Sprechen Sie Deutsch? І навіть, якщо на це запитання ви не дасте стверджувальну відповідь, то знайте, що більше 100 мільйонів населення усього світу використовує німецьку мову.
Окрім того, що вона є найбільш розповсюдженою мовою в Європі, німецька в прямому сенсі є також невід'ємною частиною Європейського Союзу (а ще її використовують в Австрії та Швейцарії).
Незважаючи на таку вражаючу популярність, вам варто знати, що дана мова не є найпростішою для опанування. Чому? Ось вам 5 основних причин:
- німецька складається зі зменшувальних і складених слів, що може зробити її схожою на синтетичну мову;
- подібно до латини, німецька граматика дотримується залізобетонних граматичних правил, таких як відмінювання, наприклад. Німецькі відмінки виражають функцію слова за допомогою зміни його закінчення (привіт, називний, родовий, давальний та знахідний відмінки);
- німецьку мову потрібно навчитися розуміти в цілому, оскільки дієслова можуть бути розміщені в кінці речень і вам аж ніяк не вдасться провести паралель з англійською. А іменники можуть бути чоловічого, жіночого та середнього роду, тому будьте готові вчити їх та одразу ж запам'ятовувати їх роди. І, на секундочку, кожного разу, вивчаючи німецькі прикметники, вам потрібно буде запам'ятовувати кілька прикметникових форм також;
- німецька вимова – взагалі легендарна своєю складністю та дивакуватістю.
Але, щоб зрозуміти, чи вовк страшний, чи його просто таким намалювали Брати Грімм, нам потрібно повернутися на 1200 років до н.е. Часи, коли був закладений фундамент німецької мови і вона отримала 2 ключових розгалуження: Верхньонімецька та Нижньонімецька мови. Та давайте без поспіху, а все по порядку розберемо і проаналізуємо.
Основи основ німецької мови
Близько 1200 року до н.е. люди в Ютландії (частина датського півострову) розмовляли на індоєвропейській мові, яка поєднувала латинь, кельтську мову та санскрит (санскрит — це та сама мова, яка використовувалася в індуїстських та буддійських текстах. На жаль, не збереглося жодних письмових записів цієї мови).
Германські мови з 1 по 5 століття
Історія німецької культури та мови характеризується двома змінами приголосних. Такий процес відбувається тоді, коли фонетичні зміни торкаються приголосних, і носії мови починають вимовляти певні групи приголосних по-іншому.
Перша з таких змін приголосних відбулася в 1 столітті. Саме тоді (на думку лінгвістів) індоєвропейська мова, якою говорили в цій місцевості, перетворилася на прагерманську та вірменську мови. Хоча подібне може здаватися дуже далеким минулим, це, власне, важлива частина історії німецької мови.
Окремою мовною групою варто виділити готську та східногерманську мови, якими говорили готи, вандали та бургунди. Ці мови перестали вживатися вже у кінці 4 століття.
А ось мовні групи, які функціонують до сих пір, а саме: англо-фризька, германо-голландська, нижньонімецька, голландська, фламандська, верхньонімецька, люксембурзька, мозель-франконська та верхньонімецька, що належать до західногерманських мов. Ісландська, норвезька, фарерська, датська та шведська є частиною північногерманських мов.
Африкаанс (бурська мова), якою говорять у Південній Африці та Намібії, також є германською мовою.
Пенсильванська німецька – це діалект німецької, яким розмовляють у США, переважно в громадах амішів.
А ось друга зміна приголосних відбулася між 4 та 8 століттями. Це призвело до фонетичної зміни приголосних у всьому словниковому складі староверхньонімецької мови.
Зміни приголосних у германських мовах були пояснені за допомогою закону Грімма. Цей закон названий на честь Якоба Грімма, німецького філолога та одного з братів Грімм, які найбільш відомі своїми казками ( «Попелюшка» та «Гензель і Гретель») і саме він демонструє відповідності між германськими та іншими індоєвропейськими мовами.
Згодом лінгвіст Карл Вернер розширив закон Грімма та детально пояснив деякі елементи цих змін приголосних. Це пояснення-уточнення відоме як закон Вернера, що стверджує, що вибухові приголосні стають фрикативними приголосними, таким чином змінюючи вимову великої кількості слів у мові.
Протягом Середньовіччя не існувало сталої системи письма для німецької мови. Саме тому староверхньонімецька вважається збіркою всіх германських діалектів, включаючи старозахіднофранкський, рейнськофранкський та старобаварський діалекти. І, власне, саме цей різновид німецької асоціюють з історією усієї німецької мови.
