Кажуть, музика – це міст між землею та небом. Дійсно, надзвичайно сильний вплив музики на людину не залишає байдужим уми найвидатніших учених світу. Вони намагаються визначити, в чому ж саме полягає таємниця музики і гармонії, виводячи математичні формули, недарма ж музичну грамоту порівнюють з математикою. Ми ж з вами поговоримо про більш практичний аспект цього питання. Поговоримо про правила читання нот, бо це основа основ сольфеджіо.
Витоки сольфеджіо
Щоб зберегти музичний твір на століття, були винайдені ноти. Непідготовлений музикант не зможе відтворити його, не розуміючи закодовану у нотах музику. У той же час професіонал без зусиль відтворить будь-який менует чи ноктюрн, лише зазирнувши у партитури. Вся справа в наявності досвіду і вправності.
Для успішного розуміння суті нотної грамоти потрібно звернутися до історії сольфеджіо.
Раніше музика передавалася з уст в уста, як і літературні твори. Але люди розуміли, що її треба зберігати, а відповідно – навчитися систематизувати і записувати особливим чином. Спроби зробити це були різноманітні.
У III ст. н. е. давньогрецький теоретик музики Аліпій з грецьких літер склав список символів, кожен з яких позначав звук певної висоти. Римляни також скористалися даними способом, замінивши грецькі літери на латинські.
У Середньовіччі для фіксації нот використовували невменну нотацію – систему позначок для руху мелодії. Особливо часто до такого способу вдавалися для фіксації католицьких псалмів. Проте ця техніка не була досконалою. З її допомогою співаки псалмів могли тільки згадати вже раніше вивчену мелодію. Така система не передавала висоту звуку точно, тобто потрібен був живий співець, щоб навчив мелодії усіх інших.
Отак бідаки й мучилися з приблизними мелодіями, аж поки Гвідо Аретинский не ввів чотири паралельні лінії, на яких стали зображати невми, кожна з лінійок означала точно визначену висоту звуку. Так в історії музики з’явився нотний стан. Відмінність сучасного нотного стана від невменної системи тієї пори лише в тому, що ліній стало п’ять, а невми замінили нотами.
Звісно, сольфеджіо як дисципліна еволюціонувало, багато композиторів до цього долучилося безпосередньо. Більше про історію та розвиток музичної грамоти можна прочитати в іншій нашій статті.
Як читати ноти?
Почнемо з того, що у різних музичних інструментів є свої особливості. Але про все по порядку.
Про нотний стан ви вже знаєте, він складається з п’яти паралельних ліній. Рахувати їх прийнято знизу, тобто найнижча лінія – це перша, найвища – п’ята. На першій лінійці «живе» нота мі, на другій – соль, на третій – сі, потім ре і фа. Проміжки між лінями нумеруються так само, знизу догори. Між лінійками розташовуються ноти фа, ля, до, мі. Коли існуючих ліній не вистачає, вводять додаткові лінійки.
Скрипковий ключ
Перше, що ви помітите, читаючи нотний запис, — це скрипковий ключ. Він показує, у якому регістрі потрібно грати ноти. Цей ключ є відправною точкою для всіх голосів та інструментів високого регістру, і в наших прикладах ми будемо використовувати саме його.
Скрипковий ключ або ключ «соль» походить від декоративної латинської букви G (якщо дуже-дуже пильно придивитися, то схожість дійсно є). Ну і якщо ми вже заговорили про латинські позначення нот, то ось вони:
П'ять ліній, знизу вгору, позначають наступні ноти: E G B D F.
«Віконця» між лініями, знизу вгору, позначають ноти: F A C E.
Якщо вам важко запам'ятати їх, вам допоможуть мнемонічні прийоми. Мнемоніка для нот, розташованих на лініях — Every Good Boy Does Fine (англ. «у кожного хорошого хлопчика все добре»), а для нот між лініями — FACE (англ. «обличчя»). Тепер проблем бути не повинно!
Басовий ключ
Басовий ключ або ключ «фа» використовується для інструментів нижнього регістра, таких як бас-гітара, тромбон, клавіші лівої руки піаніно тощо.
Сам знак ключа походить від готської літери F; дві точки розташовуються над і під лінійкою ноти «фа». На нотному стані з басовим ключем розташовуються інші ноти, не такі, як на скрипковому ключі.
П'ять ліній, знизу вгору, позначають ноти: G B D F A. Мнемоніка — Good Boys don't Fool Around (англ. «хороші хлопчики не валяють дурня»).
Проміжки між лініями, знизу вгору: A C E G. Мнемоніка — All Cows Eat Grass (англ. «всі корови їдять траву»).
Більше про універсальну нотну грамоту – за посиланням.
Як грати по нотах на гітарі?
Часто буває так, що ті, хто грає на гітарі протягом багатьох років, користуються певним арсеналом акордів (Ед Ширан впевнений, що світова музична індустрія тримається лише на чотирьох основних акордах, тож переконайтеся у цьому відео, чи це правда. Щоправда, воно англійською). Але настає момент, коли наявних знань стає недостатньо, і з'являється бажання зіграти щось більш хитромудре. Тоді наш музикант-аматор і запитує, як навчитися читати ноти для гітари в домашніх умовах. І тут можуть виникнути труднощі, адже не відразу зрозуміло, з чого почати. Саме для музикантів-початківців і буде наведено набір простих інструкцій, який повинен допомогти їм почати читати ноти для гітари.
Для початку ознайомтеся з тривалістю нот, вони спільні для усіх інструментів, а також позначеннями для пауз.
