Франція була свідком численних історичних подій та стала батьківщиною для безлічі видатних постатей, які вплинули на хід світової історії.
Від формування нації у Середньовіччі до скасування монархії та активної участі країни у Другій світовій війні – історія Франції багата на драматичні та видатні моменти.
Вивчення минулого країни допомагає краще зрозуміти її культуру, традиції та світогляд людей, які там живуть.
Які історичні події справді визначили хід французької історії? І які з них залишили помітний слід у сучасній Франції?
У цій статті ми детальніше розглянемо найважливіші події, які формували обличчя нації.
Але спершу пропонуємо вам ознайомитись з основними подіями з історії Франції у наступній таблиці.
| Дата | Опис події |
| 52 р. до н. е. | Битва при Алезії. Юлій Цезар перемагає галлів, що призводить до підкорення Галлії Римом. |
| 800 р. | Коронування Карла Великого. Він стає імператором і започатковує Священну Римську імперію. |
| 1337–1453 рр. | Столітня війна. Тривалий конфлікт між Францією та Англією через території. |
| 1429 р. | Облога Орлеана. Жанна д'Арк забезпечує вирішальну перемогу французів над англійцями. |
| 1789 р. | Початок Французької революції. Штурм Бастилії стає символом повстання проти монархії. |
| 1804 р. | Наполеон стає імператором. Коронація Наполеона й створення Французької імперії. |
| 1815 р. | Битва при Ватерлоо. Остаточна поразка Наполеона та його вигнання; монархія відновлена. |
| 1914–1918 рр. | Перша світова війна. Франція — ключовий союзник; країна зазнає великих руйнувань. |
| 1939–1945 рр. | Друга світова війна. Франція окупована нацистами, згодом звільнена союзниками. |
| 1958 р. | Створення П'ятої республіки. Шарль де Голль проводить реформи та формує сучасну політичну систему Франції. |
| 1992 р. | Маастрихтський договір. Франція стає частиною Європейського Союзу та сприяє європейській інтеграції. |
Щоб зрозуміти історію Франції необбхідно кожен її період роглянути детальніше, що ми далі і пропонуємо вам зробити.
Стародавня та середньовічна Франція
| Дата / Період | Подія | Опис події |
| 30 000 – 10 000 до н. е. | Доісторична Франція | Пам’ятки Ласко та Шове містять одні з найдавніших наскельних малюнків у світі. |
| 600 до н. е. – 50 до н. е. | Кельтська Галлія – Римське завоювання | Кампанії Юлія Цезаря завершуються завоюванням Галлії та включенням її до Римської імперії. |
| 50 до н. е. – 486 н. е. | Галло-римська культура | Поєднання римської та кельтської традицій; розвиток доріг, амфітеатрів, терм. |
| 476 н. е. | Падіння Західної Римської імперії | Одоакр усуває Ромула Августула; кінець Західної Римської імперії. |
| V–X ст. | Династії Меровінгів і Каролінгів | Формування ранньофранкської державності та розширення впливу франків. |
| 486 н. е. | Хлодвіг I об’єднує франків | Хлодвіг перемагає останнього римського правителя в Галлії та об’єднує франкські племена. |
| 800 н. е. | Карл Великий коронований імператором | Карл Великий стає імператором Священної Римської імперії, сприяючи культурному відродженню. |
| 843 н. е. | Верденський договір | Розділення Франкської імперії між спадкоємцями Карла Великого; зародження майбутніх європейських держав. |
У 52 р. до н. е. римські легіони Юлія Цезаря завоювали Галлію та інтегрували її до складу Римської імперії.
У цей період було запроваджено римські закони, архітектуру, дороги та міське планування, що поєднало кельтські та римські традиції та заклало основу для сучасної французької культури.
Династії Меровінгів та Каролінгів
Падіння Римської імперії проклало шлях для піднесення Франкських королівств. Хлодвіг I об'єднав франкські племена та навернувся до християнства близько 500 року н. е. Ці події заклали основу для сучасної Франції.
Зміни в політичній системі, проведені Хлодвігом, перетворили Франкське королівство з конфедерації племен, де кожне плем’я мало власного правителя, на єдину державу під владою короля.
Це не лише об’єднало країну, а й закріпило традицію передачі корони нащадкам. Саме тому Хлодвіг I вважається засновником династії Меровінгів, яка панувала у Франції понад 200 років.
