Мудрі кажуть, що найкращий бій той, якого не було. Складно заперечити, враховуючи буремну українську історію, сповнену звитяжних перемог та кривавих поразок.
Безперечно, битися з ворогом в бою - тяжко. Та і запам’ятовувати всі ці відважні січі доволі нелегко.
Битва під Жовтими Водами, битва під Корсунем, облога Кодака, битва під Махнівкою, битва під Старокостянтиновом, битва під Пилявцями... І це, на секундочку, найважливіші баталії тільки кипучого 1648 року!
Еге ж, голова кругом! А ще, коли на носі тести на знання історії.
Проте тримайте порох сухим, ми згадуємо для вас 10 найголовніших битв ЗНО з історії України!
Насолоджуйтесь, не дякуйте!
1362 рік, битва на Синіх Водах
У 1359 році помирає хан Бердибек, і в Золотій Орді починаються усобиці, що надзвичайно її послаблюють. Цим користується великий князь Ольгерд і розпочинає наступ на татарські землі з метою повністю приєднати до Литви Київське князівство.
Головна тактика битви на Синіх Водах зі сторони литовсько-руських військ полягала у тому, що під час битви зі степовиками не можна було покладатися винятково на оборону. Шанси перемогти були тільки за умови активних наступальних дій, причому в кількох напрямках одночасно.
Також час для наступу був обраний не випадково. Восени степ найбільш придатний для пересування великої армії: спека (не останній ворог одягнених у кольчуги воїнів) уже спала, зливи, що утруднюють пересування, ще не почалися.
Битва відбулася в районі річки Сині Води (нині ріка Синюха в Кіровоградській області, ліва притока Південного Бугу).
Внаслідок Синьоводської перемоги українські землі були звільнені від 122-річного золотоординського іга.
Київське, Подільське та Чернігово-Сіверське князівства увійшли до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського.
Й хоча періодичні напади золотоординців залишалися звичайним явищем, проте відновити свою владу над Україною хани вже не могли.
Репетитор з історії України в один клік!
1514 рік, битва під Оршею
8 вересня 1514 року союзне військо Великого князівства Литовського і Польського королівства, очолюване руським князем Костянтином Острозьким, розбило армію Московського князівства (битва під Оршею відбулася на території сучасної Білорусі).
Перемога під Оршею прославила князя Костянтина Острозького на всю Європу
Наприкінці XV сторіччя між Литовською і Московською державами розгорнулася запекла боротьба за давньоруську спадщину (нагадаємо, що Литовське князівство стало спільною державою сучасних литовців, білорусів і українців – найбільшою країною тогочасної Європи). Обом державам йшлося про домінування в Центрально-Східній Європі.
У серпні 1514 року в Мінську литовські війська об'єдналися під загальним керівництвом короля. Армія налічувала 26 тисяч кінноти та піхоти. Також союзники мали кілька важких гармат. Після містечка Борисова, військо повів Костянтин Острозький.
На чолі московтів стояв воєвода Іван Челяднін, їхня кількість сягала 40 тис. кінноти. Слабкістю була відсутність піхоти й артилерії, а також ворожнеча між воєводами. Ці причини та надзвичайний військовий хист Костянтина Острозького дозволили розбити московське військо та знищити "цвіт армії" московського царя.
1618 рік, похід Сагайдачного на Москву
Наприкінці вересня 1618 року козаки вже стояли під стінами Москви, поблизу Донського монастиря (в наш час це практично центр російської столиці). Цар Михайло Романов вислав проти них армію воєводи Василя Бутурліна.
Проте це не допомогло.
Існує цікава історія про двобій Сагайдачного з Бутурліним: “Він його побив, скинувши з коня. Був двобій, був герць такий під Москвою! Сагайдачний переміг воєводу в особистому двобої”. Враховуючи, що на той час Сагайдачному могло бути років 36 (бо ніхто не знає достеменного року народження гетьмана), звучить, як чистісінька правда.
Основний штурм Москви розпочався 11 жовтня 1618 року. То був кульмінаційний і, певно, найзагадковіший епізод усієї кампанії, бо полякам і козакам вдалося дійти до Арбатських воріт, але далі атака зупинилася й козаки повернулися додому.
