Монгольська імперія асоціюється, в першу чергу, з іменем Чингісхана. Людина-легенда, що відібрала життя у більше, ніж мільйона людей всього за одну годину, і дав життя такій кількості дітей, що тепер існує шістнадцять мільйонів його живих нащадків чоловічої статі. Але Монгольська імперія має багато чого цікавого в своєму історичному минулому і це не лише постать Чингісхана. Монголи завоювали і правили найбільшою імперією в історії, яка тягнулася від таких міст як Пекін у Тихому океані на Сході до Дунаю та Перської затоки на Заході.
Одного разу в Монгольській імперії
Отже, повернемося до того самого легендарного Чингісхана, який створив Монгольську імперію. Він народився приблизно в 1162 році, як стверджують історики, в Делюн-Болдок, поселенні поблизу сучасної монгольської столиці, Улан-Батора. А коли подорослішав, то став творцем справжньої історії, в якій Монгольська імперія була на вершині світової піраміди влади, багатства та слави. Складно повірити, але в той час вона охоплювала вражаючі дев'ять мільйонів квадратних миль. Монголи були переважно кочовим населенням, що означало, що вони не мали конкретного постійного поселення. Однак, незважаючи на постійні міграції, монголам вдалося зафіксувати чіткі основні міста-столиці в імперії, а саме, з розширенням імперії монголи створили столиці в Каракорум, Аварга та Ханбалик, які на часі відомі, як Пекін.
Чингісхан (або часто відомий, як Чингіс Хан) проголосив початок існування імперії в 1206 році.
Після п'ятдесяти років шалених успіхів політична система дала тріщину. І ближче до кінця тринадцятого століття імперія повільно розколювалася на чотири частини: Золота Орда, Юанська династія, Чагатайська каганат (тип ранньосередньовічної монархії) та Ільханат.
І в 1294 році ці різні території-ханства були вже досить стабільними та самостійними для повноцінного існування. З часом вони настільки зміцнішали, що почали воювати і історія кожної добігла свого логічного фіналу.
Юанська династія припинила своє існування в 1368 році, а Ільханат - в 1375 році. Чагатайська каганат розпалася в 1687 році, а Золота Орда розділилася на дві частини: Крим та Казахстан, історія яких завершилася і трансформувалася в інші історичні форми в 1783 та 1874 роках відповідно.

Короткий гід «Як стати Ханом»
Перш ніж отримати титул Хана (або імператора) - Чингіс був відомий як Темуджин і належав до родини Ханів, які правили на той час державою, що передувала Монгольській імперії.
Після багатьох років боротьби між різними племенами на території монгольських степів, Чингіс зміг об'єднати їх завдяки своїм двом суперсилам – завойовника та політичного діяча.
Серед найважливіших племен варто запам’ятати наступні назви, які трішки згодом проллють світло на історію утворення Монгольської імперії: Меркіти, Наймани, Киреїти, Татари та Уйгури. У 1206 році Чингіс прийняв титул Верховного Хана всіх монголів і у цій сталевій ролі єдиного правителя вирушив підкорювати світ.
Історики вважають, що до появи на історичній арені Чингіс Хана така амбітна сутність не була властива монголам, але саме він дав початок філософії «єдиного правителя».
Говоримо «політика», а чуємо «влада»
Варто зазначити, що влада Чингіс Хана не обмежувалася лише верховою їздою та укладанням кровних братських договорів, як це тепер вважається на Заході. Навпаки, на той час він мав за мету забезпечити таку систему управління, яка могла б зберігати владу над величезною територією.
За наказом Хана армії були розміщені на усіх можливих локаціях одночасно з метою ведення боїв на будь-яких кордонах імперії. Саме тому майже регулярні перемоги закріпили за ними впливову репутацію.
Вже до 1220 року монголи завоювали Центральну Азію від Сибіру до Ірану та Афганістану. Деякі війська монгольських армій продовжили свій шлях на Близький Схід, захопивши Туреччину, Сирію та Ірак - з відомою облогою Багдада, тодішньої столиці ісламу, в 1258 році.
На цьому війська не зупинилися і продовжили свій шлях через Європу в Польщу, Хорватію, Угорщину, Чехію та Австрію й Болгарію, які були понівечені монголами до 1242 року.
Всі ці військові походи призвели до масштабного мігрування народу. Родина Османа I, першого лідера Османської імперії, була частиною цієї міграції, що втікала від монголів. Одним з найважливіших досягнень монголів було завоювання значної частини північного Китаю, що відбувалася протягом близько шістдесяти років. Багато китайців, які були завойовані, залучалися до подальших військових дій з боку монголів.

