Акторська гра — це просто перевтілення в свого персонажа? Не зовсім.
Якщо ви лише починаєте свій шлях в акторській майстерності, то можете думати, що акторська діяльність зводиться до вдалої «гри в удавання» на заняттях, під час репетицій або на сцені.
Насправді ж, актори, так само як і живописці, що працюють в різних стилях (імпресіонізм, реалізм, кубізм тощо), використовують у своїй грі цілий світ різноманітних технік.
Якщо ви мрієте зробити акторство своєю професією, то зовсім не зайвим буде ознайомитись з цими техніками. Деякі з них мають багатовікову історію, інші виникли порівняно нещодавно завдяки еволюції виконавського мистецтва.
Усі ці техніки мають свої особливості, але, водночас, часто перетинаються й доповнюють одна одну.
В цій статті ми коротко розглянемо різні техніки акторської майстерності, щоб ви могли краще зрозуміти, у чому їхня суть і як вони відрізняються одна від одної. Почнемо з класичної гри.
Класична акторська майстерність
Цей метод зазвичай асоціюється з виставами за творами Шекспіра. Він охоплює широкий спектр навичок: чітка дикція, робота з тілом, уява, аналітичне прочитання тексту — все це зосереджене на точному відображенні героя та глибокому зануренні актора в образ.
Класична акторська техніка спирається на принципи, що були сформульовані видатними театральними діячами минулого.
Однією із найвідовміших представниць класичного методу є Меріл Стріп. Її гра ґрунтується на щирості переживань та на пошуку внутрішнього зв’язку з персонажем. Актор має "проживати" роль — знаходити в собі емоції, які допоможуть відтворити образ правдиво.
У класичному підході особливу увагу приділяють роботі з текстом: актор не відступає від сценарію, а кожна репліка промовляється з ретельністю та точністю. Виконання має бути вивіреним та без імпровізацій.
Подібний підхід дає змогу досягти послідовності у грі та високого рівня професійності.
Класичний стиль вимагає дисципліни, уваги до деталей і ґрунтовної підготовки. Проте саме за високу майстерність глядачі вже багато століть цінують класичну акторську гру.
Метод акторської майстерності
Метод акторської майстерності — це стиль гри, що базується на глибокому психологічному зануренні в образ. Його головна мета — викликати справжні, сильні емоції, які породжує власний досвід актора.
Цей метод розробив Лі Страсберг. Подібну техніку використовували також Стелла Адлер і Сенфорд Майснер, але їхні методики також мають й суттєві відмінності від «методу Страсберга».
Суть методу полягає в тому, щоб проживати емоції персонажа як свої власні. Наприклад, якщо герою доводиться переживати втрату чи глибокий біль, актор згадує подібні моменти зі свого життя, щоб викликати автентичну емоцію.
Цей процес часто пов’язаний із використанням сенсорної пам’яті — тобто відтворення реальних відчуттів, запахів, звуків або образів, що супроводжували емоційні події в минулому.
Страсберг вважав, що актор повинен буквально жити і дихати своїм персонажем не лише на сцені чи перед камерою, а й за межами акторського майданчику. Такий рівень занурення в роль іноді може перетворитися на одержимість роллю.
Про історію драми читайте в нашій статті.
Один із найвідоміших прикладів використання цього методу на практиці — гра Хіта Леджера у ролі Джокера (фільм «Темний лицар»).
Актор цілком занурився у персонаж свого героя: ізолювався від світу, вів щоденник від імені персонажа, експериментував із голосом і мімікою, і навіть змінив режим сну. Його гра вразила мільйони глядачів і принесла йому численні нагороди, але, на жаль, посмертно. Така глибина перевтілення також позначилась на його психологічному стані.
Акторська гра часто вимагає неймовірної відданості. Актори, які працюють у цьому стилі, не виходять з образу до останньої сцени.
Вони часто змінюють спосіб життя, відмовляються від шкідливих звичок, змінюють харчування, режим сну — усе заради автентичного втілення персонажа.
