Сподіваємося, ми не здивуємо вас, кажучи, що на ЗНО з історії України присутня частина завдань на візуальне сприйняття. Тобто, по фото чи малюнку вам треба буде ідентифікувати історичну персону, що справила значний вплив на становлення України. Більше того, тести містять письмові завдання, де за описом необхідно вгадати про кого саме йдеться.
Назагал таких персоналій, що спливають у завданнях зовнішнього незалежного тестування, близько 60. Для додаткової підтримки у вивченні історії ви можете звернутися до репетитор з історії України.
Але ми зібрали для вас 10 імен тих, хто зустрічається найчастіше, але для пересічного учня не такий знайомий, як, скажімо, Богдан Хмельницький, Леся Українка, Іван Франко, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський чи Григорій Сковорода (плекаємо надію, що цих парубків та пані ви знаєте добре, бо вони красуються на аверсі гривневих банкнот!).
Отже, приступімо (до речі, потренуватися у розпізнаванні історичних персоналій ви можете тут)!
Михайло Драгоманов
(1841–1895)
Український громадсько-політичний діяч, історик, письменник, публіцист, один із засновників громади в Києві, діяч Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
А тепер лишень вдумайтеся: він був сином літератору Петрові Драгоманову і племінником декабристові Якову Драгоманову, рідним братом письменниці та громадській діячці Олені Пчілці, дядьком – Михайлу Косачу, Ізидорі Косач-Борисовій, Ользі Косач-Кривинюк, Оксані Драгомановій, батьком – Світозару, Аріадні (в заміжжі Труш), Лідії (в заміжжі Шишмановій), а також тестем художнику Івану Трушу та болгарському вченому і політику Івану Шишманову.
Мав неабиякий вплив на свою племінницю Лесю Українку
Оце так зв'язки! Звісно, прізвища всіх цих людей для ЗНО запам'ятовувати не треба (окрім Лесі), але тримайте собі на думці, що український істеблішмент, що теперішній, що у минулому, дуже тісно переплетений! Михайло Драгоманов володів аж п’ятьма європейськими мовами та був першим політичним емігрантом у Російській імперії, адже за Емським указом 1876 року для припинення “небезпечної для держави діяльності українофілів” особисто імператор Олександр ІІ постановив: “Немедленно выслать из края Драгоманова и Чубинского”.
Політичний ідеал Драгоманова – федеративна держава, побудована на самоуправних принципах на всіх рівнях – від сільської громади до державного управління.
Вважав себе соціалістом, однак у центр уваги ставив свободу особистості. Критично сприймав марксизм і рішуче заперечував терористичні методи російських народників. Допомагав створювати перший університет у Болгарії, де провів останні шість років життя.
"Перший український політолог" - так речуть його вітчизняні історики.
У Аргентині зараз живуть нащадки племінниці Михайла Драгоманова – Оксани, письменниці, яка працювала в посольстві УНР у Відні.
Якщо вас цікавить постать та впливи Михайла Драгоманова, рекомендуємо вам книгу Леоніда Ушкалова “Чарівність енергії: Михайло Драгоманов”.
Ісмаїл Гаспринський
(1851-1914)
Був ідейним натхненником пантюркізму (ідейна течія та політичний рух, який у часи свого найбільшого піднесення прагнув до культурного або політичного об'єднання народів тюркського походження або тих, яких прихильники пантюркізму вважали такими).
Гаспринський реформував застарілу освіту, видавав першу кримськотатарську газету, а згодом і перший часопис для кримськотатарських жінок. На основі мов різних тюркських народів робив спроби створити єдину літературну мову.
У 1910 році за високі досягнення в галузі міжнародної освіти, просвітницької діяльності серед жителів Європи та Азії, пошуки шляхів толерантних відносин між різними народами в галузі релігій і культур Ісмаїла Гаспринського було висунуто французьким журналом “La Revue du Monde Musulman” на здобуття Нобелівської премії, проте її вручили Міжнародному бюро миру за кампанію з роззброєння.
Якщо хочеться дізнатися більше про творчість Гаспринського та інших кримськотатарських авторів, зверніться до книги “І народився день: Кримськотатарська проза українською” від видавництва “Майстер книг”.
Микола Міхновський
(1873—1924)
Міхновський встиг заявити про себе і як юрист, і як громадський діяч, і як політик, і як ідеолог самостійництва, і як публіцист, і як військовик та організатор українських збройних сил.
Став справжнім сподвижником і адептом українського самостійництва
В основу його культової праці “Самостійної України” було покладено промови Міхновського, виголошені на Шевченківських святах 1900 року в Полтаві і Харкові.
1902-го заснував Українську народну партію (УНП), для якої написав маніфест “10 заповідей УНП”.
