Більшість винаходів та громадських ініціатив людства з’явилося внаслідок якихось викликів: вакцинація виявилася необхідною у боротьбі з епідеміями, нові види транспорту винайшли з необхідності швидше пересуватися на великі відстані, навіть технічний та науковий прогрес розвився у відповідь на збільшення чисельності людей і розв’язання проблем, з цим пов’язаних.
Тепер людство впритул наблизилося до нової проблеми – загострення екологічної ситуації по всьому світі, зміни клімату та невідворотного питання скінченності природніх ресурсів.
Як реагувати на нові виклики і пристосовуватися до нових реалій? Поміркуємо у цій статті.
Від антропоцентризму до екоцентризму
Підкорення природних стихій, освоєння космосу та вивчення дна океану, генна модифікація продуктів харчування з метою підвищення врожайності – все це призвело до того, що людина стала вважати себе господарем планети. Поведінка більшості людей щодо навколишнього середовища заснована на парадигмі «людської винятковості», і це одна з головних причин екологічної кризи на планеті.
«Людина – вінець природи», чули такий вислів? Власне, простими словами, це і є антропоцентризм: все підкорюється людині і існує задля її блага. Ось кілька особливостей антропоцентичного суспільства:
- людина — найвища цінність, а природа їй підпорядкована й існує заради її інтересів;
- ієрархічна картина світу — на вершині піраміди стоїть конкретна людина, трохи нижче — речі, створені людиною, а ще нижче — об’єкти природи;
- сенс й мета взаємодії з природою — отримання вигоди, користування її ресурсами;
- етичні погляди поширюються тільки на світ людей;
- розвиток природи — процес, підлеглий розвитку людини.
Згодом люди дійшли до думки, що людина – невіддільна від природи. Поступовий розвиток свідомості дійшов до екоцентризму — розгляду природи як самостійної цінності. Її охорона здійснюється не заради людини, а заради самої природи. Сюди входить також розуміння необхідності спільної еволюції людини й біосфери.
Особливості екоцентризму:
- гармонійний розвиток людини та природи — найвища цінність. Людина — частина природи, так само, як і інші живі істоти;
- відмова від ієрархічної картини світу;
- при взаємодії з природою задовольняються потреби людини й всієї природної спільноти;
- взаємодія людини й природи правильна тільки тоді, коли не порушується екологічна рівновага, що вже існує;
- етичні погляди поширюються і на взаємодії між людьми й на взаємодії з природою;
- розвиток природи та людини проходить в гармонії, коеволюції.
На жаль, не всі люди прагнуть до розвитку екологічної свідомості та залишаються на ступені антропоцентризму. Все ж таки у нас домінує споживацьке ставлення до природи.
Однак необхідно враховувати, що зневага та споживче ставлення до природи уже призводить до негативних наслідків (пригадайте лишень природні катаклізми, викликані господарською або промисловою діяльністю людини: селі в районах, де вирубали значні лісові масиви Карпат). Тому в наш час не можна жити без екологічної грамотності, адже саме від цього залежить майбутнє планети Земля.
Екологічна освіта і виховання
Для того, щоб якісно змінити своє життя та забезпечити нормальні умови для прийдешніх поколінь, необхідно займатись екологічним вихованням. Причому, змалечку. Розвинене з дитинства екологічне мислення допоможе у розв’язанні екологічних проблем, зробить планету чистішою, просуне розвиток альтернативних джерел енергії, а як наслідок — допоможе зупинити глобальну зміну клімату.
Недарма екологія як наука набула особливого значення лише наприкінці 19 – на початку 20 століття: вплив людини на довкілля став очевидний і для учених, і для пересічних громадян. Кінець 20 і початок 21 століття стали переломними для жителів планети Земля: катастрофи природні та техногенні, поява нових хвороб, зникнення лісів, засихання річок і морів. Все це призвело до того, що проблема не тільки екологічної безпеки, а й екологічної грамотності встала на перше місце.
Детальніше про історію становлення екології як науки та завдання екології ви можете почитати у додаткових джерелах. Сконцентруймося на тому, що і як можемо зробити саме ми.
А можемо ми багато, насправді. Наприклад, доносити екологічні засади і формувати екологічне мислення дітей та підлітків. Дорослим, до речі, це також буде корисно!
Отже, екологічне виховання — це вплив на почуття людей, їх погляди з метою підвищення свідомості, прищеплення дбайливого ставлення до природи, інтересу і заклопотаності екологічним станом, розвитку усвідомленої і моральної поведінки в природному середовищі.
Основні поняття екологічного виховання:
- життя кожної живої істоти цінне й унікальне;
- основа відносин з природою — взаєморозуміння й допомога, а не її підпорядкування та знищення;
- усвідомлення вже неприпустимого антропогенного впливу на природу;
- усвідомлення необхідності змін в споживчому укладі життя людини;
- готовність до зміни системи цінностей і поведінки, що існує.
Щоб відновити зв’язок між людиною та природою, не одне покоління людства треба навчити відчувати природу, і починати цю роботу треба з самого народження людини. Ось чому посилилася увага до екологічного виховання. Природа повинна стати для кожної дитини рідною, знайомою і зрозумілою. Діти у сільській місцевості знаходяться в більш виграшному положенні по відношенню до дітей міст, особливо мегаполісів. Дитина живе в безпосередній близькості з природою, трудиться в ній разом з дорослими. Тому перед педагогами міських дошкільних освітніх установ стоїть завдання: створити відповідне розвиваюче середовище, в якому людина знаходилася б з самого раннього віку.
