Навколо терміну «аутизм» кружляє багато міфів, здогадок та теорій. Що ж відомо про цю хворобу, і чи насправді це хвороба? Які видимі прояви має аутизм та хто такі діти-аутисти? Рівно стільки питань потрібно прояснити перш, ніж перейти до логопедичних занять з такими дітьми.
Отож, переважна більшість джерел воліють називати аутизм хворобою, інші ж називають його розладом. Але, насправді, факт залишається фактом: аутизм – це хвороба (розлад), яка пов’язана з органічним ураженням мозку або з впливом генетичних факторів. На превеликий жаль, розлади спектру аутизму (РСА) є тим самим унікальним розладом в психіатрії, який продовжує набирати оберти і кількість випадків зростає з кожним роком.
І тут варто пам’ятати, що, незважаючи на всі міфи, пов’язані з РСА, генетичні коди чи ураження центральної нервової системи важко передбачити. А ось окрема когорта нейропсихологів взагалі не вважає аутизм хворобою, а називає РАС особливим станом, коли мозок функціонує не так, як зазвичай.
Спостерігати та помічати
Розлади спектру аутизму мають свої унікальні симптоми і для кожної дитини в такому стані вони можуть бути свої, особливі і неповторні. Серед психологів навіть є вже сталий вираз «якщо ви бачили одну людину з аутизмом, то ви бачили лише одну людину з таким розладом. Кожна наступна буде зі своїми унікальними симптомами». Прочитавши цей вислів, батьки можуть почати панікувати, але не варто. Навпаки, щоб відслідкувати такий стан у своєї малечі, батьки мають зберігати спокій та спостерігати і помічати.
Зазвичай, аутизм проявляється до двох років. В такому віці зафіксований діагноз можна вважати надійним, однак є виключення. По-перше, аутизм може проявитися раніше, хоча симптоми будуть не такі очевидні або ж, навпаки, розлад може яскраво проявитися і пізніше. По-друге, тато та мама дійсно відіграють надважливу роль на усіх етапах дитячого розвитку, тому що саме вони фіксуватимуть будь-які зміни у дитячій поведінці, реакціях та мовленні.
Чому важлива така кропітка дбайливість та детальне спостереження? А все, тому ще немає жодного медичного аналізу чи тесту, який фіксує аутистичний стан. Для чіткого діагнозу РАС спеціалісти спостерігають за поведінкою та розвитком дитини.
Якщо батьки є першими, хто може виявити відхилення від звичної дитячої поведінки, то варто знати, які ж саме індикатори вже можна вважати відхиленнями:
- Малюк не встановлює з вами зоровий контакт.
- Дитяча цікавість або ж відсутня, або ж має максимально низький рівень.
- Дитина досить довго не говорить або ж намагалася говорити, але потім раптово припинила.
- Малюк сахається від обіймів і починає нервувати при будь яких можливих дотиках.
- Міміка та жести дитини відсутні або ж обмежені.
- При звертанні до дитини, вона ніяк не реагує, хоча за інших обставин ви відслідковували прояви її уваги і знаєте точно, що малюк не має проблем зі слуховими реакціями.
- Дитина може тривалий час робити одноманітні, механічні дії і її важко відволікти на щось інше.
Якщо ви помічаєте вищезазначені прояви поведінки та розвитку, то вам варто звернутися до фахівця для того, щоб провести подальший більш детальний огляд дитини, використовуючи певні діагностичні критерії.
Усі відтінки розладів спектру аутизму
Перш, ніж починати заняття логопеда з дитиною, що має аутистичний розлад, батькам потрібно налаштувати свої емоції та поведінку на коректний лад для найліпших результатів.
Головне, про що мають пам’ятати тато та мама малечі-аутиста – це одна шалено важлива істина: аутизм – аж ніяк не вирок. Ефективна корекція розвитку мовлення може стати важливим етапом підтримки та адаптації дитини до навчального процесу.
Незважаючи на своє особливе функціонування при даній хворобі, мозок здатен навчатися та працювати.
Звісно, що за таких умов малюк має виховуватися та вчитися згідно певних методик та під контролем фахівців для того, щоб мати шанс на життя, де є місце друзям, роботі та своїм особистим радощам.
Як тільки ви розумієте, що ваш малюк має розлад спектру аутизму, відразу ж необхідно залучитися допомогою спеціаліста і вибудувати чіткий план дій для подальшого його виховання.
Дуже часто батьки через шалені емоції (нерозуміння, неприйняття, страху та навіть паніки) перебільшують проблемність ситуації та не можуть тверезо оцінити її масштаби.
В даному випадку перша порада саме батькам: видихніть, візьміть час на «зібрати свої емоції докупи», поставте свій шалений ритм на паузу та прийміть ситуацію такою, як вона є.
Наступний крок – це серйозна розмова з самим собою і пояснення собі ж, що дані обставини не є критичними та смертельними, ні вам, ні дитині не загрожує щось страшне.
І фінально – знайдіть гарного фахівця, який особисто у вас викликатиме довіру та разом з ним складіть той самий порядок-план кроків та дій, що допоможуть вашій дитині почувати себе комфортно, а вас – заспокоять та приведуть до тями.
Не соло виступ, а гурт
Маючи таку «особливу» дитину, варто пам’ятати, що у її вихованні життєво важливий комплексний підхід. Тобто, зазвичай, зусиль одного логопеда буде недостатньо.
