Вчимося писати арабською впевнено і красиво

Найкращі репетитори арабської мови вільні зараз

Поїхали!

Але звідки взявся арабський алфавіт? Що за ним стоїть?

Історики досі не можуть визначити точну дату виникнення арабської мови. Проте збереглося кілька слідів, які допомагають простежити її рухи та потік через століття.

Ми спробуємо розглянути цю історію в деталях, оскільки не можна починати вчити мову не зазираючи в її минуле і не розуміючи, чому одна літера має саме таке написання, а інша вимовляється саме таким чином.

Статистика та факти

Як ви вже зрозуміли, арабомовних людей можна зустріти майже в будь-якому куточку світу. Нагадаємо, що за останніми підрахунками, на планеті близько 290 мільйонів носіїв арабської мови. Якщо ж враховувати всіх всіх, для кого арабська є другою мовою, їхня кількість перевищує аж 420 мільйонів!

Варто зазначити, що арабська мова є священною мовою для мусульман. Священна книга, Коран, написана арабською мовою і шанується приблизно одним мільярдом вірян у всьому світі.

Загальна кількість людей, які говорять арабською — від початкового рівня до двомовності, — є величезною. Однак, якщо говорити саме про носіїв, арабська займає 5-те місце серед найпоширеніших мов світу, поступаючись китайській, англійській, гінді, іспанській, португальській, французькій та індонезійській.

пустеля — *В арабській мові є «сонячні» та «місячні» літери, поділ яких заснований на асиміляції артикля. Фото: Unsplash*

А ось наступні 22 країни-члени ліги арабських держав використовують арабське письмо і визнали арабську офіційною мовою: Саудівська Аравія, Єгипет, Туніс, Марокко, Ємен, Палестина, Лівія, Йорданія, Оман, Катар, Бахрейн, Судан, Ліван, Джибуті, Об’єднані Арабські Емірати, Кувейт, Мавританія, Ірак, Сомалі, Сирія, Коморські острови та Алжир. І, власне, ось тут теж використовують арабську мову, тому сміливо додаємо їх до списку — Ізраїль, Еритрея, Чад.

І, незважаючи на таке величезне число країн, кількість носіїв арабської продовжує швидко зростати.

І хоча арабська поки що не така популярна, як англійська, іспанська чи французька, її міжнародне значення постійно привертає увагу. Це підтверджується зростанням кількості блогів і онлайн-курсів, які допомагають людям вивчати цю мову.

Знати історію — розуміти мову

Як і багато інших мов, арабська зазнавала численних змін у процесі свого розвитку. Перші письмові згадки про мову можна знайти завдяки поетам, які записували свої твори (йдеться про класичну арабську, а не розмовні діалекти). Проте арабський алфавіт і його письмо тоді виглядали зовсім не так, в якому вигляді ми бачимо їх сьогодні.

Арабські історики та лінгвісти вважають, що арабське письмо походить із арамейського алфавіту, який сам базується на фінікійському.

Одним із варіантів арамейського письма було набатейське письмо. Проте арабська — не єдиний сучасний нащадок фінікійського алфавіту. Від нього також походять єврейське та грецьке письмо, що пояснює певну схожість між ними.

Також, науковцями було встановлено, що арабський алфавіт базується саме на набатейському письмі — варіації арамейського. Якщо порівняти ці два види письма, їхню схожість побачити значно легше, ніж між арабським і стандартним арамейським.

Перші записи арабської мови в Сирії

Найдавніший письмовий запис арабської мови датується 512 роком нашої ери. Це знаменита "Забадська інскрипція", знайдена в Сирії. Вона є першим відомим прикладом арабського письма.

Це унікальний напис, який засвідчує перехід арабської мови до використання письмової системи. Вона створена під час правління лахмідів – арабського племені, яке перебувало у культурному й політичному контакті з Візантією.

Інскрипція свідчить про ранню адаптацію арабської абетки для збереження культурних та історичних текстів. Один із найбільш цікавих аспектів Забадської інскрипції – це її багатомовність. Напис виконаний одразу трьома мовами:

Грецькою, яка на той час була основною офіційною мовою Візантійської імперії.
Сирійською, поширеною серед місцевих народів.
Арабською, яка тільки тільки починала отримувати статус письмової мови.

Таке використання міксу мов на той час створив певний культурний міст між Сходом і Заходом та вже тоді почав підкреслювати важливість культурного обміну між цими народами.

А ось до 512 року, якщо дуже уважно придивитися, можна побачити лише розмиті історичні витоки арабської мови.

Лінгвістичні дослідження припускають, що набатейці почали використовувати форму арабської мови у 5-6 століттях до нашої ери, у регіоні, відомому сьогодні як Петра в Йорданії.

Проте твердих доказів цього немає. Але, варто швидко зробити історичну паузу та додати, що набатейці – це давній арабський народ, який жив у пустелях сучасних Йорданії, Саудівської Аравії, Сирії та Ізраїлю приблизно з IV століття до н.е. до II століття н.е. Вони були майстрами торгівлі та архітектури, створивши розгалужену мережу караванних шляхів, які з’єднували Аравію, Африку, Індію та Середземномор’я. У II столітті н.е. їхнє королівство було поглинене Римською імперією, і поступово вони зникли як окрема культура. Проте їхній спадок досі захоплює людей з усього світу.

коран — Діакритичні знаки для голосних, які використовуються для позначення коротких голосних, та інші спеціальні символи використовуються лише в Корані, а також у релігійних текстах, класичній поезії та книгах для дітей. Фото: Unsplash

Ось саме у II столітті нашої ери з’являються перші згадки про набатейське письмо. Воно було засноване на арамейському і містило кілька арабізмів. Найпізніші записи набатейського письма датуються 355 роком, після чого між 355 і 512 роками (коли з’являється "Забадська інскрипція") в історії арабської мови існує прогалина.

Одним із пояснень цього браку історичних записів є те, що набатейське письмо здебільшого писалося на папірусі, який значно вплинув на арабське письмо. Оскільки папірус є недовговічним матеріалом, цілком імовірно, що записи, які колись існували, з часом просто зникли.

Еволюція арабського алфавіту

Існує сила силенна записів арабського алфавіту, починаючи із 7 століття нашої ери, і в них можна помітити сліди арамейського письма, яке на той час майже повністю вийшло з ужитку.

Саме в цей період арабський алфавіт зазнав однієї з найважливіших своїх змін. Фактичних літер і форм не вистачало, щоб відобразити всі складнощі арабської мови. У цей проміжок часу кількість арабських літер збільшується з 22 до 28. Виникла необхідність створити 6 нових літер. І це сталося – літери створили шляхом додавання позначок над або під існуючими літерами.

Ці позначки допомагали відрізняти нові літери від старих. І саме тут виникає одна з основних труднощів у вивченні класичної арабської та її алфавіту, про яку ви дізнаєтесь трішечки згодом.