Як і будь-яка інша мова, що оселилася на значній території, французька має цілу низку регіональних особливостей вимови та лексики, а це може збити з пантелику будь-кого, хто поїде доводити до досконалості чи вивчати французьку мову поза межами Парижу.
На щастя, якщо ви зануритеся у місцеве життя, зовсім скоро ви надбаєте правильний акцент та інтонації, оволодієте місцевим сленгом і, ймовірно, при нагоді спантеличите співрозмовника, який говорить літературною французькою. Це не завжди лише питання різної вимови французьких слів, іноді ми маємо справу з еволюцією певних характерних граматичних особливостей і навіть нефранцузької лексики.
Отже, чи хочете ви вивчати французьку вимову в її стандартній формі, чи бажаєте вільно володіти одним із нестандартних регіональних варіантів – успіх повністю залежить від того, чому ви взагалі обрали вивчення французької мови: з метою опанувати розмовну французьку та інтегруватися в локальне суспільство, або спілкуватися з французами на міжнародному рівні?
Вимова у різних провінціях Франції
У Франції не така пекельна суміш акцентів, як у Великій Британії, але і тут є регіональні варіації – не лише особливості вимови, а й діалекти. До вашої уваги невелика добірка, похопливий погляд на французьку культуру.
Середземноморська французька
Ви почуєте середземноморсько-французьку мову в регіонах, де раніше розмовляли окситанською (яка також називається «Ланґ д’Ок» — Langue d’Oc) як у минулому, так і зараз.
Окситанська мова — це романська мова, яка розвинулася на півдні Франції, від Піренеїв до Альп (включно з Монако), а також у деяких частинах Іспанії та Італії. У середні віки це була одна з кількох романських мов, якими розмовляли у Франції. Фактично, деякі з найдавніших творів французької літератури написані середньовічною окситанською мовою.
Середземноморська французька відрізняється від класичної кількома граматичними особливостями. Наприклад, існує такий час, як passé surcomposé (складений минулий час, обговоріть його зі своїм репетитором) – j’ai eu été – зі своїми варіантами та відмінюванням, частим вживанням дієслова faire (робити) в якості допоміжного дієслова у складених часах, а також сполучника «que», що замінив більшість інших.
Означений артикль часто вживається замість присвійного займенника:
Comment va la soeur ? Як (твоя) сестра?
J’ai mis le petit au lit. Я вклав (свого/нашого) малого спати.
Що стосується вимови, середземноморська французька має кілька особливостей:
- простежується тенденція наголошувати передостанній склад у словах, а не останній, що більш звично для столичної французької мови;
- німе «е» в середині або в кінці слова, швидше за все, буде вимовлятися;
- Носові голосні в кінці слів отримують ледь помітне «g»: «pain» вимовляється як «paing»;
- Буквосполучення –en- часто вимовляється як –in- при стандартній французькій вимові.
Це лише крапля того, що відрізняє середземноморську французьку від стандартної, затвердженої Французькою академією. Є й інші варіації, звичайно, і в межах середземноморської французької існують додаткові регіональні різновиди на півдні Франції. «Послухати» марсельський акцент можна в іншій нашій статті.
Шукаєте? Він тут - репетитор французької мови
Розмовна французька в Ельзасі
Через географічну близькість до Німеччини та переважання ельзаського діалекту (з германської групи мов), розмовна французька в Ельзасі відчутно відрізняється від мовного стандарту. Насправді Ельзас неодноразово впродовж своєї історії, переходив «з рук у руки», змінюючи прапор то на французький, то на німецький.
Ельзаський акцент вирізняється кількома особливостями:
- Часто наголошується перший склад слова, а не останній;
- Носові голосні звуки менш виражені.
З точки зору повсякденної мови, вплив ельзаської говірки досить виражений у певних виразах і зворотах, таких як:
- «ça donne» («es gibt») замість «il y a»;
- слова, запозичені з ельзаської мови: «le schluck» для «la gorgée» (ковток), «le stück» для «le morceau» (шматок).
Вивчення французької мови для початківців онлайн
Бретонська французька мова
У регіоні Бретань досі говорять бретонською – кельтською мовою з тої ж мовної сім’ї, що й валлійська та корнська мови. Знову ж таки, бретонська мова проникла в регіональний діалект, яким там розмовляють.
Наведемо кілька рис, якими вона відрізнятиметься від звичайної французької мови:
- в питаннях прямий додаток виноситься на початок речення:
Le pain, le manges-tu? Хліб, ти його їси? Замість: Manges-tu le pain?
Le film, tu l’as aimé? Фільм, він вам сподобався?
- Використання вказівних займенників, коли йдеться про людей:
Celui-là est un peu fou. Оцей (чоловік) трохи божевільний. Замість: Il est un peu fou. Він трохи божевільний.
