Нотну грамоту, або сольфеджіо, вивчають музиканти, учні музичних шкіл та консерваторій. Але навіть якщо ви не збираєтесь бути професійним співаком або другим Євгеном Хмарою, вам все одно буде цікаво відвідати уроки сольфеджіо.
Саме слово «сольфеджіо» походить з італійської мови та поєднує в собі назву двох нот – соль і фа. Це не просто красиве італійське слово, а назва музичної навчальної дисципліни. І незалежно від віку будь-яка людина, дитина чи доросла, повинна пройти цей курс, якщо хоче навчитися грати на будь-якому інструменті.
Ми пропонуємо вникнути в суть цієї дисципліни і всього, що безпосередньо пов’язано з сольфеджіо.
Сольфеджіо – це що?
Для багатьох людей сольфеджіо – це навчальна методика для читання нот. Це не так щоб хибно, але не повністю відображає дійсність. Навчання сольфеджіо має на меті досягнення багатьох цілей. Крім читання і написання нот, можна також навчитися основам диригування, розуміти ритм, опанувати фундаментальні положення теорії музики (ступені, інтервали, акорди, види гам і ладів), а також співати з листа та транспонувати музичні уривки (тобто змінювати тональність твору).
Часто від учнів та випускників музичних шкіл можна почути думку про те, що сольфеджіо – дуже складний предмет, а дехто навіть вважає, що його недоцільно опановувати.
Можливо, це пов’язано з недостатнім розумінням предмету: що саме вчать на сольфеджіо та яке його практичне застосування у житті.
Що ж, не буду приховувати: практичний результат від курсу сольфеджіо не дуже помітний, на відміну від музичної літератури, хорового співу, гри в оркестрі або акомпанементу. Дійсно, результат уроків гри на гітарі або вокалу помітно майже одразу. За 8-10 уроків ви вже зможете розважити друзів на вечірці, виконавши «Zomby» Cranberries або чисто підспівати Тіні Кароль, навіть з вібрато.
Результат же уроків сольфеджіо не такий очевидний, бо навіть основам доведеться вчитися пару місяців, а сам предмет досить багатогранний. Загалом же сольфеджіо розвиває музичний слух, пам’ять, почуття ритму, а це означає, що вам буде легше вивчати інші музичні предмети або опановувати інші музичні інструменти.
Сольфеджіо у музичній школі
Уроки сольфеджіо є обов’язковим предметом в будь-якій музичній школі. Курс можна умовно розділити на теоретичну та практичну частину, які вивчаються паралельно. Теоретична частина – це елементарна теорія музики, що вивчається протягом усього періоду навчання. Практична частина – це спів спеціальних вправ, уривків з музичних творів, запис диктантів (музичних, ясна річ) та розпізнавання на слух різних тризвуків та акордів.
З чого починається навчання сольфеджіо? Спочатку вчать читати і писати ноти – без цього не обійтися, тому освоєння нотної грамоти – це найперший етап, який, до слова, закінчується дуже скоро.
Якщо ви думаєте, що нотну грамоту в музичних школах викладають всі 7 років (чи 5 років, якщо ви не на фортепіано навчаєтесь), то це не так. Нотна грамота вивчається впродовж двох-трьох місяців, бо більше часу, щоб розібратися з нотами, довжиною звуків та пауз, бемолями, дієзами та бекарами, вам не знадобиться. Потім учні переходять на власне музичну грамоту. І, як правило, вже в першому-другому класі учні шкіл освоюють базові її положення (на теоретичному рівні): види мажору і мінору, тональність, її стійкі і нестійкі звуки, інтервали, акорди, просту ритміку.
При цьому паралельно починається сольфеджування – практична частина – спів гам, невеликих музичних творів та номери з диригуванням. Після проходження курсу сольфеджіо людина зможе читати ноти, як букви. Це насправді перевертає внутрішній світ, коли, нічого не граючи на інструменті, ви будете чути музику, просто відкривши ноти. Підкреслю, що для такого результату знання однієї нотної грамоти мало, потрібні саме вправи, які розвивають навички інтонування (тобто відтворення) як вголос, так і про себе.