Карл Великий, також відомий як Карл I, успадкував франкську корону разом зі своїм братом Карломаном після смерті їхнього батька, Піпіна III.
Розподіл влади над королівством призвів до запеклого суперництва між братами, і Карл Великий укладав стільки союзів, скільки міг, щоб забезпечити собі місце правителя.
Однак, коли Карломан раптово помер у 771 році, Карл Великий залишився єдиним правителем Франкського королівства.
За франкською традицією, король франків був насамперед воїном, обов’язком якого було вести війська до перемоги над сусідніми територіями, так само, як це робили його попередники з династії Меровінгів.
Карл Великий: Імператор Священної Римської імперії
Династія Каролінгів, особливо за Карла Великого, розширила свою територію та вплив, а Карл Великий був коронований імператором Священної Римської імперії у 800 році.
Після смерті Людовика Благочестивого (сина Карла Великого) Каролінгська імперія була розділена на три території – по одній для кожного з синів Людовика, що залишилися в живих.
Старший син Людовика, Лотар I, був незадоволений обсягом влади, яку йому залишив батько, тому він прагнув скинути з трону свого брата Людовика Німецького та зведеного брата Карла Лисого, щоб отримати контроль над усією імперією.
У відповідь на жадібність Лотаря Людовик та Карл оголосили війну своєму братові.
Підписання Верденського договору поклало край Громадянській війні Каролінгів та розділило імперію Карла Великого на три частини: Західну Францію, Центральну Францію та Східну Францію, якими правили відповідно Карл Лисий, Лотар та Людовик Німецький.
Підписання цього договору особливо важливе, оскільки воно заклало основи для створення сучасних європейських країн.
Які битви з історії Франції є найголовнішими? Читайте в нашій статті.
Середньовічна Франція
| 987 р. | Початок династії Капетингів | Гуго Капет стає королем, закладаючи тривалу династичну лінію та централізацію влади. |
| 1337–1453 рр. | Столітня війна | Конфлікт Франції та Англії за території; відзначений битвами при Кресі, Азенкурі та появою Жанни д’Арк. |
| 1415 р. | Битва при Азенкурі | Значна перемога англійців у Столітній війні. |
| 1429 р. | Жанна д'Арк знімає облогу Орлеана | Вирішальна перемога Франції, що змінює перебіг війни та веде до коронації Карла VII. |
Династія Капетингів
Коронація Гуго Капета в 987 році ознаменувала початок династії Капетингів, яка правила Францією протягом століть.
Цей період характеризувався розвитком централізованої монархії та поступовою консолідацією влади. Феодалізм був домінуючою соціальною системою, але авторитет короля часто оскаржувався могутньою знаттю.
Важливі монархи, такі як, наприклад, Філіп II (Філіп Август), розширили французькі території та зміцнили королівську владу, а Людовик IX (Сент-Людовик) був відомий своєю справедливістю та благочестям.
Столітня війна
Столітня війна (1337-1453) була затяжним конфліктом між Францією та Англією, спричиненим територіальними суперечками та претензіями на французький престол.
Війна була сповнена значних битв, таких як Кресі, Пуатьє та Азенкур. Героїчні подвиги Жанни д’Арк, яка надихнула французькі війська та зняла облогу Орлеана, відіграли вирішальну роль у переломному моменті на користь Франції.
Завершення війни принесло вигнання англійців з більшої частини країни, що суттєво зміцнило владу французької монархії.
Відродження та релігійні війни
| Дата | Подія | Опис події |
| 1515–1547 | Правління Франциска I | Франциск I стає королем, започатковує Французьке Відродження, підтримує розвиток мистецтва й науки та запрошує Леонардо да Вінчі до Франції. |
| 1534 | Справа з плакатами | Антикатолицькі плакати з'являються у громадських місцях, спричиняючи зростання напруженості між католиками та протестантами (гугенотами). |
| 1562–1598 | Французькі релігійні війни | Серія кривавих конфліктів між католиками та гугенотами, що супроводжується різаниною та боротьбою за політичний вплив. |
| 1598 | Видано Нантський едикт | Нантський едикт гарантує релігійну терпимість гугенотам і завершує релігійні війни, стабілізуючи країну за правління Генріха IV. |
| 1643–1715 | Правління Людовика XIV | Людовик XIV, «Король-Сонце», зміцнює абсолютну монархію, розширює кордони Франції та будує Версальський палац. |
| 1475 | Пікіньйський договір | Король Людовик XI завершує Столітню війну, підписавши Пікіньйський договір, який встановив мир між Францією та Англією. |
Французьке Відродження
Французьке Відродження за таких королів, як Франциск I (1515-1547), було періодом культурного, мистецького та інтелектуального відродження під впливом ідеалів італійського Відродження. Франциск I сприяв розвитку мистецтва та науки. Тоді було привезено Леонардо да Вінчі до Франції.