Celle-là veut devenir danseuse. Ця (жінка) хоче стати танцівницею. Замість: Elle veut devenir danseuse.
- Часте використання прийменника «avec» замість інших, що іноді призводить до комічних непорозумінь з іншими франкофонами:
J’ai été au lit avec le docteur. Я лежав/ла у ліжку з лікарем. Це фактично означає: лікар призначив постільний режим.
Ці приклади чудово ілюструють, чому ви повинні переконатися, що ваш викладач володіє стандартною французькою мовою, якщо ви відвідуєте уроки французької мови онлайн. Тим більше, якщо це уроки з носієм мови!
Тут репетитор французької мови Київ
Французька, якою говорять на Корсиці
Знову ж таки, корсиканська французька – це регіональний різновид французької з численними запозиченнями з місцевої мови – корсиканської.
Корсиканський акцент досить схожий на стандартну французьку, хоча, як і середземноморська французька, він має тенденцію вимовляти німі (випадні, ненаголошені) «е». Існують ще деякі тонкі відмінності між голосними; лінгвісти з числа наших читачів, які добре володіють французькою мовою, можуть зацікавитися іншою нашою статтею на цю тему.
Як відрізнити корсиканську французьку:
- Скорочення від «tu es», що у стандартній французькій звучить як «t’es», а корсиканською французькою – «t’ies»
- Коли ви бачите когось, то говорите «il a vu à Valérie» замість «il a vu Valérie»
- «Autant» часто використовується замість «peut-être» (можливо) або будь-якого слова, що виражає припущення чи бажання.
Ліонська говірка
У Ліоні та околицях є дві регіональні мови. Одна — це ліонський діалект арпітанської або франко-провансальської мови (і він, і сучасна французька мова походять від «Ланґ д’Ой» - Langues d’ Oils), а друга – ліонська говірка, що є діалектною версією французької мови, на яку вплинув ліонський діалект.
Ліонський акцент особливо помітний на голосних «о» і «еu», які вимовляються закрито. Це також робить більшу різницю між відкритими та закритими голосними, наприклад, у словах «haut» і «hôte».
Є і деякі граматичні відмінності цієї мови:
- Займенник для невизначеного прямого додатка часто замінюється на «y»: «j’y sais» замість «je le sais» (я це знаю); "je vais y faire" для "je vais le faire" (я збираюся це зробити).
- Знову ж таки, використання passé surcomposé є більш поширеним у ліонській говірці, ніж у стандартній французькій мові.
- Прийменник «quand» використовується в значенні «одночасно з» (зазвичай це означає «коли». Ну, ви знаєте).
Більше розкаже репетитор французької мови Львів
Савойська говірка
Ще одна арпітанська мова — савойська, мова, якою розмовляють у регіоні Савойя, і так, вона теж вплинула на місцеву французьку. Існує також місцеве арго, яке називається мурме, що розвинули масони. Деякі вирази мурме увійшли в розмовну французьку мову Савойї.
Савойська говірка у деяких аспектах схожа на ліонську, наприклад, у використанні займенника «у». Іншим типовим прикладом є додавання «ou bien?» в кінці питань.
Савойська говірка має багато спільного з французькою мовою, якою розмовляють у Швейцарії.
Існує багато інших регіональних варіацій французької мови, є особливості вимови та свої діалекти у Франш-Конте, Лотарингії тощо… Часто вони зберігаються лише в сільській місцевості та серед людей похилого віку. Існує навіть регіональна французька мова, якою розмовляють у Великобританії – на деяких островах Джерсі (різновид діалекту, яким розмовляють у Нормандії). Але давайте подивимося на французькі акценти та діалекти в інших країнах світу.
Квебекський діалект французької мови
Квебек – це провінція у Канаді, де досі говорять французькою. Насправді можна сказати, що Квебек — це первісна канадська колонія, яка колись була частиною Нової Франції.
Її передали британцям після Семирічної війни в 1713 році, а решта французької території була завойована, колонізована або приєднана поселенцями – включаючи Акадіану, область навколо річки Міссісіпі, що пізніше стала частиною південної Луїзіани, і де говорять креольською французькою.
В деяких інших канадських регіонах теж говорять французькою: у Нью-Брансвіку і частині Нової Шотландії, наприклад. Але саме у Квебеку французька мова – офіційна, тому всі вуличні вивіски, знаки, а також офіційні документи будуть написані і французькою, і англійською.
Тож із Квебеком ми маємо ще один приклад того, як на французьку мову вплинула інша мова – цього разу англійська, де багато англійських слів для позначення речей просто зфранцужено замість використання звичайного французького виразу. Як це виглядає?
Ну, стандартним французьким словом для світлофора є «feu» (вогонь), але канадець скаже «lumière», тому що англійською це traffic light, а light – це світло. Крім того, у Квебеку мобільний телефон називається «cellulaire» (від «cell phone »), а не «portable».