Техніка Майснера
Техніка, що була розроблена Сенфордом Майснером, зосереджена на простій, але потужній ідеї: єдиним, на що актор повинен звертати увагу в сцені, є інший актор. Усе інше — декорації, репліки, навіть глядачі — відходить на другий план. Це дозволяє створити максимально щиру, живу взаємодію між персонажами.
У центрі техніки Майснера лежить вміння слухати. Актори за цією методикою дослухаються один на одного. Вони не просто промовляють завчені репліки, а відповідають на імпульси партнера. Це перетворює сцену на справжній діалог, а не на механічний обмін словами.
Майснер вірив, що актор не повинен “грати роль”, планувати свої емоції або наперед вибудовувати реакції. Навпаки — він має існувати в моменті, бути відкритим до несподіванок і дозволяти іншим вести себе в конкретних ситуаціях.
Простими словами, техніка вчить бути присутнім у моменті.
«Не чекай своєї черги — реагуй, живи, відчувай», — це основний принцип цієї техніки.
Такий підхід повністю протилежний класичній акторській методиці, де важлива дисципліна, точне дотримання сценарію й репетиційний контроль.
У Майснера ж важливо не грати — а бути. Він пропонує відмовитися від контролю й замість цього просто плисти за перебігом подій на сцені.
Практична естетика
Практична естетика — це ще один сучасний метод акторської майстерності, що був створений драматургом Девідом Маметом і актором Вільямом Г. Мейсі. Ця методика поєднує елементи методу акторської майстерності, техніки Майснера та навіть стоїчну філософію Епіктета.
На відміну від методу Страсберга, якого критикували за надмірну концентрацію на емоційних переживаннях актора, практична естетика вчить зосереджуватись на діях, намірах і волі персонажа. Тут менше уваги приділяється внутрішнім почуттям і більше — тому, що персонаж робить, і навіщо він це робить.
Цей метод підходить не лише добре сприймається акторами, але й одобрений багатьма режисерами і сценаристами, адже він базується на чіткому аналізі сценарію та логіці поведінки персонажа.
Філософське підґрунтя цієї техніки — стоїчна ідея: ми не завжди контролюємо свої емоції, але контролюємо свою реакцію на обставини. Ця методика формує в актора здатність діяти розумно, чітко та в межах реалістичної логіки сюжету.
Акторські техніки: узагальнено
Не переймайтеся, якщо інформація з цими техніками не одразу вийде впоратись. Освоєння навичок акторської майстерності — це довгий процес. Звісно, часто достатньо просто спробувати одну з технік на практиці, щоб зрозуміти, чи підходить вона саме вам.
Якщо техніка вам не підходить — завжди можна спробувати інший метод.
До того ж, пам’ятайте: ви не гратимете п’єсу Бертольда Брехта так само, як виставу за Шекспіром чи Юджином О’Нілом.
Кожен твір — це нова мова і нова техніка вираження. Чим більше стилів ви опануєте, тим гнучкішим актором будете.
Звісно, також велике значення має викладач, з яким ви працюєте. Його підхід, манера пояснення, взаємодія з вами — усе це впливає на те, наскільки комфортно ви будете почуватися в тій чи іншій техніці на сцені.
Давайте узагальнимо і коротко розглянемо техніки, які сьогодні активно застосовуються в акторській індустрії, з їхнім описом:
| Техніка | Короткий опис |
| Класична акторська гра | Робота з голосом, тілом, уявою та текстом. |
| Метод (Метод Страсберга) | Занурення в особистий досвід для створення щирих емоцій. Глибока психологічна гра. |
| Техніка Майснера | Фокус на партнері. Реакції в моменті, щирість та імпульсивність. |
| Практична естетика | Поєднання аналізу тексту, дії та стоїчної філософії. Орієнтована на дію та намір. |
Мрієте про Голівуд? Почніть з освоєння основних методик акторської майстерності вже сьогодня разом з Superprof.
Більше про історію театру читайте в нашій статті.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