Однак остання половина XVI століття була затьмарена релігійними війнами (1562-1598) між католиками та гугенотами. Такі події, як Варфоломіївська різанина (1572), загострили конфлікт.
Нантський едикт (1598), виданий Генріхом IV, гарантував релігійну терпимість гугенотам, що поклало край війнам і стабілізуючи Францію.
Епоха абсолютизму
У 17 столітті за Людовика XIV, відомого як Король-Сонце (1643-1715), запанувала абсолютна монархія. Людовик досяг цього, перш за все, проголосивши себе божественним правителем Королівства Франція після смерті кардинала Мазаріні, його головного міністра.
Цей крок суворо суперечив французькій політичній та королівській традиції, але Людовик був переконаний у своєму божественному праві правити Королівством (як диктатор).
Правління Людовика XIV відзначається централізацією королівської влади та будівництвом розкішного Версальського палацу, що символізує його абсолютну владу.
Під час свого правління Францією Людовик вважав своїм обов'язком вирішувати проблеми, що були спричинені дворянством, які зазвичай проявлялися у формі громадянських війн.
Він досягав певних успіхів, оргаінзовував заходи для аристократії, а також парламенту та інших членів королівської родини у Версалі.
Це все об'єднувало політичну еліту та королівський двір, але це також означало, що Людовик мав можливість стежити за дворянством.
Амбітна зовнішня політика Людовика XIV була спрямована на розширення французького впливу в Європі, але його численні війни, включно з війною за іспанську спадщину, були "дорогими" для французів та виснажували ресурси карїни.
Його правління залишило тривалий слід у французькій державі та культурі.
Чи знаєте ви найвизначніших постатей з історії Франції? Шукайте в нашій статті.
Хронологія Французької революції
| Рік / Період | Подія | Опис подій |
| 14 липня 1789 року | Штурм Бастилії | Початок Французької революції, що призвело до скасування монархії та встановлення Республіки. |
| 1789 | Декларація прав людини і громадянина | Повалення монархії та перехід до створення Першої Французької Республіки. |
| 1791, вересень | Перша Конституція Франції | Запроваджено конституційну монархію та обмежено владу короля. |
| 1792, серпень | Повстання 10 серпня | Повалення монархії та перехід до створення Першої Французької Республіки. |
| 1793, січень | Страта Людовика XVI | Людовика XVI страчено на гільйотині, що стало початком радикального етапу Революції. |
| 1793–1794 | Панування терору | Період масових страт і політичних переслідувань під проводом Робесп’єра. |
| 1794, липень | Падіння Робесп’єра | Робесп’єра арештовано та страчено, що ознаменувало завершення Терору. |
| 1795 | Створення Директорії | Влада переходить до п’ятичленного керівного органу; починається новий період політичної нестабільності. |
Французька революція стала поворотним моментом в історії Франції.
Від невдоволення Третього стану (широкої соціальної групи, до якої входили міщани, селяни та робітники) країна переживала багато заворушень. Французька революція завершилася скасуванням монархії.
Ця епоха бачила кривавих битв, численних страт і гучних тріумфів повстанців, що докорінно змінили політичний устрій Франції.
Революція мала багато причин. Наприклад, фінансова криза та величезні борги змусили короля Людовика XVI шукати способи залучення коштів.
На жаль, запропоноване ним оподаткування традиційно звільненої від оподаткування знаті було не прийнято. Тоді він зібрав Генеральні штати, щоб спробувати вирішити це питання.
Однак все пішло не за планом, і Третій стан проголосив себе суверенним правителем Франції після відокремлення від Генеральних штатів.
Революція завершилася стратою королівської родини та всіх, кого підозрювали у плануванні контрреволюції.
Декларація прав людини і громадянина
Декларація прав людини і громадянина стала ключовим моментом у Французькій революції. Вона заклала основу для створення нової французької конституції.