Історія сольфеджіо
Музика завжди була частиною життя людини, і уявіть собі, що музична теорія (сольфеджіо) існувала вже з часів античності! Справді, музиканти минулого асоціювали літери алфавіту зі звуками. Крім того, ця система кодифікації досі використовується у багатьох англосаксонських країнах, та й в українських партитурах ви могли часто бачити Am, Dm, C-dur. Однак ця система позначень була не зовсім точною, що дуже ускладнювало вивчення музики.
Без універсального коду також важко було налаштувати музичні інструменти. Для цього тогочасні учителі використовували піфагорійський монохорд або сонометр. Це такий інструмент для вимірювання звуку, який з’явився за часів Стародавньої Греції.
Зародження сучасного сольфеджіо
Сучасне сольфеджіо з’явилося у добу Середньовіччя завдяки італійському монаху ХІ ст. Гвідо Аретинському. Він розробив нотний запис у 1208 році, щоб монахи його монастиря могли легше навчатися співу. Якщо точніше, він створив ноти, навіяні григоріанською поемою, яка була написана Полем Діакром на честь Іоанна Хрестителя:
Utqueant laxis,
Resonoare fibri,
Mira gestorum,
Famuli tuorum,
Solve polluti,
Labii reatum,
Sancte loannes
Італійський монах помітив, що при співі цієї поеми, звук підвищується на тон з кожним рядком. Таким чином, він вирішив назвати ноти за першим складом кожного рядка: Ut, Re, Mi, Fa, Sol і La. Потім Гвідо використовував ці ноти для запису музики і дозволи своїй спільноті швидко й легко навчитися співу. До того ж він придумав нотний стан. У будь-якому разі, можна сміливо сказати, що основи сольфеджіо заклалися у середніх віках.
Слід зазначити, що Si ще не існувало. Пізніше його створив інший чернець (рядок про Sancte Iohannes був доданий наприкінці XVI століття).
Еволюція сольфеджіо
Підхід, застосований Гвідо Аретинським, змінювався з плином часу, до цього долучилося чимало композиторів. У 1673 році, наприклад, італійський композитор Бонончіні замінив ноту «ут» на «до». Він вважав, що так буде простіше сольфеджувати, і мав рацію: відкриті склади легше виспівуються. Так сольфеджіо поступово оформлювалося і ставало структурованою мовою музики.
У XVII ст. його почали використовувати у Королівській Академії музики – єдиній музичній школі, яка тоді існувала і була заснована ніким іншим, як Людовіком XIV. Через кілька років у Франції та Європі виникли інші заклади, які сприяли популяризації теорії музики та сольфеджіо. Слід також зазначити, що Гвідо Аретинський та інші музичні професіонали значно вдосконалили цю дисципліну. Вона включала не лише ноти, а й символи, які ідентифікували тривалість звуків, спосіб відтворення нот (легато, стакато) та тони.
Слід зазначити, що нотний стан Аретинського мав лише 4 рядки. Наразі він нараховує 5 ліній.
Сольфеджіо у світі
У Західному світі сольфеджіо займає дуже важливе місце у навчанні музики. Його вивчають у всіх європейських та американських консерваторіях, музичні школи в Азії та Африці також послуговуються сольфеджіо. Ефективність цієї дисципліни високо оцінюють багато професійних музикантів, ось чому сольфеджіо вважається універсальною мовою музики: будучи українцем/українкою, ви легко прочитаєте відтворите як фуги Баха, так і джаз-ф’южн Кейко Мацуї.
Інтервали Гвідо Аретинського будуються на тонах та півтонах. Проте такий підхід унеможливлює певні стилі, що використовують поняття чверть-тону, як у перській, арабській чи турецькій музиці. Ось чому з часом з’явилися інші системи навчання музиці.