Звичайно, багато відмінностей між квебекською та стандартною французькою також пов’язані з тим фактом, що – поки спілкування не стало швидким і доступним – французька мова розвивалася тут у відносній ізоляції протягом століть і просто пішла власним шляхом, як нащадки перших іммігрантів, що розвинули власні мовні примхи.
Канадський прононс
Найбільша різниця між стандартною та квебекською французькою заховалася у вимові. Квебекський акцент настільки відрізняється від орфоепічного стандарту, що, незважаючи на те, що переважно використовується та сама лексика, носії часто не завжди розуміють один одного (як шотландець і техасець). Отже, якщо ви плануєте провести відпочинок із глибоким зануренням у французьку мову або плануєте навчатися за кордоном, щоб вільно володіти французькою, Квебек не ідеальне рішення. Наприклад:
- Буквосполучення «oi» (як у toi, moi, oiseau) вимовляється як «wa» у стандартній французькій вимові, але стає «oé» у Квебеку.
- Носовий «an» більше схожий на «in» у Квебеку.
- У Квебеку більше уваги приділяють подовженим голосним. Коли у французькій метрополії слова pâte і pattes, hotte і hôte часто вимовляються майже однаково (хоча теоретично парижани знають різницю), у Квебеку є відмінність: pâte і hôte мають довгі відкриті голосні.
- У канадській французькій вимові звуки è та ê є дифтонгами.
- Перед літерами «u» and «i» букви «d» and «t» вимовляються як /dz/ та /tz/.
Насправді існує кілька квебекських акцентів, але вони мають певні спільні риси. В YouTube можна знайти багато відео з квебекцями і французами, а в цьому ролику зібрані усі акценти Квебеку.
Трохи граматичних особливостей
Як і будь-який діалект, канадський варіант французької має особливі звороти та характерні риси:
- Канадці часто не вимовляють кінцеву L у займеннику il (він), який тепер звучить просто як /і/: Y fais sa vaisselle (він миє посуд), y va pas bien (він не почувається добре).
- З іншого боку, якщо в стандартній французькій мові «je suis» збігається до «chuis», у Квебеку не витрачають час і просто кажуть «chu» (sh-u): Chu allé à l’école. (Я пішов до школи).
- У питання підмет, виражений займенником, повторюється двічі: на початку речення і після дієслова, просто щоб ніхто не сумнівався, до кого звернене це питання: Tu m’écoutes-tu? Ти мене слухаєш? T’en vas-tu? Ти йдеш?
- Франкомовні канадці використовують деякі прийменники та сполучники по-іншому та схильні скорочувати групи займенник + прийменник: «s'a» замість «sur la», «dins» замість «dans un» або «dans les» і «s'es» замість «sur les».
Франко-креольські мови: результат колоніалізму
Нарешті, усі французькі піджини та патуа з колишніх французьких колоній мають власні фонетичні та граматичні норми. Французькі креольські мови, які зазвичай вважаються окремими мовами, перебувають під сильним впливом місцевих акцентів і говірок. Деякі з них можуть мати певну подібність у граматиці, але вони настільки різноманітні, що не зовсім правильно об’єднувати їх в одну групу, бо є:
- Карибські креольські мови – ними говорять на Гаїті та у Французькій Гвіані – цікаві не просто поєднанням французької та місцевої мови, а й додаванням африканських діалектів, які були завезені з рабами на плантації тютюну та цукрової тростини.
- Африканські франко-креольські мови, якими розмовляють в африканських країнах. У Сенегалі, Беніні, на Маврикії і Коморських островах офіційною мовою є французька, але французька мова, якою розмовляють на вулицях, часто відрізняється від тієї, що викладають у школі. Насправді небагато африканських країн є одномовними, оскільки в одній країні можна нарахувати десятки африканських мов та діалектів.
- Різноманітні океанські креольські мови (наприклад, у Французькій Полінезії та на інших франкомовних островах, деякі з них все ще певним чином залежать від французького уряду)
- Навіть луїзіанська креольська, яка збереглася після купівлі Луїзіани США. Французька Луїзіана найбільше відома містом Новий Орлеан, раками, які є невід’ємною частиною креольської кухні, туризмом і різновидом французького діалекту, який іноді важко зрозуміти французам.
Насправді франко-креольських мов так багато, що їм знадобиться окрема стаття. Достатньо сказати, що на Землі є багато франкомовних країн, проте відвідування уроків французької мови та вивчення стандартної французької лексики та граматики не гарантує, що ви все зрозумієте в Кот д’Івуарі чи навіть Бельгії.
Якщо ви хочете знайти репетитора для уроків віч-на-віч, найбільше результатів запропонує саме Superprof!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