З усіх сил він намагався донести свої ідеї до людей: заснував україномовний журнал, друкував власні дописи у пресі, видавав книжки, у судах захищав українських активістів. А в розпал революції в Російській імперії 1905 року Микола Міхновський навіть висунув проєкт конституції самостійної України.
Після встановлення більшовицької влади він деякий час жив на Кубані, а 1924-го повернувся до Києва, де його одразу ж заарештували органи ГПУ (політична спецслужба). У травні 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета.
У передсмертній записці було написано: “Ніж вони мене, краще я сам себе”.
До речі, ви можете знайти у вільному доступі програмні книги Миколи Міхновського, а більш зацікавлених цією особою зачарує масштабна праця Романа Коваля та Юрія Юзича “Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи” від видавництва “Markobook”.
Євген Коновалець
(1891-1938)
Полковник Армії УНР, голова Проводу українських націоналістів, перший голова ОУН та один із ідеологів українського націоналізму.
Є основоположником створення Української військової організації – УВО.
Сталін особисто ненавидів Коновальця, і вважав його своїм злим ворогом. Ще протягом 1920-их років Москва організувала 3 або навіть 4 замахи на життя українця
Євген Коновалець не був професійним військовим, оскільки до війська потрапив зі студентської лави. Але це не завадило йому стати полковником Армії УНР. 1929-го став першим головою ОУН, яка мала на меті відродження державної незалежності України. Йому вдалося об’єднати представників різних організацій і різних поколінь.
Коновальця вбили 23 травня 1938 року. Московський агент вручив йому коробку цукерок, яка вибухнула, коли полковник її відкривав (Коновалець був знаним поціновувачем солодощів).
Якщо ви цікавитеся цією непересічною постаттю української історії, рекомендуємо вам книгу Івана Хоми “Євген Коновалець” з серії “Українці. Історія нескорених”.
Кость Левицький
(1859-1941)
Прем’єр-міністр ЗУНР, громадсько-політичний діяч, правознавець, організатор кооперативного руху, співзасновник (1899) і голова (1902–1911) Української національно-демократичної партії, співзасновник і редактор першого україномовного юридичного журналу "Часопись правнича". 1907 обраний послом австро-угорського парламенту, 1908 – Галицького крайового сейму. Голова Союзу українських адвокатів (1924–1939), редактор його друкованого органу журналу "Життя і право" (1928–1939), автор історичних праць.
За моральними якостями і відданістю українській справі його, поряд із митрополитом Андреєм Шептицьким, називають “апостолом Галичини”.
Помер 12 листопада 1941 року у Львові, похований на Янівському меморіальному цвинтарі.
Серед цікавих фактів про Костя Левицького можна виокремити те, що він одним із перших почав писати скарги й звернення до суду українською мовою, а також був співорганізатором похорону Івана Франка 31 травня 1916 року.
Олена Теліга
(1906-1942)
Батько, Іван Шовгенів, був відомим інженером-гідротехніком, міністром уряду Української Народної Республіки (УНР), а старший брат Сергій – вояком армії УНР. Після поразки у боротьбі за українську державність сім'я змушена була емігрувати в Польщу, а згодом – до Чехословаччини.
В Празі Олена Шовгенів отримала вищу освіту, а також взяла шлюб у 1926 році з Михайлом Телігою (відтак стала знаною нам Оленою Телігою).
У 1929–1939 років пара переїхала до Польщі, де Олена працювала у "Віснику", який очолював Дмитро Донцов.
Згодом вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН), тісно співпрацюючи з Олегом Ольжичем і Уласом Самчуком
У 1941 році разом з першими похідними групами ОУН повернулася в окупований нацистами Київ, взяла участь у заснуванні Української Національної Ради, Спілку письменників України, заснувала і редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври".
На початку 1942 року Телігу разом із іншими підпільниками заарештувало гестапо, а 22 лютого 1942 р. (за іншими даними – 21 лютого) Олена Теліга разом із чоловіком, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським були розстріляні німецькими фашистами у Бабиному Яру.
Наводимо вам імена ще декількох жінок, котрих ви повинні знати, щоб не боятися ЗНО з історії України: Соломія Крушельницька, Софія Яблонська, княгиня Ольга.
Августин Волошин
(1874-1945)
Український політичний, культурний і релігійний діяч, а також прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, президент цієї держави.
Майже 40 років Августин Волошин працював професором та директором Ужгородської учительської семінарії. Він викладав фізику, математику, методику, граматику, стилістику, педагогіку, дидактику, логіку, психологію, педагогічну психологію. За роки керівництва цією семінарією, Волошин написав 63 підручники – читанки, граматики, методичні праці, букварі.
