпанзе за їх фізичними характеристиками чи рисами особистості. Шимпанзе стали її друзями.

Хоча Гудолл вже не перебуває в Африці, досліджуючи шимпанзе в національному парку біля річки Гомбе, вона все ще енергійно працює як активіст, підвищуючи обізнаність людства щодо зміни клімату та етичного поводження з шимпанзе в зоопарках у неволі.

Джейн Гудолл - справжня оригіналка, яку неможливо замінити на цій планеті будь-ким іншим!

Вілмут і Кемпбелл та вівця Доллі

Ще одне біологічне відкриття в царстві тварин, що варте уваги, — це робота Яна Вілмута та Кіта Кемпбелла з Інститута Росліна, яке знайомить нас з вівцею Доллі.

І Вілмут, і Кемпбелл були блискучими та висококваліфікованими вченими, котрі цікавилися тваринами та досліджували маніпуляції з генами для клонування живих видів. Їхні шляхи перетнулися на початку 1990-х років в Інституті Росліна в шотландському Единбурзі, Великобританія.

Зацікавлення Кемпбелла та Вілмута щодо ембріології та клонування дозволило їм разом із великою дослідницькою групою завершити клонування вівці Доллі. Вчені прагнули дізнатися, чи можливо шляхом експериментів та без надмірного використання живого матеріалу для тестування створити генетично модифіковану тварину.

Після кількох років перевірки генетично модифікованих клітин різних типів овець, маніпуляції з генами виявились успішними, адже у 1996 році, створена в лабораторії вівця Доллі, народилася від сурогатної матері -  шотландської чорнобривої вівці.

Детальніше дізнатись про цей експеримент ви можете тут.

Але чому вівця Доллі була настільки важливою у світі науки?

Коли вона народилася і згодом була представлена ​​світу, ЗМІ здійняли хвилю шаленства, і біологи з усіх континентів земної кулі почали вихваляти команду Інституту Росліна за їх вражаючі результати.

Вівця Доллі стала чудом, оскільки вона була першим ссавцем, якого вдалося клонували з тваринної клітини.

Успішне створення ембріона, протікання вагітності та народження продемонстрували вченим, що клітинами та генами можна маніпулювати задля створення точної копії тварини, від якої вони були взяті. Вівця Доллі викликала захоплення, а це, в свою чергу, спрямовувало величезні кошти у такі наукові галузі як ембріологія та клонування.

Розробка ІПС та персоналізованих стовбурових клітин стали можливими виключно завдяки успіху Доллі.

Вівця Доллі була названа на честь американської співачки Доллі Партон.

За своє життя Доллі виносила шестеро ягнят і мирно собі жила в Інституті Росліна до самої своєї смерті на початку 2003 року.

Дайан Фоссі та гірські горили

Ще одна легенда в галузі біології та приматології – Дайан Фоссі зі Сполучених Штатів. Так само як і Джейн Гудолл, Дайан Фоссі надихнулася Луїсом Лікі вивчати приматів в Африці. Однак для Фоссі це були не шимпанзе, це були горили!

Дайан Фоссі народилася в 1932 році в Сан-Франциско і з юних років плекала любов до всіх тварин, з якими контактувала. Подорослішавши, вона відправилася втілювати мрію всього свого життя до Африки. Вчена прагнула досліджувати екзотичних тварин, таких як жирафи, шимпанзе, зебри, слони тощо. А наприкінці своєї подорожі по Африці Фоссі зустріла в Танзанії Луїса Лікі.

дослідження гірських горил
Фоссі присвятила все своє життя дослідженню горил в Руанді. Фото: Unsplash

Лікі справив величезний вплив на Фоссі. Через кілька років він закликав її назавжди переїхати до Африки, щоб вивчати горил так само, як Гудолл шимпанзе в Танзанії. Фоссі отримала необхідну підготовку і повернулася до Африки в 1967 році.

Спочатку вона планувала спостерігати за горилами в Конго, однак через суспільні заворушення, що відбувалися в цій країні, Дайан Фоссі прийняла рішення створити свою дослідницьку базу в руандському регіоні Вірунгас.

Решту свого життя Дайан Фоссі провела саме на цьому клаптику земної кулі, зокрема у підніжжі гори Бісок, спостерігаючи за горилами в їх природному середовищі існування. Яку саме інформацію, котра сприяла глибшому розумінню горил приматологами, виявила Фоссі?

