Література. Почитати щось цікавеньке
Яна Беньова
Письменниця закінчила Академію музичного та драматичного мистецтв у Братиславі за спеціальністю театральна драматургія. Спочатку писала для словацьких видань, зокрема Dotyky, Fragment, Slovenské Pohľady та щоденної газети SME. Бєньова також опублікувала збірку віршів, у якій виклала свої спостереження про міжособистісні стосунки, кохання та життя загалом.
Найбільшу популярність Беньова отримала завдяки своїй книзі "Plán odprevádzania" із підзаголовком "Café Hyena". Це роман, що поєднує в собі колекцію спостережень, емоцій та спогадів. У 2012 році Бєнова була нагороджена Премією Європейського Союзу з літератури за роботу саме над цією книгою. Дія роману розгортається в Братиславі та розповідає інтригуючі подробиці життя в районі Петржалка.
Інстаграм авторки:
https://www.instagram.com/p/BTJphkwgQqS/?tagged=janabenova
Міхал Хворецький
Письменник-фантаст, який опублікував багато оповідань, перекладених і надрукованих англійською, німецькою, польською, чеською та італійською мовами. Хворецький також регулярно дописує до словацьких газет.
“Словаки та чехи переважно не зацікавлені в своїх меншинах. Можливо, їм слід пам’ятати, що є частини світу, де вони також є меншістю”, - пише автор у «Трансільванії на слизькій дорозі.
Хворецький – автор, який не боїться ділитися своїми поглядами, як позитивними, так і критичними, щодо своєї батьківщини. Ознайомлення з його новелами дозволить вам зазирнути в поточні події та проблеми, пов’язані з літературою та мистецтвом у сучасній Словаччині.
Петер Репка & Іван Штрпка
Чоловіки є засновниками словацького літературного угрупування «Бігуни самотні» (разом з Іваном Лаучічком). Поети відіграли визначальну роль у формуванні постмодерністської літературної традиції, видали маніфести «Повернення ангелів» і «Переваги триногих солов’їв» (1964), та досі вважаються шанованими письменниками старшої ґенерації.
Редактор багатьох літературних часописів Іван Штрпка є також автором концепції "відкритого вірша", або ж "передвірша", яка стала основним інструментом поета для опису свої філософських роздумів, адресованих виключно інтелектуальному читачеві/слухачеві. Петер Репка, на противагу теоретику і філософу Штирпці, втілив у своїй творчості елементи постмодернізму: різноманітні колажі анекдотів, цитат, інтертекстуальних посилань та власних римованих рядків створили неповторну авторську манеру письма.
Твори авторів перекладено українською.
Івана Добракова
Івана Добракова стала відомою завдяки двом великим працям: роман “Bellevue” (2010) та збірку оповідань “Toxo” (2013). Головні героїні її оповідань у “Toxo” – це переважно молоді словачки, які шукають своє місце у світі, часто через стосунки з іноземцями за кордоном. Кожна з жінок стикається з різними викликами та складнощам. Основний меседж - самовідкуплення: жінки, зрештою, єдині, хто може допомогти собі.
У “Бельв’ю” Добракова розповідає історію дев’ятнадцятилітньої дівчини, яка працює волонтером для інвалідів у медичному центрі. По мірі розвитку історії дівчина бореться з власним недугом - депресією, і, зрештою, втрачає здатність протистояти болю та стражданням інших та втрачає зв’язок з реальністю. Книгу високо оцінили за спробу зрозуміти процес мислення людей, які страждають від депресії, і вона, безперечно, цікава з психологічної точки зору.
Сторінка авторки:
https://www.instagram.com/p/BTDyVuzgcMc/?tagged=ivanadobrakovov%C3%A1
Марек Вадас
Сучасна зірка Словаччини. Його ранню творчість критика оцінює як підручник з постмодернізму та деконструкції: вже у дебютному “Малому романі” (1994) автор застосовує пародію і пастиш, розкладає історію на фрагменти, заплутує сюжетні лінії (існуючі та неіснуючі у творі), розмовляє зі своїм читачем. Особливістю творчої манери письменника є оригінальність тематики його творів – Марек Вадас сім разів відвідав Африку та проживав там тривалий час. Збірки оповідань “Цілитель” (2006) та “Чорне по чорному” (2013) перекладено українською мовою.
