Дотримуйтесь наших порад, щоб покращити свої навички німецького правопису!
Хоч Марк Твен і назвав свій нарис “Страховища німецької мови”, без компліментів не обійшлося:
“Перебравши ось так уломности німецької мови переходжу тепер до коротенької приємної задачі - піднести її добрі прикмети. Про писання іменників великою буквою я вже згадував. Але ще далеко цінніша інша прикмета, а то - писати слова так, як їх вимовляєте. По короткій науцi знає учень про кожне німецьке слово, як його вимовляти, коли тим часом у нашій мові ученик має з тим найбільші труднощі. Далі німецька мова надзвичайно багата на вислови спокійного, любого, затишного, домашнього побуту; на все, що в'яжеться з любов'ю, дитячим почуттям і чемністю для чужинців; нарешті на різнобарвне і різнородне життя в природі. Деякі німецькі пісні зворушують до сліз навіть чужинців, що не розуміють їх мови - доказ, який влучний сам звук слів. Він віддає так вірно і правдиво їх значення, що навіть без розуміння западає чужинцеви через слух у серце” (за перекладом Івана Франка).
Що класне в німецькій, то це справді її правопис. Навіть до реформи 1998 року він був досить простим.
Після того, як ви засвоїли кілька нехитрих правил, німецька мова не така вже й складна.
Однак наявність простих правил не означає, що для тих, хто вперше вивчає німецьку, не існуватиме жодних підводних каменів.
Наприклад, іноді є два різні способи написання одного і того звуку.
Та про все далі!
Уроки німецької мови тут!
Neue Deutsche Rechtschreibung
У 1996 році було прийнято закон про реформу німецької орфографії, який набрав чинності в 1998 році. Його обговорювали протягом тривалого часу, щоб усунути певні неузгодженості в німецькому правописі, і навіть зараз рішення залишається доволі суперечливим.
Додаткові закони були прийняті в 2004 році, а останнє доповнення датується 2017 роком, у якому ввели велику букву “ß”.
Нові підручники та списки німецької лексики використовуватимуть сучасну орфографію та граматику, але час від часу ви можете наткнутися на минулі тексти, в яких діятиме старий правопис.
Найсуттєвішими є зміни у використанні “ß” та фактичне зникнення “ph” для позначення звуку “ф”.
Вживання великої літери в німецькій мові
Це правило може трішки заплутати людей, котрі вперше намагаються вільно вивчити німецьку. З великої літери слід писати не лише слова на початку речень, але й кожен окремий німецький іменник.
Для початківців це дуже практично, оскільки дозволяє легко розпізнавати іменники, хоча іноді їх важко відокремити від власних імен, як з’ясував Марк Твен:
“Я перекладав раз ось який текст: “Die wütende Tigerin brach los und frass den unglüсklichen Тannenwald völlig auf“. Аж по довгім мітикованю доглупавсь я, що Тannenwald у цьому випадку не був яловий ліс, але ім'я якогось чоловіка” (за перекладом Івана Франка).
Однак пам'ятайте, що в назвах ви повинні писати лише іменники та перше слово назви з великої літери. Це зберігає чіткість граматичної ідентичності кожного слова.
Подвійні та потрійні літери в німецьких складних іменниках
Під час побудови складних слів буква в кінці одного слова часто збігається з тією, що стоїть на початку наступного.
Це призводить до подвійних літер, наприклад у словах “Rauhhals” (біль у горлі).
Коли перше слово закінчується на подвійну приголосну, зберігаються всі три приголосні: “Schiffahrt” (Schiff + Fahrt, подорож на човні).
Німецький Eszett (ß)
Eszett (есцет) часто ставить у глухий кут людей, які взялися за німецьку вперше. Німецьке Eszett походить від s+z (Ess+Zett) (старомодне “s” писалося подібно до “f”).
Ці два так часто писалися разом, що внаслідок злилися в одну літеру. Однак, якщо вам потрібно написати слово з Eszett на ненімецькій клавіатурі, пишіть його як подвійне “s” - “gross”, а не “grosz”.
З 29 червня 2017 року велика ß - ẞ - є складовою частиною державного німецького правопису.
