Коли конкретно люди почали слухати музику? Ні, напевно краще запитати, коли люди почали грати музику? Чи можна вважати музичним твором ряд тих однакових звуків, які первісна людина видобувала, прямо як вогонь, гепаючи палицею по чиїхось кістках? Хм, напевно ні, але якщо була первісна людина, то нехай і первісна музика буде.
Отак все і почалося, якось ніби з нічого… Але час трансформує нічого в глибу, у феноменальну річ і те, що розпочиналося з примітивних однотипних звуків, розвинулося в сотні жанрів, технік і звучань, які здатні змінювати наш настрій і пробуджувати якісь такі глибінні емоції, що часом, ми і не здогадуємося, що вони в нас є.
Я думаю, ви будете не проти швиденько пробігтися по періодах розвитку музики, пригадати (відкрити для себе?) світових та українських піаністів та композиторів, та закінчити сучасною електронною музикою, правда? Ок, переходимо до суті.
Стилі музики: визначні риси, нові музичні інструменти
Так вже історично склалося, що в природі існує 6 стилів (періодів) музики. Пам’ятаєте які? Ні? Тоді давайте пригадаємо!
Середньовіччя (1150 – 1400)
Музика доби Середньовіччя – це переважно релігійний, так званий, Григоріанський спів. Григоріанські хорали були одноголосними (одна мелодична лінія без супроводу) також найчастіше їх співали ченці. Хорали були в топчику звучання і, я так думаю, ченцям з роками ставало нудно співати одноголосно, тому згодом в Середньовіччі починають розвиватися і поліфонічні вокальні жанри на ряду з гармонією.
В цей період грають на флейті, блокфлейті та щипкових інструментах, таких як лютня. Існували також ранні варіанти органу та скрипки.
Ренесанс (1400 – 1600)
Хоча релігійна музика залишається у топах музичних чартів доби Відродження, все ж це вже зовсім інша музика. Активно розвивається та сама поліфонія, яка почала формуватися в попередній період, і це логічно, адже на сцену вийшли хори. У добу Відродження створюють цілу купу нових інструментів:
- тромбон, корнет, натуральна (безклапанна) труба, сакбут (предок тромбона);
- віола (схожа на сучасну віолончель), ребек, ліра, лютня, гітара;
- клавесин;
- трикутник, бубон, дзвіночки, малі барабани;
- сопілка, волинка, поперечна флейта, блокфлейта.
Бароко (1600 – 1750)
Йдуть роки і Ренесанс непомітно починає перетікати в добу Бароко. З’являється складна музика, яку починають писати вже в певній тональності, а на зміну хору приходить оркестр! Саме в еру Бароко з’являється опера, а серед музичних інструментів – фортепіано.
Класика (1750 – 1820)
В період Класики, композитори намагають чітко структурувати свою музику. Оркестри ростуть як кількісно, так і якісно, а музичний світ назавжди вже прощається з клавесином – час фортепіано настав! Йозеф Гайдн, Людвіг ван Бетховен, Франц Шуберт і, звичайно ж, Вольфганг Амадей Моцарт – композитори класики, які залишили свої імена в історії.
Романтизм (1820 – 1900)
Музика романтиків сповнена драми, духовності та тягнеться до природи. В цей період композиція музичних творів стає ще більш виразною, а кількість оркестрантів стає небаченою до цього. Романтизм також – це час, коли публіку рвали віртуози, і суперскладні твори у їхньому виконанні здавалися простими і доступними. От не даремно ж Ніколо Паганіні називали скрипалем диявола! Та найголовніше, на мою думку, це те, що у добу Романтизму музика перестає бути елітарною і стає частиною життя середнього класу, що призводить до появи перших національних музичних шкіл.
Музика ХХ – ХХІ століття.
Цей період традиційно розділяють на напрямки:
- Імпресіонізм: 1890 – 1925 рр.;
- Експресіонізм: 1908 – 1950 рр.;
- Модернізм: 1890 – 1975 рр.;
- Постмодернізм: 1930 – дотепер;
- Контемпорарі: 1945 – дотепер;
Ось що пропонує нам Модерн: накладання та одночасний розвиток кількох стилів музики! Сучасний світ більше не має часу сидіти на місці і 200 років розвивати, скажімо, Бароко. І це логічно, адже всі інструменти вже створені, принципи творення музики – теж. Тепер композиторам та виконавцям залишилось просто взяти те, що створили до них і подивитися на творчу спадщину під новим кутом.
