Поезіє, красо моя, окрасо,
Я перед тебе чи до тебе жив? (Василь Стус)
Де б ми були, якби у світі не було поезії? Чи, може, було би краще читати і писати тільки прозу?
Ми опитали кілька десятків школярів, і виявилося, що приблизно половина з опитаних не люблять вивчати вірші за шкільною програмою. Декого відлякує визначення жанру, дехто не любить метафори та інші художні засоби (тропи). Часто дітям легше прочитати великий твір – проза з сюжетом краще запам’ятовується, ніж образи та епітети окремого вірша.
Ми постараємося переконати вас, що «поезія – це завжди неповторність», Ліна Костенко не може помилятися, чи не так? Запрошуємо вас на екскурсію століттям поетичної історії в українській літературі.
Якщо матимете більше питань, ніж відповідей, репетитор українська мова радо на них відповість!
Українські поети-романтики
Ми почнемо саме з них, бо поети-романтики своєю творчістю сприяли популяризації української мови. Вони звертались до народних витоків, прагнули їхнього визнання. Твори цих поетів і досі чарують своєю образністю, красою і схожістю на народні пісні.
Український романтизм – це стиль в літературі, науці, архітектурі та мистецтві у 18 столітті. Основні особливості: ідеалізм у філософії; переважає почуття любові, а не розум; звернення до народності та національності; пошук історичного начала та минулого; втеча від дійсності у світ ілюзій.
Саме поетам-романтикам ми завдячуємо новим літературним жанрам: балада, лірична пісня, романсова пісня. Якщо говорити про прозу, то історичний роман та драма позначили цей період.
Не забудьте переглянути значущі твори і авторів в укрліт!
У школі ви познайомитеся з найяскравішими представники. Ми рекомендуємо звернути особливу увагу на такі твори, вони знадобляться на ЗНО:
- П.Гулак-Артемовський (найвідоміша романтична балада “Рибалка”),
- М.Костомаров («Сава Чалий» та «Переяславська ніч»)
- М.Петренко (відомий піснями “Дивлюсь я на небо”, «Схилившись на руку», «Туди мої очі», «Ходе хвиля по Осколу»),
- Левко Боровиковський (балада “Маруся”),
- Амвросій Метлинський (вірші “Гетьман”, “Козача смерть”, “Степ”, “Смерть бандуриста”).
Провідна роль поезії у 20 столітті
У 20-х — на початку 30-х років література розвивалася особливо активно. Про це свідчить утворення різноманітних творчих угруповань («Плуг», «Гарт», «Ланка», ВАПЛІТЕ, «Молодняк», «Аспанфут», «Нова ґенерація» тощо). У цей час молоді українські письменники часто відмовляються від традицій класичної літератури та орієнтуються на літературне життя Західної Європи. У літературі 20-х рр. XX ст. сформувалася яскрава революційно-романтична течія (П. Тичина, В. Сосюра, В. Чумак, В. Еллан).
Група київських неокласиків (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський) прагнули засвоїти досвід класичної світової літератури. Чимало митців тяжіли до різних проявів модернізму.
У 20-х роках ще була певна можливість розвиватися напрямам, започаткованим ще на початку 20 століття. Символізм, характерний для творів молодого П. Тичини, продовжував зростати. Символізм — нетривалий період в історії нашої літератури, бо його представники відходили до інших течій — футуризму. Представником цього напряму був М. Семенко, який шукав нові словесні форми для вираження динаміки життя, змін, що відбувалися дуже бурхливо («Весна», «Степ»). Група «Авангард» тяжіла до конструктивізму.
У перше десятиліття після революції особливо бурхливо розвивається поезія. Найзначніші постаті серед поетів: В. Еллан-Блакитний, П. Тичина, В. Сосюра, М. Рильський, Є. Плужник, Б. Лепкий, В.-І. Антонич, О. Ольжич.
Василь Еллан-Блакитний увійшов в історію літератури саме під цим псевдонімом, але у нього їх було дуже багато. Детальніше можете ознайомитися з його творчістю і альтернативними іменами у цьому матеріалі, а поки знайте, що він – один із зачинателів української радянської поезії. Його перша поетична книга — «Удари молота і серця» — зобразила грандіозний розмах революційного поступу і перші кроки будівництва соціалістичного суспільства. Незважаючи на дещо хрестоматійне формулювання його творчості, вірші Блакитного живіші, трохи схожі на козацькі пісні чи марші.
Про Богдана Лепкого незаслужено мало говорять, та й творчість його стала більш-менш відомою аж після проголошення незалежності України. А між тим Богдан Сильвестрович – непересічна особистість, громадський діяч, патріот України, перекладач, письменник, літературознавець… він безперечно заслуговує на детальніше вивчення, тим більше, що його творчий здобуток дорівнявся майже до здобутку нашого Каменяра – Івана Франка. Вам, можливо, знайомий його вірш, який став всесвітньо відомою піснею – «Видиш, брате мій». Якщо вам потрібно пригадати текст, можете послухати пісню у виконанні «Один в каное» або ж українського кобзаря Василя Жданкіна.
Щоб було цікавіше, порівняйте музичний супровід, він різний. Версія Василя Жданкіна виконується під музику Левка Лепкого, брата поета, а «Один в каное» пропонує власний варіант. Ви помітите, як по-різному звучить цей реквієм.
І неможливо не згадати забутого аж до Незалежності Богдана-Ігоря Антонича. Цей молодий поет назавжди залишиться 27-річним, його життя трагічно обірвалося через запущений апендицит і відсутність антибіотиків. За життя цей скромний і вишуканий митець видав лише одну збірку поезій, але підготував аж чотири. Він був закоханий у природу, «п’яний дітвак із сонцем у кишені», шукав себе, грався з формами і течіями. Ви знайдете і відгуки бароко, і ознаки сюрреалізму, і наслідування французьких символістів, і вплив Богдана Лепкого… Літературознавець Богдан Рубчак зробив детальний розбір творчості Антонича, вам варто ознайомитися з ним для підготовки до ЗНО.
