Почнемо з того, що розберемося, яку літературу слід вважати сучасною. Чи є одностайність літературознавців у визначенні конкретної дати чи події, що стала початком сучасної укрліт? Чи процес читання завершується із навчанням у школі? І що, власне, читати, чим хвалитися за кордоном у наші дні?
Відлік сучасності в українській літературі
Слово «сучасна» означає, що письменники живуть і творять просто зараз, ми з ними живемо в одному часовому просторі. При чому у творах можуть бути описані різні епохи, як 1920-ті, так і 90-ті роки. Вам можуть трапитися і багато жанрів у прозі, і вірші різних форм.
Вам можуть трапитися і різні версії літературознавців щодо того, від чого вести початок сучасної української літератури. І не забудьте почати читати українську літературу!
Але сходяться всі в одному: сучукрліт бере відлік з середини 80-х років 20 століття або пізніше. Цікаво, що про це думає репетитор українська мова?
Ось які дати вам можуть зустрітися у підручниках чи інших джерелах:
- 1985 – початок Перебудови: демократизація суспільства, послаблення цензури
- 4 вересня 1985 – загибель Василя Стуса
- 17 квітня 1986 – заснування «Бу-Ба-Бу» (бурлеск-балаган-буфонада)
- 26 квітня 1986 – катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції
- 1991 – проголошення незалежності України
- 1992 – поява нової прози
Правда десь посередині, всі ці події збіглися у часі і можуть вважатися відліком процесу, у якому ми всі перебуваємо, – сучасній українській літературі. Хоча кожен репетитор української мови може мати власну аргументовану думку. Запитаєте?
Модернізм поступається постмодернізму
Розглянемо історичні передумови.
Двадцяте століття – одне з найскладніших і найцікавіших в історії світової культури. По-перше, це пояснюється великою кількістю соціальних потрясінь, страшних світових війн, революцій, які витиснули духовні цінності на периферію людської свідомості і дали поштовх розвитку націоналістичних ідей, посилення культу тотального руйнування старого.
Модернізм – загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття. Він заснований на концепції домінування форми над змістом. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи; у музиці — це атональність; в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді.
Не дивно, що зарясніли і стали визначними такі течії, як імпресіонізм, символізм, неоромантизм, експресіонізм, сюрреалізм, неоромантизм, футуризм тощо. Український модернізм – справжній феномен в історії нашої літератури, учні досить докладно вивчають його на уроках.
Модернізм в українській літературі тривав до середини 20 століття, але не закінчився рівно в 1950 чи 1955 році (пам’ятаєте Валер’яна Підмогильного і його «Місто»? Цей роман уже випереджав час і мав ознаки постмодерну). І, логічно, що був такий собі перехідний період – ми (і ви в школі) говоримо про «шістдесятників».
Після смерті Сталіна почалася «відлига» не тільки в політиці, інтелектуально письменники теж були готові. В мистецтві панує ідеалізм та ідея єднання. Вони демонструють неприйняття офіційній ідеології, шукають правди і продукують тексти, які не можна охарактеризувати одним словом, не можна виділити одну рису.
Жанрів – безліч! І дуже багато авторів та творів, вартих уваги.
Наприклад, Валерій Шевчук – яскравий представник магічного реалізму по-українськи, це наш Борхес і Маркес в одному флаконі! На вивчення повісті «Дім на горі» відведено не так багато часу у шкільній програмі, а дарма. Химерна проза у виконанні цього прекрасного дослідника бароко варта більшої уваги з боку читачів. Це – реакція на диктат норм, поєднання реального і міфічного, витворення магічних світів, часо-просторові зміщення, метаморфози, поєднання низького і високого (бо ж бароко!).
Якщо хочете більше химерності літератури 70-х, можна почитати таке:
- Євген Гуцало «Позичений чоловік, або ж Хома невірний і лукавий»
- Павло Загребельний «Левине серце»
- Роман Іваничук «Манускрипт з вулиці Руської»
- Василь Земляк «Лебедина зграя»
Говорячи про дисидентів-шістдесятників, не можемо оминути увагою сучасну поезію, яка просто роквітає вже знайомими вам іменами Ліни Костенко, Василя Симоненка, Івана Драча, Василя Голобородька. Ми рекомендуємо ще ознайомитися з «П’ятикнижжям» Грицька Чубая і, якщо є час, подивитися фільм «Чубай» режисера О.Фразе-Фразенка.