Документ складається із сімнадцяти статей, що детально описують права людей у контексті нової Франції. Наприклад, Декларація закликає до подолання феодалізму, а отже, і аристократичної влади над землею та людьми, які на ній працюють, а також до надання французькому народу суверенітету над своєю країною.
Ця декларація, поряд з Великою хартією вольностей, була використана як натхнення для Загальної декларації прав людини ООН у 1948 році.
Наполеонівська епоха
| Дата | Подія | Опис події |
| 1799, листопад | Переворот 18 брюмера | Наполеон захоплює владу, покладаючи край Директорії та засновуючи Консульство. |
| 1804 | Наполеон коронований імператором Франції | Наполеон коронує себе імператором, започатковуючи Першу Французьку імперію. |
| 1805 | Битва під Аустерліцем | Вирішальна перемога Наполеона над Австрією та Росією, що закріплює його домінування в Європі. |
| 1806 | Битва під Єною-Ауерштедтом | Розгром Пруссії силами Наполеона, що сприяє розпаду Священної Римської імперії. |
| 1812, червень — грудень | Вторгнення в Росію | Катастрофічна кампанія, яка призвела до величезних втрат та послаблення влади Наполеона. |
| 1815, березень — червень | Сто днів | Наполеон утікає з Ельби, коротко повертається до влади, але зрештою зазнає поразки. |
| 1815, червень | Битва при Ватерлоо | Остаточна поразка Наполеона від британських і прусських військ; кінець Наполеонівських війн. |
| 1815, жовтень | Заслання Наполеона на острів Святої Єлени | Наполеона відправлено на віддалений острів, де він провів решту свого життя. |
Наполеонівська епоха (1799-1815) була переломним періодом в європейській історії, що характеризувався стрімким злетом і драматичним падінням Наполеона Бонапарта.
Після захоплення влади в результаті державного перевороту в 1799 році, Наполеон заснував консульство, а пізніше в 1804 році проголосив себе імператором, що ознаменувало початок Першої Французької імперії.
Його правління ознаменувалося серією військових кампаній, відомих як Наполеонівські війни, в результаті яких французьке панування поширилося на більшу частину Європи.
Кодекс Наполеона, що запроваджений у 1804 році, залишається однією з його найвитриваліших спадщин, фундаментально реформуючи правову базу Франції та впливаючи на правові системи в усьому світі.
Незважаючи на значні досягнення в адмініструванні, освіті та інфраструктурі, епоха Наполеона також була позначена авторитарним правлінням та нещадними війнами.
Ключовими перемогами були битви під Аустерліцем та Єною, але його остаточна поразка в битві при Ватерлоо в 1815 році ознаменувала кінець його правління та відновлення монархії.
Правові реформи Наполеона, кодифіковані в Кодексі Наполеона, мали тривалий вплив на правові системи в усьому світі.
Франція 19 століття: політична нестабільність та реставрація
| Дата | Подія | Опис події |
| 1815–1848 | Віденський конгрес | Відновлює на троні Людовика XVIII та започатковує Реставрацію Бурбонів. |
| 1830 | Липнева революція | Повстання у Парижі змушує Карла X зректися; Луї-Філіп стає «Громадянином-королем». |
| 1848 | Лютнева революція | Зречення Луї-Філіпа й установлення Другої Республіки. |
| 1848 | Обрання Луї-Наполеона Бонапарта | Луї-Наполеон, племінник Наполеона I, стає президентом Другої Республіки. |
| 1851 (грудень) | Державний переворот | Луї-Наполеон розпускає Національні збори та встановлює свій контроль над владою. |
| 1852 (контекст подій) | Проголошення Другої імперії | Луї-Наполеон стає імператором Наполеоном III. |
| 1853–1856 | Кримська війна | Франція воює проти Росії разом із Британією та Османською імперією. |
| 1870–1871 | Франко-прусська війна | Війна між Францією та Пруссією, що завершилася поразкою Франції. |
| 1870–1871 | Облога Парижа | Прусські війська облягають Париж; місто зрештою капітулює. |
| 1871 | Паризька комуна | Радикальний уряд робітників захоплює владу в Парижі після війни. |
| 1871 (травень) | Франкфуртський договір | Офіційно завершує війну; Франція втрачає Ельзас і Лотарингію та виплачує репарації. |
| 1875 | Конституція Третьої республіки | Засновує стабільний республіканський парламентський режим. |
| 1889 (завершено в 1899 у тебе в тексті) | Завершення будівництва Ейфелевої вежі | Зведена до Всесвітньої виставки 1889 року, стає символом Франції. |
19 століття було періодом драматичних змін і турбулентності для Франції, що характеризувався переходами між монархією, республікою та імперією.