Мозок – це занадто складний механізм і його складність та особливе функціонування торкатиметься не лише мовного апарату дитини-аутиста, хоча багато батьків і в цьому випадку можуть показувати або ж свою впертість, або ж необізнаність, або є взагалі неготовність приймати факт аутизму.
Отож, працюючи з розладами спектру аутизму будьте готові співпрацювати з логопедом, дефектологом, психологом та навіть фізіотерапевтом. Адже налагоджувати потрібно буде не лише мовний апарат, але й психіку та фізіологію.
Для досягнення найкращих результатів підхід має бути комплексним. Кожна дитина-аутист унікальна і зі «своїми» симптомами, тому єдиного підходу не існує, але дійсно є фахівці, залучення яких до процесу виховання та розвитку таких дітей є вже обов’язковим.
Чому ж малюк-аутист найчастіше не говорить? Його мозок здатен формувати слова та речення та вивчити мову, просто сама дитина з таким розладом, зазвичай, не вбачає ніякої потреби у спілкуванні, а якщо й видає слова чи звуки, то це все відбувається вкрай нечасто. А логопед у зв’язці з психологом та фізіотерапевтом зможе розвантажити дитячу психіку для подолання внутрішніх та зовнішніх бар’єрів і запустити мовний процес.
Проте сам логопед, перш ніж формувати програму для дитини-аутиста, має розуміти, до якої групи з РАС вона належить:
- До першої групи, зазвичай, відносять дітей, які не користуються мовою взагалі. Або ж користуються обмеженими звуками, знаходячись у стані сильного емоційного збудження. Такі викрики чи звуки є позитивним індикатором, оскільки вони вказують на здатність дитячого мовного апарату функціонувати в нормальному режимі.
- Діти, які відносяться до другої групи, найчастіше виражають свої емоції криком. Також іноді вони можуть використовувати мову, яку почули в мультфільмах, телепередачах чи дорослих розмовах, не розуміючи значення «такої» мови. Тут також цікавий граматичний фундамент їх мови: усі дієслова такі діти зазвичай ставлять в інфінітиві («хотіти їсти»), а про себе говорять у третій особі («Він хотіти їсти»).
- Представники третьої групи можуть без труднощів та пауз цитувати обʼємні тексти з книг чи розказати напамʼять епізод з дитячого фільму, але вступити в діалог вони не здатні. Мовлення такої дитини одностороннє, де говорить лише вона, а всі інші просто слухають. В діалог таке мовлення не здатне трансформуватися спонтанно.
- У дітей четвертої групи мовлення дещо розвинене, але вони спілкуються не членороздільними звукосполученнями та не готові вступати в діалог з іншою людиною.
Отож, резюмуючи характеристики усіх чотирьох груп, можна зробити висновок, що логопеду потрібно буде не просто тренувати мовлення, а будувати заново усі мовленнєві ланцюги, реакції та механізми. Саме тому повертаємось до твердження про комплексний підхід, де працює не лише логопед, але й інші фахівці.
Логопедичний механізм у дії
Як же саме відбувається логопедичний процес, до якої залучені фахівці, батьки та дитина-аутист?
Тут варто зробити паузу і зауважити, що логопед є тією ключовою особою, яка збирає всі ланки до купи. Але важливим пазлом комплексного підходу були і залишаються тато та мама.
Ніякі вправи, практики та лікування не дадуть результатів, якщо дитина виходитиме з кабінету спеціаліста і занурюватиметься у свій звичний світ та стан. Батьки мають чітко слідувати інструкціям логопеда та інших спеціалістів, дотримуватися виконання домашніх завдань, допомагати дитині у практиці та продовжувати діяти злагоджено разом з фахівцями.
Щоб уявити увесь пазл комплексного підходу, можна поділити його на три рівня:
- Перший рівень, так звана підготовка дитини до наступних двох етапів. В процесі взаємодії логопед намагається встановити зоровий контакт з дитиною та налаштувати його увагу та фокус на можливих знайомих подразниках із його ж оточення. Це можуть бути голос батьків, побутові предмети, іграшки і таке інше. На підготовчому етапі малюк вчиться виокремлювати слова із потоку та шукати названий предмет навколо.
- Початковий рівень, під час якого дитина поповнює свій активний словниковий запас і починає співставляти слова та фрази з їх фізичними відповідниками: чашка – біла, чашка з водою, в чашку наливають воду. Більше того, на даному етапі дитина-аутист вчиться користуватися своїм голосом, як інструментом (змінювати тембр та інтонацію), а також реагувати на питання, прохання і таке інше.
- На третьому тренувальному рівні логопед намагається закріпити отримані знання дитини та довести їх до автоматизму. Фахівець повільно, але впевнено виводить пасивний словниковий запас на рівень активного та навчає дитину користуватись ним не лише в кабінеті. Дитина поступово вчиться перекладати досвід з занять на реальне життя.
Діти з РСА – це особливі діти, які є набагато більш вразливішими за інших. Вони потребують уваги та підтримки не лише від фахівців, але й від свого близького оточення.
На щастя, сучасний світ зі своїми ресурсами дозволяє використовувати багато методик та практик, залучати спеціалістів та отримувати інформацію самостійно для досягнення найкращих результатів.
Не потрібно поспішати та очікувати чуда вже завтра, але й не варто панікувати та ставити хрест на дитині.
З правильним підходом, регулярними заняттями як в кабінеті логопеда, так і вдома, дитина-аутист здатна гарно навчатися та долати багато бар’єрів, в тому числі і мовленнєвий.
Будьте поряд зі своєю малечею, будьте уважним та терплячим, залучіться підтримкою професіоналів і дайте собі та дитині час.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
