З плином часу та розвитком своєї дитини, батьків починає гнітити одна і таж сама думка, яка ланцюговою реакцією тягне інші: як підготувати малюка до школи, що потрібно з ним вивчати в дошкільному віці, а що залишити для вчителів, з якого віку починати і ще мільйон думок, які не дають спокою.
Отож, давайте розкладемо все по поличках та спробуємо розібратися, з яким багажем знань дошколярика чекають на першому уроці в першому класі, а що можна не зачіпати зовсім, щоб не перевантажити мозок дитини.
Вмикаємо режим "підготовка до школи" прямо зараз!
Поради батькам
Головне завдання батьків, яке є найважливішим у підготовці свого малюка до шкільного життя – це формування позитивного образу школи та закладання лише яскравих та радісних думок про шкільне життя.
Тому перша порада, яка є основою всіх підготовчих основ - сформуйте у вашої дитини найприємніші та найсвітліші враження стосовно шкільного майбутнього. Не соромтеся ділитися своїми хорошими шкільними спогадами, розкажіть, який предмет вам подобався та чому, яка книжка була улюбленою та ким ви були на своєму першому новорічному святі в школі. Малюк має усвідомлювати, що школа є чимось реальним, реальним настільки, що навіть ви були пов’язані з такою ж реальністю і готові у всьому йому допомагати.
Друга порада логічно випливає з першої – ніяких залякувань чи примусів. Дитина має відчувати любов та турботу на кожному етапі підготовки, так як вони є запорукою формування здорових, як фізичних, так і психологічних звичок. Тут важливо створити дошкільнику спокійне та гармонійне оточення для розвитку та виховання. Не засуджуйте за помилки, покажіть, як правильно. Не карайте за невірно зроблену вправу, повторіть з малюком декілька раз коректну парадигму дій.
Третя порада є також важливою та, мабуть, однією з найскладніших у її виконанні та реалізації. Батькам просто життєво необхідно подавати дитині правильний приклад не тільки побутової поведінки (для початку), але й правильного відношення до графіку, дисципліни, взаємодії з іншими людьми та, позитивного ставлення до школи та освіти, врешті решт.
Чим доросліші ваші син чи дочка, тим більше вони віддзеркалюють вас та вашу поведінку у всьому. Тому, щоб у вашої дитини не було «шкільної фобії» (абсолютно природній дитячий страх перед відвідуванням школи), не перетворюйте завдання з дошкільної підготовки у тортури, не контролюйте кожен рух ручкою чи олівцем , не сваріть дитину за криву лінію – все це спрацює проти вас.
Корисні рекомендації батькам дошкільників
Перш, ніж давати конкретні рекомендації батькам дошкільників, необхідно знати, що ж саме має вміти малюк перед стартом навчання у школі. На часі, основні індикатори його готовності до школи:
Мовлення
Ваші син чи дочка вміють зв’язно розказувати історії чи переказувати почуте (наприклад, казку). Речення не повинні бути довгі, але обов’язково – зв’язні, послідовні та логічні. Також мовлення – це про правильну вимову звуків. Говоріть зі своєю дитиною, показуючи щось, коментуйте. Читайте казки на ніч та розказуйте історії зі свого дитинства. Сприймайте малюка, як повноцінного слухача, який вміє слухати.
Мислення
В процесі розвитку мовлення, активізується на повну і мислення малюка. Тому розказуйте йому на дворі, чому йде дощ і, де сідає сонце. Показуйте та описуйте відмінні риси різних тварин. Чим більше ви будете знайомити його з оточуючим середовищем, тим більше буде включатися мислення малюка. Він повинен вміти порівнювати предмети і явища, знаходити спільні риси та помічати, чим предмети та явища відрізняються.
Пам'ять
Тут деякі батьки припускаються помилки, стверджуючи, що пам'ять – це генетика. Пам'ять можна, як розвинути, так і затренувати. Але саме розвиток пам’яті потребує великих зусиль. Вчіть з дитиною віршики, колядки та маленькі привітання. Наберіться терпіння та будьте готові повторювати декілька раз. Разом з пам’яттю можна підключати і виховання таких процесів, як уважність, зосередженість та навіть дисципліна. Щоб віршики працювали краще, додавайте до їх вивчення яскраві картки та малюнки. Нехай малюк побачить, як виглядає головний герой віршика.
Моторика
Дрібну моторику психологи радять розвивати з перших місяців народження малюка, так як немовля на перших етапах свого життя сприймає оточуючи світ через погляд, слух та торкання. Саме тому його ваблять яскраві та голосні іграшки. Пізніше, у більш дорослому та свідомому віці діти просто обожнюють конструктори та пазли. Під час ігрової діяльності, де активно залучається моторика, будьте готові допомагати та терпляче пояснювати. Розфарбовки та прописи допоможуть паралельно з моторикою розвивати і таку необхідну для шкільного життя акуратність.
Посидючість
Розвинути це вміння потрібно обовязково і краще це починати робити з 4 років. Дуже маленькими вкрапленням завдань показуйте та формуйте у малюка таке поняття, як графік. Починайте з ним робити коротку вправу з картками, пазлами чи розфарбовкою в один і той же час. Коли дитині виповнюється 5 років, можете сміливо ускладнювати та подовжувати завдання. Але на цьому етапі надзвичайно важливо не перестаратися, щоб:
- дошкільник не втомився
- не втратив інтерес до виконання завдання
- не пов’язав цю саму втрату інтересу з майбутньою відразою до шкільних уроків
Тому уважно слідкуйте за дитиною та час від часу змінюйте активності. Через певний проміжок часу давайте дитині відпочивати та будьте терплячі у всьому, щоб він не робив. Не вагайтесь користуватись онлайн-ресурсами, але обов'язково у поєднанні з літературою та книжками.