Вчена з’ясувала, що:

  • сімейні стосунки у горил досить міцні: гірські горили здатні формувати щось схоже на військове об'єднання і вони дуже близькі зі своїми родинами. Фоссі також виявила, що зв'язок між матір'ю та її потомством є досить потужним. Як і в людей, хороші мами-горили сприяють вихованню здорових та врівноважених нащадків;
  • щоденна діяльність: оскільки Фоссі дуже зблизилася з гірськими горилами, вона мала змогу спостерігати за їх повсякденною поведінкою. То ж чим вони займаються? Гірські горили проводять більшу частину дня, шукаючи їжу, це активність виконується разом з усіма членами спільноти. Вечорами горили відпочивають у «нічних гніздах», створених з гілок та листя;
  • горили можуть призвичаїтися до людей: для більшості людей Дайан Фоссі була і досі залишається дуже сміливою людиною саме через свої спроби зблизитися з горилами та за регулярну комунікацію з ними. Фоссі виявила, що горили можуть легко уживатися поруч з людьми, це стосується навіть найбільш домінантних самців;
  • горили грайливі: завдяки спостереженням Фоссі доведено, що горили дуже грайливі та веселі. У багатьох випадках вони лоскотали один одного та гралися, наче діти на шкільному подвір’ї.

Дослідження та спостереження Дайан Фоссі за гірськими горилами досі вважаються значущими, адже вони дали надзвичайний поштовх розвитку приматології. Багато з того, що ми знаємо і любимо про горил сьогодні, отримано та переосмислено завдяки життю та праці Дайан Фоссі.

У Фоссі були особливі зв’язки з горилою на ім’я Діджит, за котрим вона уважно спостерігала більше десяти років, перш ніж браконьєри вбили його.

В останні роки свого життя Фоссі приділяла багато уваги підвищенню обізнаності про сумну реальність браконьєрства в Африці. Багато експертів і близькі друзі Дайан Фоссі вважають, що її відвертість і явне ігнорування небезпеки, що представляла собою злочинна діяльність браконьєрів, призвели до її передчасного вбивства в грудні 1985 року.

Маргарет Хоу Ловатт і дельфін Пітер

Іншим захоплюючим біологічним відкриттям є робота, виконана Маргарет Хоу Ловат, з молодим дельфіном Пітером у Сент-Томасі, що в Америці.

Маргарет Хоу народилася в 1942 році на Віргінських островах Сполучених Штатів Америки. З юних років у неї розвинулася любов до тварин, особливо водних. Тому після закінчення коледжу вона працювала в лабораторії дельфінів, де проводилося дослідження поведінки білух.

дослідження дельфінів
Існують різні види річкових і океанських дельфінів. Саме останніх і досліджувала Маргарет Ловатт. Фото: Unsplash

Але як же почалася її “співпраця” з дельфіном Пітером?

У середині 1960-х років до Сент-Томасу за сприяння та фінансування NASA, прибув відомий невролог Джон К. Ліллі, котрий активно досліджував дельфінів та вірив, що між ними і людьми можна встановити зв’язок. Вченому було ввірено створити мову, що уможливила б спілкування людей та дельфінів. Він переконав Хоу Ловатт працювати з ним, і вона стала натуралістом-добровольцем.

Маргарет Хоу була в захваті від своєї тісної взаємодії з дельфінами під керівництвом Джона К. Ліллі, який мав велику репутацію серйозного вченого в галузі науки та біології зокрема. Лілі організував будівництво двоповерхового «Дельфінарію», щоб Хоу Ловатт та обрані дельфіни могли плідно співпрацювати задля налагодження комунікативних навичок. Було обрано трьох дельфінів із Marine Studios, учасників популярного шоу Flipper: Сісі, Памелу та Пітера.

Хоу Ловатту вдалося розвинути міцний зв'язок з дельфіном Пітером і через кілька тижнів їхня співпраця увінчалася успіхом, адже вона навчила Пітера добре вимовляти звуки й інтонацію англійських слів. Через уроки з Маргарет двічі на день Пітера заохочували говорити фразу: «Привіт, Маргарет!» Але дельфіну було важко промовляти звук «м» і інвестори почали розчаровуватися у повільному темпі просування досліджень.

Хоча проект з дельфіном Пітером був закритий через декілька місяців, Хоу Ловатт все ще і досі вважає, що завдяки більш ретельному та терплячому навчанню дельфіни одного дня зможуть ефективно спілкуватися з людьми. Хоча тільки час і гроші в силі довести правда це чи ні!

Підсумовуючи, що ж спільного у цих чотирьох наведених вище біологічних відкриттях?

Та те, що всі вони були зроблені завдяки наполегливій роботі відданих своїй справі людей, які найбільше за все прагнули осягнути царство тварин!

>

Платформа, що об'єднує репетиторів та учнів

1-ий урок безкоштовно!

Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!

5,00 (1 rating(s))
Loading...

Julia

Репетитор зі стажем. Захоплюється стендапом та подорожами.