Ви вивчаєте німецьку, розумієте граматику, впізнаєте знайомі слова, а потім приїжджаєте, скажімо, до Баварії чи Швейцарії й раптом ловите себе на думці: «А можна ще раз, тільки німецькою?»
Справа у діалектах. У німецькомовному світі їх чимало, і деякі можуть помітно відрізнятися від стандартної німецької – Hochdeutsch, якої зазвичай навчають у підручниках.
Тож пропонуємо невеликий мовний експеримент. Перевірте, чи зможете розібратися, де тут стандартна німецька, а де починається регіональна магія.
Вікторина
Вікторина :Ну що, скільки правильних відповідей? Якщо деякі слова здалися абсолютно незнайомими, не поспішайте палити підручник німецької. Навіть носіям стандартної німецької не обов’язково знайомий кожен регіональний вислів (хоча вони, безперечно, пишаються своїми мовами).
Кожна провінція любить свій діалект, адже саме в ньому живе стихія, якою дихає її душа.
Якоб Грімм
Чому в німецькій так багато діалектів?
Німецькі діалекти формувалися століттями, ще задовго до появи сучасної Німеччини. Різні регіони тривалий час жили у складі окремих князівств, держав і культурних просторів, тому місцеві варіанти мови розвивалися не однаково.
На них впливали географія, переселення людей, сусідні мови та історія конкретного регіону. Тому відмінності стосуються не лише акценту: можуть змінюватися вимова, словниковий запас і навіть деякі граматичні форми.
Умовно діалекти поділяють на нижньонімецькі, середньонімецькі та верхньонімецькі. Усередині цих груп є ще безліч регіональних варіантів – баварські, швабські, саксонські, алеманські та інші.
Чи треба вчити діалект, якщо ви вивчаєте німецьку?
Зовсім не обов’язково. Для початку достатньо добре володіти стандартною німецькою. Саме вона допоможе вам порозумітися в більшості формальних і навчальних ситуацій.
А от перед подорожжю або переїздом у конкретний регіон корисно хоча б послухати, як там говорять місцеві. Навіть кілька відео чи подкастів можуть підготувати вухо до незвичної вимови.
У Північній Німеччині навіть сусідні села можуть мати свої варіанти діалекту. Наприклад, слово «корова» в одному селі можуть вимовляти як Koi, а в іншому – Kau. Тож іноді для діалектної різниці не треба перетинати кордон – достатньо проїхати кілька кілометрів.
І ще одна практична річ: якщо ви не зрозуміли співрозмовника, абсолютно нормально попросити повторити повільніше або сказати це стандартнішою німецькою. Не кожна незрозуміла фраза означає, що ви погано знаєте німецьку. Іноді це просто діалект, який прийшов на розмову без перекладача.
А що з німецькою в Австрії та Швейцарії?
Тут стає ще цікавіше. Німецька є державною мовою в Німеччині, Австрії та частині Швейцарії, але мовна ситуація в цих країнах не однакова.
Особливо відома швейцарська німецька (Schweizerdeutsch). У повсякденному житті швейцарці можуть використовувати алеманські діалекти, які для людини, що вчила стандартну німецьку, іноді звучать дуже незвично.
Тож якщо ви колись вивчили німецьку й вирушили до Швейцарії, а місцеві раптом стали звучати так, ніби хтось перемкнув мовні налаштування, – усе гаразд. Ви не самі.
Діалекти – це не «неправильна німецька», а частина мовної історії та культури різних регіонів. Вони показують, наскільки живою може бути одна мова, коли нею говорять у різних місцях протягом століть.
Тому не бійтеся незнайомих слів і вимови. Hochdeutsch – чудова база, а діалекти можна поступово розпізнавати вже в процесі спілкування.
І якщо після вікторини вам захотілося перевірити, як далеко може завести німецька, – це вже хороший привід продовжити її вивчати.
Підсумувати за допомогою ШІ:
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