80-ті роки – розквіт постмодернізму. Початок сучасної української літератури
Все ті ж автори працюють на літературній ниві, але з’являються і нові імена, виникає сучасна українська література як така. Постмодернізм входить у повну силу як антитеза до тоталітаризму. Жанрів все ще багацько, чітко визначити їх не так просто, але тим цікавіше. Вам допоможе теоретична база.
Основні риси постмодернізму:
- Іронія, переосмислення літератури, яка була до цього
- Відмова від авторитетів, рівність авторів
- Інтертекстуальність, відсилання до інших літературних текстів, «цитатне мислення»
- Стилізація, пародія, глузування над усім
- Фрагментарність, ефект «клаптикової ковдри», коли різні елементи поєднуються і утворюють щось нове
- Змішування стилів і жанрів, наприклад, зникає поняття класичного роману
- Карнавалізація, проникнення мистецтва в життя: письменник грається з читачем
- Звернення до історичної тематики (Знову! Почитайте Ю. Мушкетика «На брата брат», М. Вінграновського «Северин Наливайко», Р. Іваничука «Орда», «Рев оленів нарозвидні», роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко»).
Прозаїки розрізняються за двома школами:
- Київсько-житомирська: у творах переважають екзистенційні мотиви, в центрі рафінований герой-інтелектуал. Якщо ви зацікавились або персонаж-інтелігент вам близький, почитайте Любов Пономаренко, В’ячеслава Медвідя, Оксану Забужко, Володимира Діброву.
- Львівсько-франківська: ці романи закрутять вас карнавалом і травестією, ви будете грати та іронізувати разом з автором. Герой зазвичай – маргінал, має якісь комплекси. Представники в літературі – Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик. Хоча репетитор з української мови Львів заввиграшки назве ще десятки імен!
До речі, оскільки ми вже пригадали і Андруховича, і Іздрика, варто пригадати ще Віктора Неборака та їхнє угрупування «Бу-Ба-Бу».
Чим цікаве "Бу-Ба-Бу"?
Молоді митці зустрілися у Львові і об’єдналися в квітні 1986 року, виступивши як опозиція до існуючої офіціозної літератури. Кожен з них відзначився і зробив величезний вклад. Познайомимося з ними ближче, бо вони – в авангарді літератури незалежності.
Юрій Андрухович – Патріарх групи, поет і прозаїк, виконавець, перекладач Шекспіра і німецьких класиків. Навіть якщо ви не читали ні рядка, вам точно знайоме його прізвище. Ви могли чути його з культовим гуртом «Мертвий півень», зокрема, «Танго «Біла троянда», коли він читає свій вірш під музику (це – коктейль з видів мистецтв!). Ще почитайте роман «Рекреації» або послухайте начитану ним аудіокнигу: комічні ситуації, фестиваль (чи карнавал?), пригоди… Роман крали з бібліотек, робили ксерокопії – цінували аж так. Вважається, що саме з іменем Андруховича пов’язане зацікавлення нашою літературою на Заході.
Олександр Ірванець – Підскарбій «Бу-Ба-Бу», поет, драматург, перекладач, прозаїк, сценарист. В усіх видах діяльності він має успіх, послухати його – чисте інтелектуальне задоволення. Хочете побачити постмодернізм в дії? Прочитайте його «Любіть Оклахому», це пародія, скопійований стиль на вірш В. Сосюри «Любіть Україну». Тут зібрані майже всі риси постмодернізму, про які ми писали вище. Ірванець пише й дотепер, зокрема, він є сценаристом до фільму «Поводир»!
