Все не так райдужно, друзі. Згідно з останнім дослідженням групи вчених зі різних куточків планети, Земля перестає бути безпечним місцем для людства. Проаналізувавши ключові показники, учені дійшли висновку, що рівень забрудненості мікропластиком та ядерними відходами землі та водних ресурсів став критичним.
І всі ви знаєте, в якому стані перебуває Україна, значна частина якої ще в 1991 році вважалася зоною екологічного лиха. Війна на наших землях лише погіршує екологічну ситуацію, але лишаймося озброєними знаннями оптимістами.
Короткий огляд ситуації в світі
Знаний учений-еколог, директор Постдамського Інституту досліджень впливу на клімат Йохан Рокстрьом (він, до речі, консультував Ґрету Тунберг з питань зміни клімату) занепокоєний, зокрема, зменшенням біорізноманіття у світі. Лише за останні 50 років планета втратила понад 60% популяцій ссавців, птахів, риби, рептилій і земноводних. Не менше як 300 видів ссавців повністю зникли через полювання, а в річках та озерах популяції диких видів скоротилися на 83% через використання прісної води в сільському господарстві та будівництво дамб. А відповідно до інформації, яку опублікували у звіті ООН, за наступні 10 років під загрозою зникнення 1 мільйон видів тварин та рослин!
Що таке біорізноманіття і чому воно таке важливе?
В принципі, можна здогадатися за назвою, що біорізноманіття – це різноманітність усіх видів живих організмів, включаючи тварин, рослин, водних жителів, птахів, водоростей, грибів тощо, які, взаємодіючи між собою, утворюють розмаїття екосистем.
Погодьтеся, що тварини савани та тундри, чи інший природних зон – різні, бо інакший клімат, рельєф і ґрунти визначають певні, неоднакові повсюдно, види рослин, які є кормом для тварин. Про це ми вже говорили в нашій статті про екологію як науку про зв’язки між усіма елементами природи.
Людська діяльність особливо гостро впливає на природні ресурси – підвищення температури повітря, забруднення пластиком вод Світового океану, суші; вирубування лісів для сільськогосподарських цілей, будівництва доріг; вилучення водних ресурсів для промисловості, забруднення шкідливими викидами повітря, інтенсивне вирощування сільськогосподарських культур, військово-воєнні дії.
Збільшення обсягів сільськогосподарських господарств та зменшення лісових масивів своєю чергою позначається на кліматі Землі, адже в атмосферу починає надходити усе більше викидів парникових газів. Це крім того, що вирубка лісів знищує місця проживання диких тварин, що пришвидшує міграцію вірусів від тварин до людини (привіт, пандемія COVID-19. Про це пише той же Йохан Рокстрьом у важливій статті про планетарні кордони).
Серйозних ушкоджень через діяльність людини зазнає також й екосистема водойм. Щорічно у струмки, озера та океани надходить 80 % стічних вод разом з 300-400 мільйонами тонн важких металів, токсичних сумішей та інших індустріальних відходів.
Будь-яка людська діяльність так чи інакше шкодить природним ареалам життя тварин, птахів, рослин та морських організмів. Вже в минулому столітті поставало питання про збереження біорізноманіття та його захист, так екологія розвинулася в науку.
Так, у 1992 році пройшла Всесвітня конференція глав держав та міністрів довкілля, яка визначила пріоритетом «невиснажливе використання компонентів біологічного різноманіття». Практично це вилилося в декілька природоохоронних конвенцій, які незалежна Україна теж підписала або ратифікувала.
Таким чином, на законодавчому рівні у нас закріплено, що держава має піклуватися про довкілля. Однак кожен з нас особисто може долучитися до збереження та відновлення природних комплексів.
Екологічні ініціативи
До чиновників потроху доходить думка, що без чітких і вивірених кроків у напрямку екологізації державної політики Україну ніхто не запросить в Європейський Союз. Держава має збільшити видатки на покращення екологічної ситуації з 0,2% до хоча би 10 (при нормі для Європи в 17% бюджету, і це не жарт). Але ясно, що поки у країні війна, це не на часі. Хоча можемо порадіти хоча би тому, що проєкти все ж готуються, вчені напрацьовують ідеї, і екологи тут у перших ролях.