Владімір Балла
У травні 2017 року письменник опублікував “В ім’я Батька”, історію, в якій оповідач розмірковує про виклики свого життя та намагається звинуватити інших за невдалі стосунки з батьками, зради, нещасливий шлюб та психічне захворювання дружини. Повість отримала кілька нагород у Словаччині та зміцнила репутацію Балли як «словацького Кафки» завдяки його унікальному використанню чорного гумору. Якщо ви любите сатиру, Балла - обов'язковий до прочитання. Тим паче, його книги доступні українцям. Сам письменник вважає себе великим скептиком-нігілістом і про свою творчість висловлюється коротко:
Хто не осилює прочитати, хай не читає. Хто осилює, то прочитає собі
Слід зазначити, що словацькі письменники досить часті гості українських книжкових подій, тому почитати їхні твори та, навіть поспілкуватись з ними наживо, не складе великих труднощів!
Уроки словацької мови онлайн від фахівців!
Ням-ням, словацькі смаколики!
Центральне розташування Словаччини в Європі та складна історія зробили словацькі страви доволі схожими із сусідськими кухнями, але в кожен рецепт словаки додали свою особливу родзинку.
Хоча галушки популярні будь-де у Центральній Європі, справжні бриндзові галушки можна знайти лише в одному місці: у Словаччині. Отже, приємного апетиту, або Dobrú chuť!
Галушки з овечим сиром (bryndzové halušky)
Це національна страва Словаччини, тож якщо можна спробувати лише одну словацьку страву, куштувати варто лише цю! Bryndzové відноситься до високоякісного, вершкового, м’якого овечого сиру місцевого виробництва, унікального для Словаччини. Хоча цей вид сиру виробляють і в сусідніх країнах, у кожної є свій надзвичайний рецепт, і особливо своїм пишаються словаки. Сир подається поверх картопляних галушок, які дуже схожі на італійські ньоккі. А для довершеності зверху кладуть шматочки копченого бекону чи ковбаски.
Пиріжечки з бринзою (bryndzové pirohy)
Бринза знову з’являється в словацькому варіанті польської класики – п’єрогах. Словаки фарширують пироги бринзою, потім змащують зверху сметаною, а завершують цю досконалість знову шматочками смаженого бекону. Цю страву часто подають зі склянкою жінчиці, кислого овечого молока. Може напій через специфічний смак і не для всіх, але це точно варто спробувати!
Свинина з галушками та капустою (vepřo knedlo zelo)
Тушкована капуста супроводжує м’які шматочки свинини з часником, поруч із кнедлом або хлібними галушками. Knedle - м’який і ніжний, він вбирає соковиті смаки м’яса та часнику, що робить смаки у роті фантастичними!
Суп-гуляш (gulášová polievka)
Ось ще одна страва, яка набуває різноманітних модифікацій у багатьох країнах Центральної та Східної Європи. У Словаччині він зазвичай складається з яловичини, цибулі, картоплі, перцю, помідорів, часнику та суміші спецій. Цей суп дуже популярний на спортивних змаганнях і часто готується в казані на відкритому вогні. Ви можете знайти суп-гуляш біля кортів на тенісному турнірі або на фініші марафону. П’янкий запах приваблює всіх, бо суп вариться кілька годин і встояти проти аромату просто неможливо!
Словацькі млинці (slovenske palacinky)
Тонкі млинці з різноманітними смачнющими начинками. Вони тануть у роті, якщо подавати їх теплими та поливати домашнім абрикосовим варенням. Полуничне варення, фундук, цукрова пудра та кориця є іншими популярними доповненнями. Це ідеальний спосіб завершити трапезу.
Що ще неймовірного у країні-сусідці?
Найвищий дерев'яний вівтар у світі
Старе середньовічне місто Левоча є домом для найвищого дерев'яного вівтаря у світі. Цей неймовірний шедевр створив майстер на ім'я Павло багато років тому.