Історики називають декілька причин і всі вони мають право існувати, але одним з позитивних наслідків походу Сагайдачного на Москву було повернення Чернігівщини та Сіверщини до складу українських земель.
1648 рік, битва під Жовтими Водами
19 квітня 1648 року гетьман Запорізької Січі Богдан Хмельницький почав битву під Жовтими Водами. Дізнавшись, що Хмельницький готує повстання, уряд Речі Посполитої відправив проти нього гетьманів Миколая Потоцького і Мартина Калиновського з військами. Чого чекати від зіткнення польської та української армій ніхто не знав, так як ще недавно такий бій здавалося немислимим.
Зі сторони Хмельницького у битві взяли участь 8 тисяч запорізьких козаків, 1500 повсталих проти поляків реєстрових козаків та тисяча кримських татар. 12-ти тисячна армія Потоцького не отримала підкріплення і потерпіла поразку у битві. Миколай Потоцький помер від гангрени, що стала наслідком вогнепального поранення лівої руки.
Битва під Жовтими Водами стала першою перемогою повсталих козаків над Річчю Посполитою
Натхненні перемогою, війська Хмельницького в кінці травня 1648 року розбили поляків у битві під Корсунем.
1648 рік, Корсунська битва
25-26 травня 1648 року відбулася друга битва Визвольної війни.
Саме Корсунька баталія дала старт формуванню української національної армії, яка стала однією з найсильніших у Європі середини XVII століття. До війська активно вливаються селяни та міщани і повстання набуває ознак міжетнічної війни.
Власне як такої битви в традиційному розумінні цього слова біля Корсуня не відбулося
Польська армія потрапила в організовану засідку, в яку її привів розвідник Хмельницького Тимофій Зарудний. Козаки та татари винищували поляків, котрі через рельєф місцевості не змогли розгорнутися в бойовий порядок. За чотири години польська армія була ліквідована, а її полководці потрапили в полон. Ця перемога відкрила козакам шлях на Білу Церкву, яка стала центром повстання, що охопило Київщину та Поділля.
Потрібен репетитор з історії України?
1709 рік, Полтавська битва Івана Мазепи
Передумова: уклавши в серпні 1700 року мир з Туреччиною, московський цар Петро І та його союзники Польща, Данія і Саксонія оголосили Швеції війну, щоб захопити стратегічні шведські території на узбережжі Балтійського моря. Карл ХІІ, своєю чергою, заручився підтримкою Голландії та Англії.
Восени 1708 року Іван Мазепа та Карл ХІІ підписали договір, за яким шведський король гарантував Україні “... цілість її кордонів, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв”.
Тож, 8 липня 1709 року, в ході Північної війни 1700—1721 років, відбулася битва під Полтавою між військом короля Швеції Карла ХІІ і гетьмана Івана Мазепи з одного боку – та армією московського царя Петра І.
Полтавська битва тривала 9 годин. Шведська армія налічувала 19 700 вояків, з московського боку було близько 40 000. У бою загинуло понад 6 тисяч шведів, близько 3 тисяч потрапило в полон. Жертви зі сторони українців невідомі. Через брак провізії, пороху, гармат та припустившись багатьох військово-стратегічних помилок, об’єднане шведсько-козацьке військо зазнало тяжкої поразки, яка надалі фатальним чином “скоригувала” геополітичні орієнтири України.
Пропонуємо для перегляду фільм “Молитва за гетьмана Мазепу”, режисера Юрія Іллєнка, що у фантасмагоричній манері рефлексує про протистояння між Іваном Мазепою та Петром І.
1915, бої за гору Маківку
Фронт Першої Світової війни. Тоді українці воювали за інтереси Російської та Австро-Угорської імперій на своїй землі. У 1914 році російські війська здійснили успішний наступ на Галичину, у вересні зайняли Львів. Саме тоді був сформований і відправлений на вишкіл легіон Січових Стрільців.
В березні частини Січових Стрільців підпорядковують 55-й піхотній дивізії генерала фон Фляйшнера та розквартировують у районі Славська та місцевості поруч з Маківкою.
З 29 квітня до 4 травня 1915-го, тривали бої за гору Маківку між Українськими Січовими Стрільцями та росіянами. Лише в результаті третього штурму 3-4 травня росіянам удалося заволодіти Маківкою, при цьому були залучені всі наявні резерви.
