Свята наближаються. У повітрі пахне мандаринами, корицею й… легким екзистенційним жахом.
Так-так, тим самим — коли ти дивишся на список справ на кінець року, на незакінчені обіцянки, на фразу «почну з понеділка» (яка вже пережила п’ять понеділків) і раптом розумієш: усередині тебе прокидається істота.
Ні, не хвилюйся. Це не означає, що ти станеш Ґрінчем, який краде подарунки, чи тим родичем, що на різдвяному столі знову заводить розмову «а коли діти?».
Але десь глибоко, між бажанням з’їсти ще один шматок олів’є і твердим наміром «після свят — нове життя», живе твій внутрішній монстр.
Зима взагалі дивний сезон. Зовні — гірлянди, ялинки, «Jingle Bells», "Щедрик" у кожному другому магазині. Усередині — боротьба між «я хочу бути кращою версією себе» і «я хочу загорнутися в ковдру та ігнорувати реальність до березня».
І саме в цей період наші внутрішні істоти почуваються максимально комфортно.
Одна з них каже:
— «Та що там ті плани, ще один серіал — і вже пізно щось міняти».
Інша шепоче:
— «Мандарини — це вітаміни, вони не рахуються».
А третя впевнено заявляє:
— «Якщо на календарі написано “свято”, це автоматично анулює всі правила».
Різдво і Новий рік — час світла, але також час, коли люди несподівано стають дуже чесними… хоча б із собою. Ми підбиваємо підсумки, будуємо плани, пишемо списки бажань, а наш внутрішній монстр сидить поруч, сьорбає чай і робить нотатки:
«Ага, знову хочеш почати нове життя. Цікаво, на скільки днів цього разу».
Саме для цього й існує цей квіз.
Не щоб налякати.
Не щоб викрити.
І точно не щоб сказати: «Ой-ой, з тобою щось не так».
Навпаки — щоб посміятися і трохи краще пізнати себе. Бо якщо вже у кожного з нас є внутрішня істота, то чому б не дізнатися, яка саме? Можливо, вона хитра й іронічна. Можливо, лінива, але чарівна.
А може, це рідкісний вид — монстр, який усе планує, все встигає і трохи дратує оточення своєю продуктивністю (такі теж бувають, ми перевіряли).
Цей квіз — як дзеркало, але не те, що безжально підкреслює недоспану ніч чи зайвий шматок торта. А таке, яке каже:
«Гей, ти живий, ти нормальний, ти просто трохи святковий».
Тут не потрібно довго думати. Не потрібно відповідати «правильно». Якщо варіант здається тобі підозріло знайомим або викликає думку «ой, це ж я» — сміливо обирай його. Інтуїція в святковий період працює краще за логіку (логіка зазвичай пішла у відпустку).
Маленьке попередження:
після проходження цього квізу ти можеш:
- несподівано впізнати себе більше, ніж планувалося;
- захотіти скинути результат друзям із коментарем «я сміялась, а потім стало підозріло»;
- або з гордістю прийняти свій статус внутрішньої істоти й жити з цим знанням далі.
І це нормально. Бо свята — не лише про ідеальні фото, подарунки й красиві підсумки року. Вони ще й про прийняття: себе, свого хаосу, своєї ліні та своїх маленьких (і не дуже) дивностей.
Тож зроби ковток чаю або глінтвейну, відклади на хвилинку списки справ і дозволь собі цю невинну розвагу.
Бо якщо вже бути страшною істотою — то усвідомлено, з гумором і під світло новорічних гірлянд ✨🎄
Вікторина
Вікторина :
Résumer avec l'IA :
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