Строки в гітарних нотах починаються зі скрипкового ключа. В нотній грамоті існують й інші види ключів: альтовий, басовий, дискантовий, але для гітари – тільки скрипковий!
Кожна з шести струн може відтворити тільки певні ноти, висота залежить від ладу. У нотному записі також можуть бути позначення, які ставляться поруч із певною нотою і відносяться до неї безпосередньо.Так, якщо поруч із якоюсь нотою стоїть цифра в кружечку, це означає, що цю ноту потрібно грати на струні, що відповідає цій цифрі.
Лади зазвичай позначають римськими цифрами. Ноту програють на тій струні, яку затискають на позначеному ладі.
Найчастіше вказують, яким із пальців потрібно грати певну ноту. Розглянемо позначення, передбачені для пальців правої руки:
- p – великий палець;
- a – безіменний палець;
- m – середній палець;
- i – вказівний палець.
Для позначення пальців лівої руки застосовуються арабські цифри, які обводяться кружками: 1, 2, 3, 4. Цифра нуль означає, що звук зазначеної ноти добувається на відкритій струні.
Як читати ноти для барабанів?
Партитури для ударних мають багато спільного зі звичайним нотоносцем (або нотним станом), там також п’ять лінійок. Але вони позначають не висоту ноти, а різні інструменти барабанної установки.
Кожна частина ударної установки написана на одній лінії або в проміжках між рядками, тому ви можете візуально відрізнити все один від одного.
Нижчі частоти, такі як бас-барабан і напольний том, розташовані ближче до нижньої частини нотоносця, а малий барабан та томи – посередині. Вищі тони, такі як тарілки, знаходяться нагорі.
Замість скрипкового ключа ви побачите два прямокутника, так ви відрізните ноти для барабанів від інших.
Звичайно, для гри на ударних потрібно величезну увагу приділяти ритму (у цьому ж вся сіль, так?). Музичний розмір універсальний: 2/4, 3/4, 4/4, 3/8. Але для барабанів ще вказують темп або «кількість ударів за хвилину» у лівому верхньому куті нотного запису. Темп 60 ударів на хвилину у розмірі 4/4 означає, що кожна з чотирьох четвертних нот такту повторюється один раз на секунду.
Хочете знати більше про читання нот для барабанів? Зверніться до репетитора!
Читання нот для вокалістів
Співаки, як і будь-які професійні музиканти, повинні вміти читати ноти з листа. Дана навичка дає можливість швидко зорієнтуватися в ситуації, коли необхідно заспівати твір, не вивчаючи його тривалий час.
Досвідчені вокалісти кажуть, що читати ноти потрібно вміти так само, як читати книги. Не варто думати, що навчитися цьому можна за пару тижнів. Адже щоб навчитися швидко читати книгу, вам потрібен не один місяць. Необхідно не тільки регулярно відвідувати курси вокалу, але й тренуватися вдома. Або скачати один із застосунків або програм з сольфеджіо на телефон або комп’ютер, щоб мати можливість потренуватися навіть без інструменту.
Кілька рекомендацій для майбутніх співаків будуть не зайвими:
- Починайте з найпростіших творів. У дитинстві ви навчалися читати спочатку просто слова, потім речення, потім короткі казки і так далі. Так само і уроки вокалу для початківців починаються з читання нот репертуару 1-го класу музичної школи.
- Намагайтеся дивитися наперед на кілька тактів і уявляти, що будете виконувати. Це корисно, щоб не перехоплювало дихання в середині цілої ноти, наприклад.
- Не зайвим буде почитати посібники з навчання читання нот. Там можна знайти покрокову програму і вправи, розставлені в потрібній послідовності: від простих до складних.
- В ті дні, коли ви не відвідуєте уроки вокалу, намагайтеся вдома проспівати по нотах хоч кілька невеликих творів. В інтернеті ви можете знайти спеціальні сайти, на яких розміщені ноти і аудіозаписи творів, щоб ви могли розуміти, чи правильно відтворюєте звук. Головне в набутті навичок читання нот – постійна практика.
Згодом ви навчитеся не тільки одразу визначати ноти і «чути» внутрішнім голосом як їх потрібно відтворити, але і бачити їх на два-три такти наперед і уявляти, як твір буде звучати далі. Так роблять усі професійні співаки.
Що нам взагалі дає сольфеджіо?
Його вивчають з першого класу музичної школи. Його продовжують препарувати в музичному училищі та консерваторії. Здавалося б, це необхідна дисципліна і для музикантів, і для вокалістів. Тим не менш, дискусії щодо доцільності та важливості сольфеджіо точаться роками. Є багато успішних музикантів, які не знають до ладу музичної теорії, але пишуть хіти. То в чому зиск від теоретичних знань музики?
Наведемо лише кілька прикладів корисності сольфеджіо:
- Розвиток довготривалої пам’яті
- Покращення просторової орієнтації
- Розвиток музичного слуху і смаку. Ви завжди зможете відрізнити музичний мотлох від перлів
- Розуміння логіки музичного твору
- Скорочення часу на вивчення інструментальної або вокальної п’єси
- Розуміння побудови гармонії – дуже корисна штука, якщо ви мрієте про власну групу або цікавитеся народною піснею і хочете відтворювати спів наших бабусь.
Це лише мала частинка того, що дають нам знання з сольфеджіо. Звісно, ви можете вивчити його самостійно, вам це по силах. А якщо виникнуть труднощі, ви завжди можете взяти уроки сольфеджіо з неперевершеними репетиторами Superpof!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