Одним із великих досягнень нової реформи німецької орфографії 1996 року була уніфікація випадків написання “ß” та “ss”. Строго кажучи, “ß” стоїть після довгих голосних, а “ss” після коротких.
Різниця між «Maße» (вимірювання) і «Masse» (маса) полягає в довжині голосного звуку і, звичайно, в їх значенні.
Однак слід зазначити, що існують деякі винятки - слово “вулиця” пишеться як "Strasse", навіть якщо "a" довге. Раніше це слово писалося "Straße".
Ви напевне збентежено подумали, що подібні зміни відбулися, щоб полегшити написання німецьких адрес для іноземців. І, можливо, ви маєте рацію!
Подвоєні приголосні у німецькій мові
Як і “ss”, подвоєння приголосної в німецькій мові скорочує голосну перед нею. Слова “rennen” (бігти), “Donner” (гром) і “Masse” (маса) мають короткі голосні.
Пишучи німецькою, завжди думайте про довжину голосних. За дуже короткими голосними йдуть дві приголосні - якщо після них стоїть лише один приголосний звук, він буде подвоєний.
Приголосний + група голосних подовжує попередню голосну.
Уроки німецької мови для початківців
Коли “h” стоїть після голосної?
Коли наступний приголосний є останньою літерою слова, а голосний довгий: “Mahl” (їжа). Це потрібно для того, щоб відокремити це слово від “Mal” (час), який має коротку “a”.
Проблема полягає в тому, що буква “h” залишається, навіть коли базове слово подовжується: “Mahlzeit” (Смачного), або у дієсловах, які утворюються з основи.
Є й інші випадки, коли з’являється “h”, але основне правило майже універсальне: “Mahl” (страва), “Kohl” (капуста), “Rohr” (люлька), “Stuhl” (стілець).
Іноді причина появи “h” здається неочевидною, оскільки за голосним звуком все одно стоїть приголосний+група голосних.
Спробуйте уважно прислухатися, і ви помітите, що голосні, подовжені буквою “h”, мають тенденцію бути трохи довшими, ніж ті, що подовжені приголосним+ група голосних.
Використання “I” та “IE”
“Іe” довше, ніж просто “i”. Німці зазвичай не подовжують “i” літерою “h”. Замість цього вони використовують “ie” для довгого “i”.
Правопис звуку “Ш” німецькою мовою
Ви коли-небудь замислювалися, чому на початку англійського слова “school” (школа) таке дивне поєднання букв?
Воно походить від німецького “Schule”, і в той час як англійська комбінація “sch” розділена на два звуки (s+k), у німецькій мові “sch” - український відповідник “ш”.
Коли звук “ш” не передається буквосполученням “sch” в німецькій мові?
Коли після “s” на початку слова стоїть літера “p” або “t”, “s” вимовляється як “ш”. Тому “Spiel” (гра), “stehlen” (красти) і “Beispiel” (приклад) усі пишуться з простою “s”.
Репетитор німецької мови Львів
Німецьке "Ч"
Непідготовлене вухо може легко сплутати німецькі звуки “ч” із “ш”.
“Ch", а саме це буквосполучення передає звук “ч” в німецькій мові, зазвичай стоїть після літер “i”, “e”, “ie”, “ö”, “ä”, “ü” або приголосної. В такому положенні цей звук вимовляється передньою частиною рота.
Але будьте обережні: в кінці слів “-ig” (“Essig”, “lässig”, “richtig”) дуже часто вимовляється так само, як “-ich” (“endlich”, “menschlich”).
Слова, що мають закінчення “-ich”, зазвичай є прикметниками, побудованими з іменника. Слова, що закінчуються на “-ig”, можуть бути іменниками (“Essig”), прикметниками (“lässig”) або прислівниками (“richtig”).
“Ch”, котре стоїть після голосних “а” і “о”, вимовляється в горлі.
Бажаєте уроки німецької онлайн?
Написання звуку “Ф”
Після реформи правопису звук “ф” передається літерою - “f”: “Fotograf” (фотограф), “Delfine” (дельфін). І не забувайте, що “f” і “v” вимовляються однаково - як “ф”!