Але для пуристів класичне сольфеджіо залишається ефективним методом навчання. Для них уроки сольфеджіо є важливими, якщо ви хочете стати хорошим музикантом.
Що ви отримаєте з уроків сольфеджіо?
- Вміння співати з листа. Навіть якщо ви не збираєтеся ставати професійним співаком, але вокал вам близький, ви завжди можете долучитися до місцевого хору. А там уже вам доведеться співати по партитурах, тож знання сольфеджіо вам точно знадобляться. До того ж, вміння чисто співати принесе задоволення і вам, і оточуючим.
Навіть у любительському вокальному ансамблі вам доведеться співати по нотах. Ніхто не вимагатиме від вас записуватися до музичної школи, але нотну грамоту краще опанувати. Фото: Unsplash - Уміння підібрати на інструменті та записати нотами будь-яку почуту мелодію. У курсі сольфеджіо цей вид діяльності називається музичний диктант. Погодьтеся, що це круто: уміти підібрати на слух популярну пісню або просто красиву мелодію. Як на мене, це автоматично робить вас зіркою посиденьок з гітарою. Або з фортепіано чи скрипкою.
- Здатність підібрати акомпанемент. Так, уроки сольфеджіо і в цьому допоможуть. Уявіть, що ви можете зробити нове аранжування для будь-якої пісні, змусивши навіть класику зазвучати по-сучасному, по-новому. Ви чули колись «У лісі, лісі темному» у джазовому виконанні? А хочете спробувати модернізувати українські народні пісні, як це робить Артем Пивоваров і Джеррі Хейл з Альоною Альоною?
- Насолода гармонією і розвиток музичного смаку. Часто від учнів музичних шкіл можна почути, що вони змушені розучувати прелюдії Баха, бо це класика, а вчитель повторює, що це геніальні твори. А сама дитина не може запам’ятати ні такту, бо нема основної мелодії і «просто незрозуміло». Скажу чесно, для мене цей сліпий геній теж довго був загадкою, а потім ми вивчили домінант септакорд, квартсекстакорди, збільшені і зменшені секстакорди тощо. І вчергове награючи одну з прелюдій Іогана Себастьяна, я прозріла: можна спиратися на знання з сольфеджіо для запам’ятовування, бо Бах часто «розбирав» акорди по звукам. Ту прелюдію я запам’ятала швидше, ніж до цього прозріння. І зрозуміла Баха, хай би як самовпевнено це не звучало, і погодилась, що він дійсно геніальний композитор.
А вам, молодим музикантам, які ще спадають на думку приклади корисних навичок від сольфеджіо?
Музика має великий вплив на людську свідомість. Недаремно в стародавньому Китаї авторів поганих мелодій закопували живцем. Музика дає енергію та забирає її. На відміну від інших сфер культурного життя, музика діє на представникив будь-яких національностей. Тому Чайковським і Бортнянським захоплюються в Англії та Франції, а силу і велич Моцарта можуть оцінити навіть племена Південної Америки. Звісно, вони навряд чи зможуть створити щось подібне до Lacrimosa, адже для цього потрібна теорія музики.
Сольфеджіо робить музиканта справжнім Митцем. Добрий музичний смак потрібний виконавцям і композиторам. Навіть якщо ви збираєтесь лишень навчитись відрізняти дійсні шедеври від мотлоху, сольфеджіо вам буде дуже помічним. Знання з теорії музики можуть стати цікавим і корисним надбанням, яке зробить ваше життя більш насиченим.
А наша справа – забезпечити вам гарну добірку крутих репетиторів, з якими сольфеджіо перестане здаватися вищою математикою, а принесе лише задоволення. Крім того, майже усьому в наш час можна навчитися через інтернет, то чому б не відвідати уроки сольфеджіо онлайн?
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