Віктор Неборак – Прокуратор «Бу-Ба-Бу», поет, науковець і музикант. Дуже цікавою є його поетична збірка «Літаюча голова», де іронічно, зі сміхом піднімаються теми осмислення світу через емоції, питання, за постмодерністським каноном, лишаються без відповіді, проте часто і не потребують її. На час виходу "Літаюча голова" була досить популярна, на вірші з неї було написано багато пісень, що підштовхнуло критиків назвати це явище "рок-поезією". Ще однією особливістю поезій "Літаючої голови" є її театральність, тому чимало творів В. Неборак називає шоу. Ці тексти призначені для сцени, вони звучать краще, коли їх виконує автор (чудовий декламатор), або взагалі коли вони читаються вголос (почитайте самі його "Ляля-Бо"!).
Кращі письменники сучасності
Можна сказати, що «Бу-Ба-Бу» дало поштовх сучасній українській літературі, стало своєрідним Великим Вибухом. Зараз українська література переживає унікальний період, коли одночасно видаються геть різні покоління письменників.
"Письменники, які дебютували в 1990-х, на жаль, не застали ні Чубая, ні Стуса, так само як до того шістдесятники не застали авторів Розстріляного Відродження. Це поліфонічне суголосся страшенно цікаве", – каже Богдана Неборак (дочка того самого Неборака).
Ми не можемо не порадити таких письменників:
Тарас Прохасько: перше знайомство можна почати з книги «FM Галичина», вона написана у форматі радіо-щоденника, невеликі тексти (на 3 хвилини читання) на будні дні, рефлексії автора про дім, ландшафт, природу, відчуття часу, збіг обставин, яблука… А потім переходьте до нових його творів і відкрийте першу у світі сон-оперу за його романом «НепрОсті» (роман теж почитайте) – музиканти грають впродовж 4-6 годин для публіки в спальниках, сам Прохасько теж на сцені, друкує на машинці, читає свої твори. Досвід – неймовірний, постмодерністський.
Оксана Забужко: авторка першого українського скандального роману, скандальним його охрестили через назву – «Польові дослідження з українського сексу», але насправді він дуже стриманий за змістом, це інтелектуальна сповідь-роздум про стосунки, маскулінність і жіночність, історичні травми народу. Також буде цікаво прочитати дослідження Оксани Стефанівни про Лесю Українку «Notre Dame d’Ukraine», роман «Музей покинутих секретів».
Марія Матіос: роман «Солодка Даруся» став єдиним поки що твором, що здобув і найвищу нагороду критиків –Шевченківську премію, і прихильність читачів.
Василь Шкляр: з найтиражованішим романом за весь час Незалежності Шкляр увірвався і в скандал з колишнім міністром освіти Табачником, і в народну любов. Роман читають ті, хто ніколи не читав українською, бо він направду збіса добре написаний: ще б пак, в його основі історичні документи з розсекречених архівів КДБ, а сам роман – про Холодноярівське повстання, боротьбу українців проти радянської влади у 1920-х роках.
Сергій Жадан: ВВС радить «Ворошиловград» як кращий роман за історію існування конкурсу «Книга року», ми ж вас не обмежуємо у виборі. Зверніть ще увагу на поезію Жадана, вона насичена яскравими образами, читається легко, залишається скалками в пам’яті. Хочете зробити паузу в читанні? Слухайте гурт «Жадан і Собаки», але зважайте на обсценну лексику.
Володимир Лис: Оксана Забужко написала натхненну анотацію до роману «Століття Якова» про поліщука, який за свої сто років пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СРСР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами 20 століття. Можна послухати аудіокнигу або подивитися мінісеріал режисера Бати Недича.
Ми би продовжували цей список до нескінченності, постмодернізм – це напрямок, який ще досліджувати і досліджувати, відкривати собі і Заходу.
Наостанок ще кілька порад від літературознавців: щоб знайти собі щось до смаку, йдіть на книжкові фестивалі, слухайте авторів, відслідковуйте новинки за видавництвами.
«Віхола» запропонує якісний нонфікшн, «Дім химер» - готику і горор, «Фабула» відкриє молодих і цікавих новачків.
А потужний інтелектуальний роман дасть про себе знати, де б його не видавали.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