Цей пероід почався з падіння Наполеона Бонапарта та відновлення монархії Бурбонів у 1815 році після його поразки в битві при Ватерлоо.
Липнева революція 1830 року поклала край монархії Бурбонів та призвела до встановлення Липневої монархії на чолі з Луї-Філіпом, відомим як «Громадянин-король».
Цей період поєднував у собі ліберальні та консервативні елементи політики, однак зрештою Луї-Філіп не зміг задовольнити суспільні вимоги щодо демократичних реформ і соціальної справедливості, що зростали.
Накопичене невдоволення досягло свого апогею під час Лютневої революції 1848 року, яка поставила крапку на правлінні Луї-Філіпа та проголосила створення Другої республіки.
Друга республіка була недовговічною. Цей період був відзначений політичною нестабільністю та соціальними потрясіннями, включно з Червневим повстанням — робітничим повстанням, яке було жорстоко придушене.
У 1851 році Луї-Наполеон Бонапарт, племінник Наполеона I, здійснив державний переворот і проголосив себе імператором Наполеоном III. Так він започаткував Другу імперію. Правління Наполеона III принесло Франції значну модернізацію та індустріалізацію, але його зовнішня політика призвела до катастрофічної Франко-прусської війни 1870 року.
Поразка у Франко-прусській війні призвела до падіння Другої імперії та проголошення Третьої республіки. Цей період розпочався з кривавого придушення Паризької комуни в 1871 році, радикального соціалістичного уряду, який недовго правив Парижем.
Протягом 19 століття Франція пережила глибокі соціальні та економічні трансформації. Промислова революція принесла значні зміни, сключно з урбанізацією, піднесенням робітничого класу та значними інфраструктурними розробками, такими як створення залізниць та фабрик.
Колоніальна експансія була ще однією відмінною рисою цього періоду, оскільки Франція створювала та розширювала свою імперію в Африці, Азії та Тихому океані. Цей колоніальний рух призвів до збагачення та розширення впливу, але в той самий час до конфліктів та етичних дебатів щодо імперіалізму.
Які відносини були з давніх давен між Україною та Францією? Читайте в нашій статті.
20 століття: світові війни, реконструкція та модернізація
| Дата | Подія | Опис подій |
| 1905 | Відокремлення церкви від держави | Прийнято закон про відокремлення церкви від держави, що утвердив секуляризм як основний принцип Французької Республіки. |
| 1894–1906 | Справа Дрейфуса | Політичний скандал через неправомірне засудження офіцера Альфреда Дрейфуса, що виявив глибокі соціальні суперечності щодо антисемітизму та мілітаризму. |
| 1914–1918 | Перша світова війна | Франція зазнає значних людських і матеріальних втрат; країна є ключовим учасником Антанти. |
| 1918 | Версальський договір | Завершує Першу світову війну, накладає великі репарації на Німеччину та змінює кордони Європи. |
| 1939–1945 | Друга світова війна та окупація | У 1940 р. Франція зазнає поразки, окупації та поділу на окуповану і Вішистську зони. |
| Червень 1940 | Падіння Франції | Підписано перемир’я з Німеччиною; створено колабораціоністський режим Віші під керівництвом маршала Петена. |
| Серпень 1944 | Звільнення Парижа | Союзники та французький Рух Опору звільняють Париж, початок звільнення країни від нацистів. |
| 1946 | Створення Четвертої республіки | Новий республіканський режим, позначений політичною нестабільністю та початком процесів деколонізації. |
| 1954–1962 | Війна за незалежність Алжиру | Кривавий конфлікт, що завершився незалежністю Алжиру та став ключовим моментом деколонізації Франції. |
Перша та Друга світові війни
20 століття було періодом перетворень для Франції, ознаменованим значними подіями, які сформували сучасну ідентичність нації.
Почалося століття Першою світовою війною (1914-1918), яка принесла величезні руйнування та втрати життів.