Наприкінці 1919-го увійшов до складу Директорії Підкарпатської Руси, був засновником і керівником Народно-християнської партії (1922-1938), депутатом чехословацького парламенту.
Восени 1938-го призначений прем’єр-міністром Карпатської України, а вже 14 березня 1939-го Волошин проголосив незалежність Карпатської України, наступного дня на засіданні Сойму обраний президентом.
Після угорської окупації емігрував у Прагу, зосередившись на науковій та педагогічній діяльності. Завідував кафедрою педагогіки Українського вільного університету.
У травні 1945-го, звинувачений в антирадянській діяльності, заарештований радянськими спецслужбами й вивезений до СРСР, де й помер у Бутирській в'язниці в Москві.
Павло Скоропадський
(1873–1945)
Громадський та політичний діяч, увійшов в історію, як останній гетьман України. Народився в Німеччині у старовинному козацькому роді Скоропадських.
Нащадок того самого гетьмана Скоропадського
Консерватор та монархіст. Як офіцер Російської імперії брав участь у російсько-японській та І Світовій війнах.
Після вигнання з України більшовиків Скоропадський не брав активної участі у її політиці, хоча уважно стежив за суспільно-політичним життям.
Наприкінці квітня 1918 року за сприяння німецьких військ відбувся державний переворот, внаслідок якого Павло Скоропадський прийшов до влади у тодішній Україні.
Зрозуміло, що йому складно було не рахуватися з позицією Берліну, завдяки підтримці якого він фактично і опинився “за кермом”, а німецькі правлячі кола вважали, що на той час Україна мала існувати як незалежна держава. Отже і гетьман та його уряд назовні демонстрували саме таку позицію.
Менше з тим, за правління Павла Скоропадського було налагоджено дієздатну адміністративну систему управління, розбудовувалися освіта, наука, державний апарат.
За сім з половиною місяців гетьманату в країні встановилася економічна стабільність.
За сприяння Скоропадського було відкрито Академію наук, Національний історичний музей, 150 українських шкіл, для яких було видано кілька мільйонів підручників рідною мовою
У грудні 1918 року через політичні розбіжності владу Скоропадського було повалено, сам він змушений був зректися гетьманства і емігрувати.
Останні роки жив у Німеччині, де і помер у 1945 році.
Не оминіть своєю увагою цікавезну книгу “Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)” від видавництва “Наш Формат”.
Дмитро Донцов
(1883–1973)
Український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму. Що цікаво, був народжений у Мелітополі в 1883 році у російськомовній родині купця родом із Воронежа, і починав свою інтелектуальну та ідеологічну кар’єру як марксист у мультикультурному середовищі півдня України.
А вже у 1926 року з-під пера Дмитра Донцова вийшла програмна праця “Націоналізм”, де він стверджував, що нація є абсолютною цінністю, а незалежність держави – найвищою метою. До цієї мети народ має вести його еліта
Друга світова війна змусила Донцова назавжди полишити Україну. Він оселився в канадському Монреалі, викладав українську літературу у місцевому університеті, друкувався у періодичних виданнях, але залишався осторонь активної політики. Помер на 90-му році життя 30 березня 1973 року.
Спілкування з Дмитром Донцовим справило значний вплив на формування світогляду Євгена Коновальця, майбутнього засновника і лідера ОУН (про нього ми вже згадували вище).
Книга Донцова “Націоналізм” вже давно стала класикою.
Петро Григоренко
(1907-1987)
Радянський генерал, дисидент, член-засновник Московської та Української гельсінської груп.
Під час Другої Світової війни командував стрілецькою дивізією. 1945–1961 – викладач, начальник кафедри кібернетики Військової академії імені Фрунзе у Москві. 7 вересня 1961 виступив на районній партійній конференції з попередженням про загрозу нового культу особи, а вже 12 вересня звільнений з академії та відправлений начальником штабу армії на Далекий Схід. Петро Григоренко - один із найактивніших борців за права людини і національне визволення в часи дисидентства в Україні.
Відстоював право кримських татар на повернення на батьківщину, став на захист євреїв, вірмен, німців Поволжя, месхів, чеченців
У 1964 році за правозахисну діяльність Григоренка ув’язнили у психіатричній лікарні, позбавили всіх звань і нагород. 1977-го влада дозволила йому поїхати разом із сім'єю на лікування до США. За кілька місяців його позбавили радянського громадянства.
Помер 1987-го у Нью-Йорку, де і похований. У 70–80-х роках ХХ століття Петро Григоренко був найпопулярнішим у світі українцем через свою правозахисну діяльність.
Підсумувати за допомогою ШІ:
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