Використання “J” і “Y” в німецькій орфографії
Це досить легко:
- усюди, де в німецькій мові з’являється звук, який ми асоціюємо з “й”, він пишеться через “j” (Jugend, Soja). Виняток становлять двомовні “ei” і “ai” - “Ei” (яйце), “Meier” (прізвище), а також прізвище “Maier”, де “i” виконує роботу звуку “й”.
- Літера “y” німецькою мовою вимовляється як буква “ü”. З’являється в іноземних словах, особливо грецького походження. З цієї причини слова для таких предметів, як географія чи археологія, не пишуться з “-y”, а з “-ie” у кінці: “Geographie”, “Archäologie”.
Поширені помилки німецької орфографії
Є деякі помилки, котрі в новачків трапляються постійно. Тому ми зібрали поради, на які вам слід звернути увагу, коли ви вже змістовно взялися за німецьку.
Не забуваємо писати іменники з великої літери
В епоху обміну швидкими повідомленнями професори англійської мови оплакували смерть великого “Я” (тобто “І”) у Tinder і Facebook.
Те саме відбувається і в німецькій, коли нетерпляча молодь пише твіти та повідомлення у WhatsApp малими літерами. Що не означає, що це правильно.
Пам’ятайте, в німецькій мові всі іменники пишуться з великої літери. І це стосується не лише власних назв, таких як назви місць, країн та імена людей.
Проте прикметники ніколи не пишуться з великої літери, навіть якщо вони позначають мову чи етнічну приналежність.
У назвах та вивісках перше слово пишуть з великої літери, але в інших випадках дотримуються правил граматики, тобто іменник у назві пишеться з великої літери, а прикметник - ні: “Die unendliche Geschichte” (“Нескінченна історія”) Міхаеля Енде, наприклад, або “Der englische Patient” (фільм “Англійський пацієнт”).
В офіційній ситуації ви повинні писати почесне “Sie” з великої літери, це допоможе відрізнити його від третьої особи множини “sie”.
Коли використовувати “-ich”, “-ig” або “-isch” у німецьких прикметниках і прислівниках?
У прикметнику ми пишемо “-ich” чи “-ig”?
Багато прикметників і деякі прислівники в німецькій мові закінчуються на “-ich”: “niedlich”, “kleinlich”, “grünlich” (милий, прискіпливий, зеленуватий) чи “endlich” (нарешті).
Інші закінчуються на “-ig”: “kurzweilig”, “merkwürdig” (розважальний, дивний) або “eilig” (поспішний).
Закінчення на “-lich” або” -ig” вимовляються однаково: “wahnsinnig” (божевільний), “deutlich” (явно), “endlich” (нарешті).
На жаль, здається, що немає простого і єдиного способу визначити, який із цих варіантів єдино правильний.
Якщо в кінці слова відсутня літера “l”, наприклад “merkwürdig” (дивний), воно обов’язково закінчується на “-ig”, але деякі слова навіть з “l” закінчуються на “-іg”, наприклад, “eilig” (поспішний).
Усі прикметники на позначення кольору закінчуються на “-lich”: grünlich, rötlich, gelblich.
Деякі німецькі прикметники закінчуються на “-isch”
Інша група прикметників закінчується на “-isch”: “englisch”, “magisch”, “fantastisch”, “frisch”.
Принаймні, вимову цього прикметника легко відрізнити від інших: “-ich” та “-ig” вимовляються однаково, тоді як “-isch” звучить як “ііш”.
“Еu” проти “äu” для позначення звуку “oй”
Greulich? Gräulich? Обидва варіанти правильні, і обидва звучать однаково, проте означають різні речі. “Greulich” походить від “greulen” (кричати), тоді як “gräulich” - від “grau” (сірий).
Коли прикметник кольору, так би мовити, посилюється і подвоюється, то в його основі з'являється умлаут: blau - bläulich (синьо-блакитний), rot-rötlich (червоногарячий).
Це правило також діє і для інших прикметників: dumm - dümmlich (не плутати з “dämlich”, що зазвичай використовується для прокляття - “diese dämliche deutsche Sprache!” Можна сказати, що хтось dümmlich, тобто дурненький, але говорити в його адресу “dieser dämliche Mensch” - це, коли ви не можете опанувати себе від люті).
“Äu” зазвичай використовується у випадку додавання до слова з “au” умлауту. Це вже перелічені вище випадки з прикметником, або коли утворюється множина (Haus-Häuser), чи коли прикметник або іменник з “au” у своїй основі перетворюється на дієслово: Raub-räubern (крадіжка-грабувати).