Гра на фортепіано: реально, як ніколи!
Відомі композитори – любов назавжди!
Ну що ж, після ознайомлення з музичними стилями можна поглянути і на декількох відомих представників деяких періодів. Отже, я згадаю лише пару-трійку своїх улюблених, а більше про композиторів, їхню творчість (що конкретно послухати) та цікаві факти з їхніх життів можна почитати тут.
Давайте почнемо з Ріхарда Вагнера, бо він того вартий! Вартий через своє концептуальне бачення, беззаперечний талант та витримку. Все це чітко відстежується у його епічній оперній сазі “Перстень Нібелунга”, на яку Вагнер витратив 26 років свого життя, а вам знадобиться лише 15 годин вашого, щоб прослухати її.
Звичайно ж не можу оминути Іогана Себастьяна Баха. У його музики є стиль, форма, а найголовніше – складна техніка. Не даремно ж саме його Токката і фуга ре-мінор стала традиційним саундтреком до фільмів про Дракулу!
Нагадаю і про Фредеріка Шопена, піаніста-віртуоза та прославленого композитора! Шопен, хоча й жив у Франції, не зрікся свого польського коріння та культури і за це йому вже можна аплодувати. Це яскравий композитор-романтик, який свого часу фанатів від Бетховена, представник доби романтизму з нестандартним поглядом на творчість.
Онлайн піаніно: не вагайтеся!
Українська фортепіанна музика: не шукайте українських моцартів!
Так, припиніть. І не тільки моцартів, але й українську венецію, париж, мальдіви і все інше нам не характерне. Це елементарно самоприниження!
На щастя, щоб не займатися такою дурнею все, що потрібно – це знати своє і своїх, чим ми зараз і займемося.
Мирослав Скорик і його Мелодія – витвір музичного мистецтва, який знають, грають і люблять у всьому світі. Я сподіваюся, що принаймні Мелодію ви знаєте, а щось про самого Мирослава? Ви знаєте, що його двоюрідна бабуся – це Соломія Крушельницька? А що всю його родину було репресовано? І що саме його, особисто Сергій Параджанов попросив написати музику до свого фільму “Тіні забутих предків”?
Та не про одного Мирослава Скорика потрібно знати і пам’ятати. Дізнайтеся про заборонений талант української фортепіанної музики – Василя Барвінського; про принципового інтелігента Миколу Лисинка! Слухайте їхні твори і пишайтеся своїми!
Як стати майстерним піаністом? Фортепіанні конкурси в Україні та світі
Відповідь на перше питання банально проста: потрібно, для початку, почати вчитися грати на фортепіано. Коли ви цей процес успішно розпочали і навіть набралися техніки можна пробувати себе в конкурсах для піаністів. Таким чином ви отримаєте виклик грати краще, зможете почути інших піаністів, що обов’язково заохотить вас займатися ще більше! Ось декілька конкурсів, які підійдуть вам, якщо у вас достатньо хороший рівень гри на фортепіано:
- Всеукраїнський музичний конкурс «Класичний меридіан»;
- Всеукраїнський дистанційний конкурс піаністів «FortePiano»;
- Всеукраїнський конкурс-огляд юних піаністів Олени Вериківської та фестиваль «Весняні нотки».
Якщо атмосфера конкурсів вам подобається, і ваша ціль все ж таки стати професійним піаністом – то ви повинні працювати задля участі у Міжнародному конкурсі молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, адже для участі у цьому конкурсі потрібно бути досить віртуозним піаністом.
Звичайно ж є сила-силенна міжнародних конкурсів, участь в яких доступна, якщо оплатити внесок учасника, який в середньому коштує 250€.
Але, звичайно ж, є і суперпрестижні конкурси для піаністів за кордоном. Ось деякі з найкрутіших:
- Міжнародний конкурс піаністів імені Шопена (Варшава; кожні 5 років);
- Міжнародний конкурс піаністів імені Ференца Ліста (Утрехт, Нідерланди);
- Міжнародний конкурс піаністів імені Вана Кліберна (Форт-Ворт, штат Техас, США; кожні 4 роки).