Письмові джерела, які залишилися, здебільшого є релігійними текстами, хоча є й такі, що включають магічні заклинання та Страсбурзькі клятви. Першим текстом, виявленим на верхньонімецькій мові, був «Абраганс», середньолатинський глосарій (словник до тексту, що пояснює маловідомі або застарілі слова).
Протягом 10 століття виробництво німецьких текстів значно зменшилося, і лише в 1050 році знову почали з'являтися тексти, написані німецькою мовою. Тут варто зазначити, що написані вони були середньоверхньонімецькою мовою, яка складається з кількох швабських та східнофранконських діалектів.
Існує великий розрив між староверхньонімецькою та середньоверхньонімецькою, оскільки в 10 та 11 століттях латинь була мовою письма і замість німецької використовувалась саме вона.
Більшість свідчень між 1150 і 1250 роками на середньоверхньонімецькій мові написані в лицарському стилі. Власне, середньоверхньонімецька мова дала початок ранньоновонімецькій (Frühneuhochdeutsch), яка використовувалася між 1350 і 1650 роками.
Але, якщо існувала верхньонімецька, яка переважно використовувалася на півдні Німеччини і вважалася мовою письма (Schriftsprache), то була і її інша варіація - нижньонімецька, і це північ країни.
Дізнайтеся, що порадить репетитор з німецької мови онлайн.
Як мова робітничих класів, нижньонімецька вважалася мовою нижчого рівня. Вона включає кілька діалектів: низькофранкський з Нідерландів і Фландрії та голландський і фризький (до речі, коли сакси принесли їх до Великої Британії в середні віки, то саме ці два діалекти пізніше стали англійською мовою).
Нижньонімецька і верхньонімецька об'єдналися під час Священної Римської імперії, перш ніж стати діалектом у 17 столітті. А середньонижньонімецька використовувалася між приблизно 1100 і 1500 роками вздовж узбережжя Північного моря і Балтійського моря. Ми знаємо, що вона була переважно письмовою, але офіційних доказів, на жаль, немає.
Протестантизм призвів до використання стандартної німецької мови в школах і допоміг створити німецькомовне населення на півночі Німеччини. Між 1520 і 1535 роками німецький священник Мартін Лютер переклав Старий і Новий Заповіти на німецьку мову. До 1850 року ця мова вивчалася як іноземна на півдні Німеччини.
У 19 столітті німецька стала мовою бізнесу за замовчуванням. Завдяки правлінню Австро-Угорської імперії в Центральній Європі, німецькою говорили в багатьох містах, включаючи Прагу, Будапешт, Братиславу, Загреб і Любляну, тоді як сільські райони продовжували говорити місцевими мовами.
Брати Грімм, які, насправді були легендарними філологами, між 1852 і 1860 роками взялися за майже фантастичне на той час завдання, каталогізування німецького лексикону. Однак цей процес виявився набагато об'ємнішим, ніж вони могли уявити, і ніколи не був завершений.
Дрібка латини до німецької страви
Хоча німецька не є сестрою латини, вона також зазнала значного впливу цієї мертвої мови, як, зрештою, і багато інших мов у всій Європі.
Цей вплив, хоч і не такий потужний, як його відчули на собі французька, італійська чи іспанська, виник внаслідок римського вторгнення, котре принесло в мову технологічну та військову лексику.
Вплив латини зростав зі поширенням християнства та будівництвом монастирів. Латина досягла піку свого впливу під час Ренесансу
Вплив німецької мови в Ельзасі
Ельзас – це регіон на сході Франції, де через війни та анексії між Францією та Німеччиною прижилися три основні мови: французька, ельзаська (відома як Elsässerditsch) та німецька.
Ельзаська – це діалект верхньонімецької. Під час Першої та Другої світових воєн німецька була найбільш поширеною мовою, але після Другої світової війни французька стала єдиною дозволеною, оскільки регіон контролювався Францією.
Багато років через монолінгвальну політику Франції французька мова активно пропагувалася, і використання ельзаської мови неминуче зменшилося, що логічно, беручи до уваги історичні події. Проте ельзаською все ще говорять близько 50% населення регіону, що означає, що її використовують набагато частіше, ніж відомі регіональні мови, такі як бретонська, корсиканська або баскська.
Німецька мова та її коріння настільки розрослося, що змогло прорости в інших країнах офіційною мовою (нехай, навіть і не на державному рівні).
Прочитавши статтю, можна зробити один вкрай важливий висновок: знати німецьку мову - це вільно почувати себе в багатьох країнах світу. Заманлива перспектива, чи не так?
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