Версальський договір 1919 року завершив війну. Цим договором на Німеччину накладались великі репарації, а також регулювались європейські кордони.
Економічні труднощі та політична нестабільність міжвоєнного періоду передвіщали подальші конфлікти.
Друга світова війна (1939-1945) мала глибокий вплив на Францію.
У 1940 році нацистська Німеччина вторглася до Франції та окупувала значну частину країни, що призвело до встановлення режиму Віші — уряду, який співпрацював із окупаційною владою.
Здавалося, що Французька держава намагатиметься продовжувати жити як завжди, але її лідер, маршал Петен, мав інші плани.
Петен встановив режим із цінностями, яких дотримувалася нацистська Німеччина.
Подальша згода Петена на співпрацю з Німеччиною була зустрінута протестами, і режим Віші завершив своє існування у 1944 році, коли Францію звільнили союзники.
Під час Другої світової війни підписання перемир'я між Францією та Німеччиною (в 1940 році) розділило Францію на дві зони: Північну зону, що була окупована німецькими військами, та неокуповану південну частину країни, відому як «Вільна зона».
Французький Опір відіграв вирішальну роль у визвольних змаганнях. Париж був звільнений союзними військами та бійцями опору в серпні 1944 року. Після закінчення війни Франція боролася з наслідками та розпочала складний процес відбудови.
Четверта республіка
У післявоєнний період було створено Четверту республіку.
Політичний період Четвертої республіки (1946–1958) характеризувався активними зусиллями з відбудови країни та відновлення після воєнних руйнувань.
Попри економічне зростання та помітний соціальний прогрес, республіка постійно страждала від політичної нестабільності, що проявлялася у частих змінах урядів.
Деколонізаційні процеси, зокрема жорстока Алжирська війна за незалежність (1954–1962), створили серйозні виклики та зрештою стали однією з ключових причин краху Четвертої республіки.
П'ята республіка, соціальні рухи та реформи
| Дата | Подія | Опис події |
| 1958 | Засновано П'яту республіку | Шарль де Голль забезпечує стабільність. |
| 1968 | Протести студентів та робітників | Соціальні зміни та реформи. |
| 1981 | Франсуа Міттеран обраний президентом | Соціальні та економічні реформи. |
| 1992 | Підписано Маастрихтський договір | Посилення європейської інтеграції, створення ЄС. |
У 1958 році Шарль де Голль заснував П'яту республіку, яка ознаменувалась політичною стабільністю та створенням сильної виконавчої гілки влади. Цей період ознаменувався також значними соціальними, економічними та політичними змінами.
У 1960-х роках Франція пережила багато політичних потрясінь.
Незалежність Алжиру, проголошення П’ятої республіки та війна у В’єтнамі створили широкий спектр тем для суспільних дискусій. На тлі зростання кількості молоді, що навчалася в університетах Франції, студенти дедалі активніше заявляли про свій голос і впливали на формування громадської думки.
Студентські та робітничі протести у травні 1968 року призвели до значних соціальних реформ, включно з розширенням прав робітників та більшою особистою свободою.
Втомлені від країни, яка все ще трималася за застарілі імперіалістичні та традиціоналістські цінності, студенти дедалі різкіше критикували спосіб управління державою.
Іскрою для конфлікту стала суперечка щодо спільного проживання чоловіків і жінок в університетських гуртожитках.
Те, що починалося як локальна вимога, швидко перетворилося на ефект снігової кулі: арешти студентів, спорудження барикад та зрештою закриття Сорбонни.
Франсуа Міттеран: перший соціалістичний президент Франції
Франсуа Міттеран, соціаліст, був обраний президентом у 1981 році, що ознаменувало значний зсув у французькій політиці. Він став першим соціалістичним президентом Франції.
Перемога Міттерана поклала край десятиліттям консервативного правління. Президентство Міттерана (1981-1995) відзначилося суттєвими соціальними та економічними реформами, що були спрямовані на зменшення нерівності та модернізацію економіки, вклчно з децентралізацію управління, скасування смертної кари у 1981 році та націоналізацію ключових галузей промисловості.