Поради батькам майбутніх першокласників
В цьому розділі хочеться зосередитися на психологічній адаптації дошкільника, особливо, коли він чи вона перетнули вікову межу 5 років.
Отож, ваша п’ятирічна дитина вже знає, що за рік вона піде до школи та буде там проводити певну кількість часу сама. Які кроки просто необхідно втілити в життя за рік до школи, щоб в першому класі малюк почувався комфортно та впевнено:
Поступова сепарація
Сепарація – це абсолютно природній, але дуже покроковий процес психологічного (та фізичного) відокремлення дитини від батьків, який починається від самого народження малюка. Сепарація з батьками є необхідним елементом психологічної зрілості (дорослішання) особистості. Але важливо враховувати поступовість цього процесу:
- Перший етап – народження дитини і є самим важливим етапом відокремлення, тому що дитина перебувала 9 місяців в абсолютному спокої. Психологи та лікарі вважають народження дитини найвагомішою сепарацією за все її дитяче та доросле життя. Відомий та вже такий легендарно-ритуальний момент, коли лікарі відразу після народження кладуть дитину поближче до мами – це логічна реакція, метою якої є спроба хоч трохи згладити фізичний та психологічний шок дитини від її роз’єднання з утробом мами.
- Другий етап припадає на вік, коли малюку виповнюється 1 рік (1,5 роки). Такий вид сепарації називають функціональною. Така назва прямо пропорційно базується на початку мікро самостійності малюка. Він вже не залежить від маминого харчування та починає робити свої перші кроки.
- Третій етап – це той етап, який і фокусується на локально дошкільній підготовці та безпосередній психологічній (та фізичній) підготовці дошколярика. Цей етап сепарації стартує приблизно в 3 роки та триватиме майже до підліткового віку дитини. Третій етап сепарації має назву просторово-часова сепарація. Ваші син чи дочка вже готові до того, щоб перебувати та проводити час автономно з іншими людьми. Діти на цьому етапі можуть залишатись у дідуся-бабусі, ходити на декілька годин (або ж повноцінних пів дня) в дитячий садочок, гратися з іншими дітьми.
Наберіть "підготовка до школи Львів" і дізнайтеся більше!
Поведінка батьків під час сепарації
На всіх етапах сепарації потрібно пам’ятати та дотримуватися основних та здорових правил батьківської поведінки. Ви для дитини будь якого віку є базовим прикладом поведінки, тому саме на вас рівнятиметься ваш малюк на усіх етапах сепарації. Тому на усіх етапах сепарації батькам також необхідно дотримуватись певних правил поведінки та психологічних принципів відносин «батьки-дитина»:
- ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Це докорінно невірний шлях поведінки та травмує вашу дитину відразу. Малюк відчуває себе не таким, яким би ви хотіли його бачити чи подобатись. Дозвольте своїй дитині бути собою, не Марією чи Іваном з садочка чи з сусідньої кватири, а саме вашою унікальною та ні на кого не схожою дитиною, зі своїми слабкостями та недоліками;
- усіма можливими способами покажіть своєму малюкові, що помилятися – це природньо, це не смертельно і ви теж помиляєтесь. Демонструйте малому, як можна вчитися на помилках, перетворіть на його очах помилки на маленькі життєві уроки, які не псують нам життя (розбита чашка, розсипана крупа, брудний одяг), а вчать нас, як саме це можна виправити або ж уникнути;
- навчайте дитину поняттям, що таке «добре» та «погано». Ці поняття можна пояснювати на основі помилок, які робить дитина;
- фокусуйтесь на сильних рисах дитини, розвивайте їх та мотивуйте дитину рухатися в такому напрямку. Помічайте, що подобається вашій дитині, які дії можна перевести у стан її інтересів: складання лего, малювання, споглядання природних явищ та спілкування з іншими дітьми. Саме такі маленькі, на перший погляд, деталі перетворюються у майбутні хобі, які потенційно далі можуть перерости у професію та роботу усього життя;
- спілкуйтесь та говоріть, говоріть, говоріть зі своім малюком. Це одна з найпростіших порад, але, мабуть, найтяжчих у її реалізації. Часто батькам так складно приділити час дитині та легше дати телефон в руки з включеним мультфільмом. Так, безумовно, це займе дитину на певний час, але не замінить вашого з ним спілкування. Малюк має відчувати вашу підтримку та готовність приділити час йому. З фізичної точки зору батькам не завжди вдається відповідати на усі запитання своїх дочок чи синів, але не агресуйте та не дратуйтесь, коли запитань багато. Просто поясніть, що усі питання важливі і дуже цікаві, просто вам потрібно взяти час на подумати і ви обов’язково повернетесь до цього запитання завтра чи через декілька днів;
- не соромтесь проявляти свою любов до малюка. Пам’ятайте, недолюблена дитина – це найстрашніше, що може бути на ранніх етапах дорослішання малюка. Саме любов є основою усіх основ та підґрунтям, з якого виростає здорова психологічно та навіть фізично особистість.
Малюк, якого люблять, не сумнівається в собі, не порівнює себе з іншими, розвивається повноцінно та готовий звернути гори для вас. Він легко виконує завдання та готовий рухатись далі у доросле та самостійне життя.
Розвиток здорової особистості – це не проста задача, але наші репетитори готові вам допомогти на усіх етапах дитячих виховання та навчання.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