Можна довго обговорювати доцільність відновлення зруйнованої росіянами греблі Каховського водосховища, і ми сподіваємося, здоровий глузд і наука будуть провідними у цій суперечці. Але є екологічні ініціативи локального рівня, і дещо ви можете зробити особисто.
Сортування сміття
Ні для кого не секрет, що викидати сміття гамузом – уже моветон, поганий смак. Тим більше, що відсортувати папір, пластик та скло не так уже і важко. У великих містах ця практика більш поширена, але і до маленьких містечок ця тенденція приходить. Знаково те, що все більше сортувальних контейнерів з’являється біля шкіл та закладів освіти – це приклад екологічного виховання молоді.
Компостування
Ще у Стародавньому Римі використовували метод компостування для виробництва якісних добрив, що було важливо для отримання урожаю на бідних ґрунтах Італії. А ще це прекрасний спосіб утилізувати органічні відходи. Детальніше про компостування можна почитати тут, головне: є спеціальні компостувальні станції, робити компост можна вдома або встановити компостер спільно з сусідами. Одна із шкіл на Київщині компостує відходи зі своєї їдальні, залучені і діти, і вчителі, і місцева влада (ви би бачили гордість в очах малечі!).
Озеленення
Молодь дуже активно долучається до наявних ініціатив, хоч би з прибирання берегів річок та парків. А подекуди самостійно береться за екологічний благоустрій. Так, кілька років тому студенти з Маріуполя втілили проєкт «Зелений щит», висадивши хвойні дерева та кущі, щоб захистити свій коледж від шуму та пилу з дороги (попередньо погодивши дизайн і місце висадки з міським зеленбудом, звичайно).
А ви знали, що хвойні дерева краще розсіюють звуки і поглинають шум, ніж листяні?
Ревайлдинг
Йдеться про відновлення дикої природи в її дикості, прекрасності та самобутності. Ця місія великою мірою лежить на заповідниках та заказниках, але залишити природі робити всю необхідну роботу з нашого боку було би безвідповідально. Хоча досвід Чорнобильської зони відчуження дає певні надії (ви бачили стада коней Пржевальського, що ганяють Поліссям? Дивовижне видовище! А зубрів?)
Наприклад, Тарутинський степ на Одещині – друга за розміром ділянка дикого степу в Україні після «Асканії-Нова», з 2012 року має статус заказника, хоча аграрії його використовували до цього доленосного рішення і знищували екосистему степу. Використовуючи різні технології (агростеп, пересадка дернини), екологи намагаються відновити дикий степ, щоб зберегти біорізноманіття, гризунів, копитних та інших корисних тварин.
А у Львові намагаються максимально відмовитися від косіння трави, щоб покращити якість повітря! Так, саме так: відкриті ґрунти – це джерело пилу, зелені насадження запобігають вітровій ерозії, допомагають краще переносити спеку і зменшують підтоплення. Це ще не ревайлдинг, звісно, але точно крок у правильному напрямку.
А як ви у себе вдома можете застосувати принципи ревайлдингу?
Зелена енергія – це відповідь на кліматичну кризу?
Під «зеленою енергетикою» розуміють відновлювальні джерела енергії, невичерпні у природі. Окрема властивість — вплив на довкілля. Він є, але не пов’язаний з викидами газів, які затримують сонячну енергію в атмосфері. Найпоширеніші джерела зеленої енергії – вітер, вода, сонце. В Ісландії ще використовують енергію термальних джерел та вулканів, а в Україні – біомасу.
Вам буде приємно дізнатися, що у 2019 році Україна увійшла у ТОП-10 країн світу за темпами розвитку зеленої енергетики, а у 2020 – у ТОП-5 європейських країн за темпами розвитку сонячної енергетики. У нас, українців, шалений потенціал у сфері альтернативної енергетики!