Маківка у контексті Першої Світової - це локальна битва, однак вона мала велике ідейно-політичне значення, адже це була перша перемога української зброї над Росією ще з часів Полтавської битви.
Бої за гору Маківка стали найбільш відомими та славетними в історії Легіону Українських Січових Стрільців
1918 рік, бій під Крутами
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 поблизу залізничної станції Крути (нині село Пам’ятне Борзнянського району Чернігівщини) під час наступу на Київ більшовиків. Він тривав кілька годин і завершився великими втратами для більшовиків. З боку УНР брали участь приблизно 600 бійців (в більшій мірі молоді юнаки - курсанти та студенти). Їм протистояли шість-сім тисяч більшовиків.
Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу. А цей договір означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Щоб повністю зрозуміти героїчність і трагічність бою під Крутами, перегляньте фільм “Крути 1918” від режисера Олексія Шапарєва.
1920 рік, бій за Вознесенськ
На початок квітня 1920 року ситуація для армії УНР стала критичною: у важких боях вона майже повністю вичерпала свій запас набоїв та снарядів. Єдиним виходом для учасників Першого зимового походу було захоплення вузлової станції Вознесенськ на Миколаївщині, де були великі військові склади червоних.
15 квітня учасники походу підійшли до Вознесенська. Розвідка встановила, що у місті великий гарнізон більшовиків, 600 - 700 чоловік піхоти, за підтримки кінноти та гарматної частини.
І хоч УНР-ці практично не користувалися зброєю, бо елементарно не мали чим стріляти, в авангарді атаки стояв один з найбільш боєздатних підрозділів армії УНР, і особливо Зимового походу – Чорні запорожці. Це була кіннота, яка відіграла найважливішу роль.
До речі, чимало козаків ішло в атаку голіруч, плескаючи у долоні, аби підбадьорити побратимів та зімітувати постріли
Оскільки українські вояки підірвали залізницю і завдяки цьому затримали наступ підкріплення червоних, то мали змогу набрати скільки їм було потрібно зброї та набоїв.
Ця бойова операція стала однією з найвизначніших українських перемог у 1920 році, що мало визначальну роль для піднесення бойового духу Армії, і дозволила успішно продовжити Перший зимовий похід Армії УНР.
1943 рік, битва за Дніпро
Військова кампанія з форсування Дніпра Червоною армією під час Другої світової війни, які проводились у серпні - грудні 1943 року силами Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного та Південного фронтів (20 жовтня 1943 року перейменовані відповідно у Білоруський, 1-й Український, 2-й Український, 3-й Український і 4-й Український) з метою визволення Лівобережної України, Донбасу, форсування Дніпра та виходу на Правобережну Україну.
Після поразки в Курській битві 1943 німецькі війська втратили стратегічну ініціативу. Фашиське командування вирішило організувати стабільну оборону Подніпров’я з метою збереження за собою найважливіших економічних районів України. План збудувати прискореними темпами потужну оборонну лінію (“Східний вал”) як нездоланний рубіж стратегічної оборони залишився переважно на папері через рішучий наступ Червоної армії, який складався з двох етапів - Чернігівсько-Полтавської операції 1943 року та Київської операції 1943 року + Нижньодніпровської операції 1943 року.
Під час битви за Дніпро було нагороджено безпрецедентну кількість бійців Червоної Армії - лише за форсування Дніпра 2438 з них стали Героями Радянського Союзу, більше, ніж за весь попередній період Німецько-радянської війни.
Чи має значення, коли пересічний українець не знає ключових моментів своєї історії та їхніх наслідків?
Якби Хмельницький виграв війну, чи стали б ми васалами Московії?
Коли б Мазепа переміг з Карлом ХІІ проти Петра І, де б Україна була зараз і чи існувала б вона взагалі?
Як сильно події 300-літньої давнини впливають на наше повсякденне життя?
Це риторично-фантастичні запитання, проте розуміння історичних подій – і їхньої ваги – важливе для усвідомлення того, що відбувається в нашому світі сьогодні і як один момент на полі бою, в королівському дворі чи парламенті, може вплинути на майбутнє мільйонів.
Отже, вивчайте історію, це цурайтеся її.
А репетитори завжди готові стати вашим зброєносцем на полі такої благородної раті!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