Дисидентський рух в Україні: «шістдесятники»
У 60-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких називали дисидентами і які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.
Як після десятиліть терору, в атмосфері жорсткого контролю і при всіх наявних засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик режимові?
Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що їх розпочав Хрущов. Його обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм відносно інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції. Так, «шістдесятники» почалися в 50-ті роки 20 століття.
Літературний критик і поет Євген Сверстюк визначив основні ознаки ознаки шістдесятництва:
- Юний ідеалізм, який об’єднує і просвітлює;
- Шукання правди і чесної позиції;
- Протистояння офіційній літературі, заперечення соцреалізму власною творчістю (звідси – розмаїття форм та жанрів);
- Єдність традицій та новаторства.
Збірка Ліни Костенко «Проміння землі» стала першою ластівкою і відправною точкою шістдесятництва – 1957 рік. За нею не забарився Дмитро Павличко, який активно у своєму вірші «Коли помер кривавий Торквемада» чітко висловив свою політичну позицію. Ви пам’ятаєте цього поета за поезією «Два кольори» (можливо, ви навіть знаєте, що вірш став дуже відомою піснею!).
Ви прочитаєте багато віршів Василя Симоненка (і навіть почуєте його тексти в піснях, яких не один десяток. Тим ліпше, краще запам’ятаються!). Вам сподобається Іван Драч і його «Балада про соняшник», і тонкі натяки-метафори, і шикарні образи, і цікаві форми. І «такий я ніжний, такий тривожний» Володимир Сосюра, найсвітліший і найромантичніший, точно припаде до душі молоді. А про Павла Тичину і його неологізми, та спробу співіснувати з радянською цензурою треба робити не одне дослідження!
Про Василя Стуса нарешті почали говорити багато і голосно після виходу книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса». Говорять про його життя і політичну позицію, але ми закликаємо вас звернути увагу на крихти його творчості, не знищені КДБ. І обов’язково ознайомтеся з його листами до сина та віршами про кохання, відкрийте для себе ще одну грань непересічної особистості поета.
Поети Незалежності
Молода та незалежна держава Україна повинна була мати своїх поетів. Попри те, що починаючи із шістдесятників, нашу культуру наповнювали все нові «…-сятники», незалежність вимагала нових думок, символів та творців. Українські поети-дев’яностики творили поетичний простір та давали читачам нові сенси. Вони спробували здійснити переоцінку цінностей, а також часто спиралися на сюжетну та мовну епатажність, що була розрахована здебільшого на молодіжну читацьку аудиторію.
Треба пам’ятати, що це перше позацензурне покоління в українській літературі, яке могло бути таким, яким за природою мало й хотіло бути. Воно склалося з усвідомленням необхідності національного самоствердження, розуміло своє покликання творити вільну, незалежну українську культуру, літературу, поезію.
В Їхніх текстах часто простежується вплив субкультур, фрагментарність, іронія, відсутність логіки. Найяскравіші представники феномену «дев’ятдесятництва»: Іван Андрусяк, Юрій Бедрик, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Леся Демська, Галина Петросаняк, Оксана Забужко.
Багато з дев’яностиків продовжують творити і сьогодні, Сергія Жадана і Оксану Забужко, Юрія Андруховича і Івана Андрусяка знають не тільки в Україні, а й у світі. У будь-який куточок куточка планети добереться наш репетитор української мови онлайн.
Пропонуємо вам прочитати вірш О.Забужко «Крим. Ялта. Прощання з імперією», написаний у 1994 році. Зокрема, зверніть увагу на тему постколоніалізму, пам’ять «совєцького дитинства», спогади мають географічні координати (кримське місто) і часові зарубки («шістдесятники», хрущовки, хвилі еміграції). Було багато амбіцій, поривань, намірів та обіцянок, але нічого «не спеклось», лише яскраво спалахнуло – і згасло. Забужко пише про «срамотну», знедолену вітчизну, від якої не втечеш, бо плач настигне тебе усюди. Цей біль, тягар слідує за людьми, але авторка оптимістично стверджує «пропливу, проживу, скрізь, де хоч». Нехай і лине «плач по імперії», але у авторки це викликає посмішку, оскільки страх, недовіра до місця – все, чому вчила імперія, була наповнена безликості, деспотизму. Останні рядки можна схарактеризувати як психоаналітичний дискурс, стверджуючи ідею про шукання нової вітчизни, яка буде з нею, куди б вона не поїхала.
Якщо зіткнетеся з труднощами, зверніться до репетитора з української літератури, якого можна знайти на платформі Superprof. Можете разом проаналізувати «Рядок з автобіографії» Забужко, який сестри Тельнюк поклали на музику, і вийшов практично новий гімн нації.
До речі, поезія і музика в сучасному світі – не просто сусіди. Вони зрослися, як сіамські близнюки, серед поетів сучасності направду багато музикантів. Пригадайте хоча б Сергія Жадана («Жадан і собаки») та Сергія Мартинюка (гурт «Фіолет», «Колос»).
Ми запрошуємо вас цікавитися творчістю молодих українських поетів, надихатися створеними образами, вчитися аналізувати і досліджувати нові форми. Вам у поміч стане репетитор з української мови у вашому місті.
Ми впевнені, з часом вони стануть новими класиками.
Полюбіть сучасну українську літературу, бо є за що.
Тоді підготовка до ЗНО чи вступ на філфак стане задоволенням. Хай вас підбадьорить цитата нашого сучасного письменника:
«Неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб,» – Любко Дереш.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