Чудові уроки фортепіано Львів
Людовіко Ейнауді та Кейко Мацуї: сучасні композитори-піаністи
Музика Ейнауді зараз реально виливається на слухача звідусіль. Навіть якщо ви не фанат сучасної фортепіанної музики і не знаєте, хто саме збирає повні концертні зали, музику цього композитора ви точно чули. Його твори повсякчас використовують як саундтреки до фільмів, вистав, балетів, бо вона пронизлива і доступна кожному. За це, до речі, його не долюблюють критики. Занадто просто, кажуть вони, але визнанню та всесвітній популярності Ейнауді це зовсім не заважає.
Слави та визнання не бракує й Кейко Матцуї – японській джазвумен, яка також грає нью-ейдж. У випадку з Кейко, ніхто простотою їй не дорікає, адже джаз сам по-собі не проста музична форма. Тут потрібна хороша техніка, особливе відчуття ритму, адже джаз це, перш за все, про імпровізації.
Другий стиль, який вона вподобала – нью-ейдж – це музичний жанр про дзен, розслаблення та спокійні звукові пейзажі. Зазвичай це інструментальна музика, яка також може включати акустичні інструменти, електронні синтезатори та навіть записані звуки природи.
Людовіко Ейнауді та Кейко Матцуї – сучасні піаністи та композитори, які отримали світову славу. Вони збирають фулхауси на концертах по всьому світу, хоча їхня музика далека від класичної. Але ж в цьому і сенс, правда? Кожен час має свої характерні риси. Після Ренесансу, Бароко, Романтизму та бурхливого та різнобічного Модерну, ми хочемо душевних мелодій, ми хочемо відчувати щемну, але доступну і зрозумілу красу. Так і виходить, що нову оперну сагу “Перстень Нібелунга” ніхто не пише і не тому, що не може, а тому, що час вимагає іншого!
Як електронна музика змінила реальність музичного світу?
А й дійсно, як? Ну, принаймні, таким чином, що музика стала ЕЛЕКТРОННОЮ, а не інструментальною, і я маю на увазі не лише використання електронних музичних інструментів, а насамперед – електронної музичної апаратури, яка почала замінювати певні інструменти, а значить і музикантів. Магічні коробки з кнопками могли не тільки відтворювати вже існуючі звуки, вони могли продукувати щось зовсім нове за ритмічністю та звучанням. На перших порах розвитку електронної музики, звучання синтезатора моментально виносило слухачів прямо на орбіту. Та будь-яка новинка з часом стає звичною річчю і настає час захоплюватися драм-машинами, мікшерами та купою інших приколясів. Трохи сумно стає від думки, що електронна музика ніби показує нам, що не потрібно вміти грати на інструментах, щоб створювати мелодії. Але це не так, принаймні не для всіх електронних музичних напрямків.
Що відбувається в Україні, коли у світі вже давно вирує диско, техно і все що завгодно, бо електронна музика вже давно звичне явище для у сіх і всюди? В Україні в цей час догоряє свічка совдепу і є тільки кобзон, льова лєщєнко і таня буланова. Одним словом, не важливо, яке лайно тоді були змушені слухати люди, бо і до України новітні всесвітні тренди вже дійшли, і доказом того був гурт Скрябін, а їхній електронний альбом «Мова риб» і досі звучить шикарно.
А зараз можна послухати Ragapop – це відносно новий гурт експерементальної електронної музики, який заснували учасниці гурту Dakh Daughters разом з музикантом Антоном Очеретяним. Це дійсно якісна музика, яка, я впевнена, сподобається навіть тим, хто не фанатіє від електронної музики.
Всю історію розвитку новітньої музики, що зветься електронною, можна почитати тут, заплутатися і перечитати знову :)
Музика, якою вона б не була, завжди знайде свого слухача, як, в принципі, і всі інші види мистецтва. Адже люди сперечаються про політику, економіку та кенселінг, а от про смаки намагаються не сперечатись!
Вчіться грати на музичних інструментах і досіліджуйте музику!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