Вівтар знаходиться у церкві Св. Якова в історичному центрі міста Левоча. Вівтар висотою 18,6 м і шириною 6 м виготовлений без жодного цвяха!
До слова, центр Левоча також внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Надзвичайно різноманітна природа
Словаччина з її 9 національними парками та 14 природоохоронними ландшафтами є буквально раєм для туристів. Жодна подорож до Словаччини не буде повноцінною без відвідування казкових Високих Татр із вершинами понад 2500 м і льодовиковими озерами, які утворилися тисячі років тому. Іншими вражаючими місцями, безсумнівно, є численні каньйони, Низькі Татри з пишними альпійськими луками та красиві долини в Малій Фатрі та П'єнінах.
Словацька мова з нуля в один клік!
Географічна середина Європи
Біля села Кремницьке Бане, поруч церкви Св. Іоанна Хрестителя, розташована географічна середина Європи. На жаль, через різні типи розрахунків, Словаччина не єдина країна, яка пишається своїм географічним центром. Ще 7 європейських сіл також претендують на розміщення цієї гіпотетичної середньої точки. Менш з тим, гірськолижний курорт Крагуле біля села Кремницьке Бане називають “Центром Європи”.
Єдина столиця в світі, що межує з двома країнами
Столиця Словаччини Братислава лежить на кордоні з Австрією та Угорщиною. Це робить місто єдиною столицею в світі, яка межує з двома незалежними державами. Крім того, до столиці Австрії Відня всього 60 км! Обидва міста розташовані на берегах Дунаю, а круїз на човні з Відня до Братислави займає всього 90 хвилин.
Перший у світі заповідник народної архітектури
Мальовниче село Чичмани на півночі Словаччини має статус першого в світі заповідника народної архітектури. Село, оточене горами, славиться своїми традиційними дерев'яними будинками. Стіни цих дерев’яних будинків прикрашені білими геометричними візерунками, такі ж форми можна знайти на народних костюмах селян-словак. Понад 130 будинків належать до цього історичного заповідника.
Петер Саган (Peter Sagan)
Що стосується сучасних особистостей, якими пишаються словаки, то це, безперечно, велосипедист Петер Саган, професійний шосейний велогонщик. Триразовий чемпіон світу у груповій гонці та єдиний велогонщик в історії, який став світовим чемпіоном тричі поспіль. Чемпіон Європи 2016 у груповій гонці. Переможець 14 етапів на гран-турах. Багаторазовий чемпіон Словаччини. У 2013, 2015, 2017 роках визнавався спортсменом року у Словаччині. Вважається одним із найталановитіших велогонщиків ХХ століття. Рекордсмен за кількістю виграних зелених майок Тур де Франс (аж 7!).
Непересічні народні музичні інструменти
Звичайно, що кожна нація може гордитися своїм автентичним фольклором. Проте словаки вперто наполягають, що саме їхній фольклор є чимось особливим.
Якщо врахувати кількість фольклорних колективів у такій маленькій країні і скажену популярність народної музики, то, певне, важко не погодитись!
Ще один феномен, яким гордяться словаки, фуяра (fujaɾa) - автентичний музичний інструмент, що з'явився у центральній частині Словаччини. Свого роду народна вівчарська флейта унікального дизайну.
Традиційно на фуярі пастухи грали для відпочинку. Сьогодні фуяра перемістилася з гірських луків на сцени фестивалів у словацьких містах Виходня і Детва. Найчастіше фуяра є сольним інструментом, але відомо, що існують ансамблі з двох-трьох фуяр, такі як сім'я Кубінець або тріо “Яворова Гужва”. Фуяра була внесена в список ЮНЕСКО “Шедеври усного та нематеріального надбання людства” у 2005 році.
Щоб дізнатися більше про нематеріальні скарби Словаччини і глибше пірнути у мову та культури наших сусідів, запрошуємо вас обрати собі репетитора словацької мови на платформі Superprof! Ви не пожалкуєте!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