Екологічне виховання дошкільників
Коли починати екологічне виховання? З перших же років життя. Адже саме батьки демонструють дитині модель поведінки. Якщо у сім’ї прийнято викидати батарейки у смітник, а після весняних шашликів на природі весь одноразовий посуд залишати під кущем, важко чекати від дитини екологічної поведінки.
Як виховувати?
У дошкільному віці потрібно формувати саме буденні навички: берегти воду (закривати кран під час чищення зубів), електроенергію, папір, на прогулянці не ламати гілок, не нищити комах заради забавки.
Навчити дитину не наступати на гусеницю так само важливо для гусениці, як і для дитини. Бредлі Міллар
Форми екологічного виховання дошкільнят теж різні і цікаві навіть для дорослих:
- екскурсії в природничий музей чи заказник або заповідник;
- екологічні казки;
- експерименти за віком (наприклад, можна розтопити сніг, взятий біля дороги, і сніг з подвір’я дитсадка, і порівняти чистоту води);
- проекти (годівнички для птахів, «готель для комах», висів трав або квітів);
- щоденник спостережень за погодою та природою;
- екологічні ігри, конкурси, виставки…
Екологічні заходи для дітей старшого віку
На щастя, шкільна програма потроху включає екологічні ініціативи до навчального процесу. Навіть у молодшій школі дітки навчаються взаємодіяти з природою розумно і зі співчуттям. Хоча, на нашу думку, таких заходів могло би бути більше, а екологія мала би вивчатися структурованіше і цікавіше.
Наприклад, ми могли би запозичити концепцію лісової школи (і навіть лісових дитячих садочків), яка виникла у Данії ще в 1950-х роках. Це – культура життя на свіжому повітрі, взаємодії з дикою (умовно дикою, звісно) природою. У Сполученому Королівстві ця ідея викликала захват та інтерес, настільки, що концепт виховання дітей на природі впровадили в 1990-х роках. Наразі різні урядові та неурядові організації пропонують навіть використовувати ліси як частину шкільної освітньої програми!
Але поки ми ще далекі від лісової школи, та й війна в країні не дозволить учням гасати по лісах та лісосмугах. Тому можна обмежитися вихованням у класній кімнаті. Учням і середньої, і старшої школи буде цікаво переглянути кілька фільмів на екологічну тематику і обговорити їх пізніше:
- «Зерно. Прихована історія» - про роботу пристрасних хранителів насіння, які зберігають наш харчовий спадок 12000-літньої давності. Хто знає, може дух екологічного ентузіазму після цих подій прокинеться і у вас.
- «ТулеТувалу» - про мешканців тихоокеанської країни, які через підвищення рівня води Світового океану змушені змінювати усталені звички чи взагалі переселятися.
- «Півжиття на Фукусімі» - про будні чоловіка Наото, який намагається побудувати нове життя у цьому постапокаліптичному ландшафті.
Для старшокласників цікаво було би взяти участь у «круглому столі» або «розумовому штурмі» на тему охорони довкілля, наприклад. Цей захід можна проводити в рамках школи або навіть розширити ареал і влаштувати міжшкільні дебати – технології це дозволяють!
Пам’ятаєте Ґрету Тунберг? Школярка, яка змусила червоніти світових політичних лідерів, об’єднала молодь по всій планеті. Може, її приклад надихне і наших школярів діяти активніше на локальному рівні? Це точно варто обговорити з дітьми!
Екологічна освіта дорослих – чи потрібна вона?
І спойлер – неодмінно! Доцільність освіти дорослих є загальновизнаним фактом, адже переважна більшість країн світу зобов’язана своїм технологічним, соціокультурним та економічним прогресом саме цій освітній ланці. Проте сучасні реалії вимагають значного оновлення умов життєдіяльності, і це напряму залежить від екологічної освіти дорослого населення.
По-перше, саме дорослі виховують нові покоління, передаючи знання, досвід та цінності молодим поколінням. Відомо ж, що виховний вплив починається із копіювання вчинків та поведінки авторитетів, якими є наші батьки, вчителі, наставники.
По-друге, саме дорослі володіють сучасними технологіями, потужність яких може спрямовуватися некомпетентними чи байдужими людьми, а це неодмінно викличе непередбачувані наслідки.
Отже, необхідно підносити екологічну освіту старших поколінь на якісно інший рівень, орієнтуючись на формування моральних цінностей, усвідомлення особистої ролі кожного громадянина у створенні гармонійних відносин між суспільством та навколишнім природним середовищем.
Зараз у світі існує багато освітніх центрів, діяльність яких спрямована на дослідження та організацію неперервної освіти дорослих: Інститут освіти ЮНЕСКО у Гамбурзі, Міжнародний інститут планування освіти у Парижі, Швейцарська організація освіти дорослих, Національного інституту освіти дорослих у Великій Британії. Є і локальні організація, як, наприклад, Федерація «Знати і захищати природу» в провінції Гранд-Ест, у Франції, яка так розширилася завдяки своєму значному впливу на екологічне виховання дітей і дорослих, що долучитися до неї можна звідусіль. Спробуйте і ви, там цікавезні квести пропонуються!
Екологія – це наука майбутнього, безсумнівно. Але щоб бути в курсі екологічних новинок, чудових ініціатив або катаклізмів, треба вчитися на них реагувати уже сьогодні. Будьте свідомі, не паліть листя, бережіть воду та електроенергію, і ставте питання щодо екологічної грамотності репетиторам Superprof, вони мають цінні поради для покращення екологічної обстановки.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