Однак вторгнення Росії не лише зупинило розвиток галузі, а завдало руйнівних збитків. Близько 60% промислових сонячних електростанцій зосереджені у південних та південно-східних областях України, де відбуваються активні бойові дії. За оцінками спеціалістів зруйновано 24% потужностей встановлених сонячних парків.
Вітропарки в Україні зосереджені у Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Львівській областях. За даними Української вітроенергетичної асоціації, в Україні зупинено понад 2/3 вітрогенераторів через воєнну агресію Росії.
Об’єкти біоенергетики розосереджені територією України та тяжіють до населених пунктів і великих агропідприємств. За оцінками експертів, внаслідок російського вторгнення постраждало 10-15% встановлених потужностей.
Крім великих міст, повністю зруйновано інфраструктуру першого енергоефективного села Веселе (наразі перебуває у тимчасовій окупації).
Крім того, забруднення сільськогосподарських угідь, лісів та лісосмуг боєприпасами, що не зірвались, замінуванням територій, призводить до зменшення рівня заготівлі біомаси зараз і в майбутньому, що матиме тривалий вплив на цю галузь зеленої енергетики.
Незважаючи на всі ці невеселі новини, прекрасно те, що екологи і держслужбовці уже планують відбудову України після війни, уже є розумні пропозиції.
Так, при відбудові зруйнованих населених пунктів планування інфраструктури міста радять здійснювати з огляду на місцеві джерела енергії (скидне тепло, ВЕС, СЕС, біомаса тощо), намагатися максимально урізноманітнити джерела та скоротити відстані від місця генерації енергії до споживача. Збільшення частки відновлюваних джерела енергії в енергобалансі міста, а також заходи з енергозбереження, дозволять підвищити енергонезалежність громад та пришвидшити досягнення національних кліматичних цілей.
Наслідки війни і як їх долати
«Спочатку – погляд, потім – крок», - співають ТНМК, попереджуючи про небезпечні «сюрпризи», які залишили окупанти. Кажуть, що розмінування триватиме роками, а «лікування» наших ґрунтів – десятиліттями. Пропонуємо ознайомитися з тим, як долали наслідки воєн різні країни, роззирнутися на їхній досвід і тоді робити крок до нашого найсвітлішого майбутнього.
Після завершення В'єтнамської війни на території країни лишилося близько двох із половиною мільйонів воронок від вибухів. В'єтнамські селяни облаштували ставки для вирощування риби.
Демілітаризована зона між Північною та Південною Кореями – небезпечне місце, де людей немає. Але завдяки цьому воно вимушено перетворилося на заповідник, де мешкає амурська плямиста пантера, рідкісні види журавлів, ведмеді й усього понад сто видів тварин, що потребують охорони.
А на території американської військової бази Форт Ліберті живе метелик, що зветься сатир святого Франциска: військові бази значно гостинніші місця для рослин і тварин, ніж міста та зрошені отрутами поля.
Після Першої світової війни на місці сумнозвісної Верденської битви у Франції утворилася так звана Червона зона, забруднена, крім іншого, ртуттю, арсеном, хлором та свинцем. Понад тисячу квадратних кілометрів країни виявилися цілком непридатними ні для життя, ні для ведення сільського господарства. Тому уряд Франції вирішив перетворити цю місцевість на таку собі зону відчуження. З роками її площа скоротилася до ста квадратних кілометрів, але подекуди можна побачити тундровий пейзаж посеред лісу – нічого, крім лишайників, там не росте.
Чому б не використати такі червоні зони в Україні для збереження біорізноманіття? Це справжня фабрика з поглинання вуглецю з атмосфери, до якої сучасним технологіям тягтися і тягтися. Або можна «засіяти» понівечені поля сонячними панелями, такі думки теж лунають. А у вас які ідеї? Обговоріть їх з репетитором Superprof!
Ми дуже сподіваємося, що приймати рішення з повоєнної відбудови України доведеться нам, а не прийдешнім поколінням. Але факт у тому, що ми всі маємо знати основи екології, щоб жити на Землі.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