Проте у більшості інших випадків звук “ой” передається дифтонгом “eu”.
Welcher Art von Meier sind sie? Німецьке прізвище, помилки, що робити.
Одна з найпоширеніших орфографічних помилок не лише для тих, хто вивчає німецьку мову, а й для корінних німців не про лексику, а про … прізвище.
Прізвище Meier настільки ж поширене на теренах Німеччини, як і Smith у Великобританії, чи Коваленко на українських просторах.
Meier бере своє коріння з фермерського ремесла, а саме означає виробника молочних продуктів: вершків, сиру та масла.
Регіональні варіанти були введені задовго до кодифікації німецького правопису, тому ви знайдете: Meier, Meir, Maier, Mair, Meyer, Mayer, Mayr і Meyr.
Не кажучи вже про те, що це слово може бути частиною довшої назви, наприклад “Humplmayr”.
Тож якщо колега, друг чи клієнт скаже вам, що їх звуть “Майєр”, не забудьте запитати: “Bitte buchstabieren Sie das für mich”. (Будь ласка, напишіть своє прізвище). Або, якщо ви перебуваєте в дещо менш офіційному контексті: “Welche Art von Meier sind Sie?” (Який ти саме Майєр?).
Вони зрозуміють!
Навчальні предмети німецькою мовою
У німецькій мові “-y” вимовляється як “ю”, тому навчальні предмети закінчуються на “-ie”, що означає: die Geographie, die Archäologie, die Philosophie (зауважите, що закінчення “-ie” має жіночий рід).
“K” vs. “CK”, що і коли пишемо?
Зазвичай, опановуючи німецьку, учні не так і багато уваги приділяють вимові, а слуханню і поготів.
Проте даремно, адже те, як вимовляються слова, допомагає зрозуміти, як вони пишуться, і навпаки.
Загальне правило таке: якщо за голосною стоїть комбінація “голосна+приголосна”, вона довша, ніж коли після неї стоять дві приголосні.
“Haken” (гачок) - голосна довга, адже після неї стоїть тільки одна приголосна.
"Hacken" (відбивна) - тут голосна коротка, а отже вам потрібні дві приголосні, тому “c+k”.
Тепер вам залишилося лише запам'ятати, яке слово до чого.
Tz? Tzt? Коли звук “ц” не передається через “z” чи “c”
Наче недостатньо того, що “z” і “c” вимовляються як “ц”, “z” не часто любить тусуватися наодинці, якщо тільки ця літера не стоїть на початку слова.
Дуже часто вона запрошує свого друга “t” на прогулянку, тому зазвичай “z” стоїть після “t”: Katze (кішка), Kitz (лисеня), ätzen (роз'їдати, травити), putzen (чистити).
Проте, якщо ви спробуєте пригадати як пишеться слово “лікар”... Після пошуків ви відкриєте для себе дещо цікаве.. der Arzt (лікар). Бачите, що тут сталося?
“Z” раптово повстала і з'явилася ПЕРЕД “t”.
А словечко “Letzter” (останній), розміщує “z” між двома “t”. Щось подібне трапляється і коли ви відмінюєте дієслова з “tz” - “er ätzt”, “er putzt”.
Wieder проти Wider
Два слова “wieder” і “wider” настільки часто плутають, що навіть носії німецької мови попадаються на цей гачок!
Існує навіть веб-сторінка, присвячена цій темі.
“Wieder” (вимовляється “вііда”) означає “знову”. “Auf Wiedersehen!” буквально перекладається: “(Поки) ми знову не побачимося”, а “Ich komme wieder” - “Я повернуся”, а буквально: “Я прийду знову”.
“Wider” (вігда) своєю чергою означає “проти, навпаки”. “Wider willen” значить “проти чиєїсь волі”, а “widersprechen” - “не погоджуватися”.
Тож подумайте, що взагалі відбувається - щось проти чогось, або ж знову, і ви зрозумієте, писати “wieder” чи “wider”.
А, враховуючи все вище написане, чому б не почати співпрацю з репетитором німецької мови!?
Легко, швидко, цікаво і без нервів!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