21 століття: Модернізація, інтеграція в ЄС та соціальні потрясіння
| Дата | Подія | Опис події |
| 2002 | Введено євро | Євро замінює французький франк, інтегруючи Францію в європейську економіку. |
| 2005 | Паризькі заворушення | Масові заворушення в передмістях Парижа через смерть двох підлітків; проблеми соціальної нерівності. |
| Січень 2015 | Напад на Charlie Hebdo | Терористичний акт на офіси сатиричного журналу, глобальна дискусія про свободу слова. |
| Листопад 2015 | Теракти в Парижі | Скоординовані атаки з великими втратами життя та посиленням заходів безпеки. |
| 2017 | Еммануель Макрон обраний президентом | Обраний президентом, очоливши центристську партію La République En Marche! |
| 2018–2019 | Протести "жовтих жилетів" | Масові протести через підвищення податків на пальне, економічну нерівність та державну політику. |
| 2019 | Пожежа в соборі Нотр-Дам | Руйнування історичної пам’ятки, глобальна підтримка реставрації. |
| 2020 | Пандемія COVID-19 | Вплив на Францію через локдауни та суворі заходи охорони здоров’я. |
| 2021 | Еммануель Макрон переобраний | Продовження економічних реформ, цифрових інновацій та боротьби зі зміною клімату. |
| 2022 | Президентські вибори у Франції | Макрон переміг на другий термін, обійшовши Марін Ле Пен. |
| 2023 | Протести проти пенсійної реформи | Масові протести проти підвищення пенсійного віку, соціальна напруженість. |
| 2024 | Олімпійські ігри в Парижі | Підготовка до літніх Олімпійських ігор, розвиток інфраструктури та демонстрація культурної спадщини. |
21 століття стало періодом значних трансформацій та викликів для Франції, що відображає її постійну еволюцію у світі, що швидко змінюється.
Як одна з провідних країн Європейського Союзу, Франція відіграла вирішальну роль у формуванні європейської політики та сприянні економічній інтеграції, що стало очевидним після прийняття євро у 2002 році. Ця інтеграція ще більше зміцнила позиції Франції в ЄС, впливаючи як на її внутрішню, так і на зовнішню політику.
Початок XXI століття ознаменувався соціальними потрясіннями та зростаючою напругою, зокрема паризькими заворушеннями 2005 року, які гостро висвітлили проблеми соціальної нерівності та інтеграції меншин.
Наступні уряди, зокрема адміністрації президентів Ніколя Саркозі та Франсуа Олланда, зосередили свої зусилля на економічних реформах, імміграційній політиці та боротьбі з безробіттям, що підкреслювало тривалі виклики, що були пов’язані з економічною нерівністю та забезпеченням соціальної згуртованості.
В останні роки Франція продовжує долати значні виклики та зміни.
Тероризм також суттєво вплинув на Францію 21-го століття, зокрема у 2015 році відбулися масові напади на офіси Charlie Hebdo та кілька місць у Парижі, включно з концертною залою Bataclan.
Пандемія COVID-19, яка розпочалася у 2020 році, створила безпрецедентні проблеми у сфері охорони здоров'я та економіки, що призвело до загальнонаціональних локдаунів та масштабних заходів уряду для підтримки бізнесу та приватних осіб.
Пандемія також прискорила цифрову трансформацію та підкреслила важливість стійких систем охорони здоров'я.
Переобрання Еммануеля Макрона у 2022 році підкреслило його центристський порядок денний та відданість економічним реформам, цифровим інноваціям та боротьбі зі зміною клімату.
Його уряд продовжує проводити політику, що спрямована на зміцнення Європейського Союзу, управління імміграцією та подолання соціальної нерівності.
У 2024 році Франція провела літні Олімпійські ігри в Парижі — подія, що символізувала національну гордість, відкритість світу та прагнення до співпраці.
Підготовка охоплювала масштабні інфраструктурні проєкти, посилені заходи безпеки та ініціативи з презентації культурної спадщини країни. Ігри стали для Франції можливістю підтвердити свою стійкість, інноваційність і здатність ефективно організовувати події світового масштабу.
Сьогодні французька держава продовжує відігравати ключову роль на міжнародній арені. Це країна з багатою історією, потужним культурним впливом та динамічним суспільством.
Від ранніх середньовічних королівств до сучасної республіки — шлях Франції багатий на переломні моменти, які сформували її такою, якою вона є нині.
Історія країни продовжується та щоденні зміни тут показують прагнення нації до свободи, рівності та братерства — ідеалів, що лежать у самій основі французької ідентичності.
Цікаво про історію Франції читайте в нашій статті.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