Політична система Монголії базувалася на єдиній та односторонній владі Хана, якого підтримувала його родина. З такою різноманітною етнічною базою, яка сформувалася завдяки завоюванням, беззаперечна відданість одній фігурі була забезпечена з метою зменшити можливість повстань на величезній території. Посади, винагороди та влада надавалися на підставі заслуг перед імператором, а представники аристократії завойованих територій просто та оперативно усувалися від влади.
Монголи стали відомими ще однією національною особливістю і мова зараз не про вражаюче військове мистецтво. Говоримо про релігійну свободу, яку вони обіцяли всім народам, котрі завойовувалися: від буддистів до мусульман та євреїв.
Лідери різних релігійних та етнічних груп були частиною ради, яка намагалася забезпечити справедливість та абсолютну рівність для кожної групи.
У часи свого розквіту Монгольська імперія фіксувала та визначала свої закони Великою Яса (зведення стародавніх звичаїв, збірник загальноприйнятих монгольських правових встановлень) - текстом, який, на жаль, загубився на теренах історії, але його вважають напіврелігійним.
Цей текст визначав поведінку народу та багато злочинів каралися смертною карою саме згідно цього зведення-статуту.
Наприклад, за військовим статутом, коли місто було оточене військом, то здача міста повинна бути короткотривалою, якщо ж воно не здавалося, то знищувалося і місто, і жителі.
Народжені не лише вбивати, але й торгувати та розвивати
Коли мова йде про Монгольску імперію та торгівлю, то просто не можна не згадати такий же легендарний, як і сам Хан Чингіс, Шовковий шлях.
Великий Шовковий шлях (принаймні, так стверджують історики) став результатом масштабної торгівлі шовком, яку започаткував Китай. Звідси і назва «шовковий», але мережу караванних доріг використовували для перевезень не лише шовку, але й килимів, прикрас, дорогоцінного каміння, фарб, породистих коней. Всі перелічені товари привозили в Китай з центральної Азії.
А ось з Китаю привозили шовкові тканини, залізо, хутро, чай, папір, порох та багато чого іншого й цікавого.
Проте саме монголи зміцнили та стабілізували Шовковий шлях (він з'єднував схід з заходом і простягався від Пекіна та Шанхая до Анатолії). Торговцям та купцям, які хотіли використовувати цей маршрут, надавалися податкові пільги, і Марко Поло, відомий італійський мандрівник та купець, був одним з перших, хто скористався цією системою. Історики стверджують, що Поло був дійсно під враженням від системи паперових грошей, яка використовувалася в деяких частинах Монгольської імперії.

Пакс Монголіка (або "Монгольський мир") був історичним терміном для періоду миру, який наступив на континенті після завоювань монголів, та відзначився особливою культурною і політичною стабільністю, що забезпечила об'єднана імперія.
Оскільки весь Великий Шовковий шлях перебував під абсолютним контролем Монголів, то відповідно торгівля тут процвітала і розповсюджувалися з блискавичною швидкістю технології, ресурси та культурні надбання від Китаю до Великої Британії.
Хоча Монгольська імперія відома в усіх історичних підручниках своїми військовим здібностями, але ж і мистецтва вони теж не цуралися. Вважається, що серед монгольської аристократії було багато його прихильників. Під час правління Ченгіса, наприклад, архітектори, ювеліри і навіть каменярі заохочувалися до переїзду в столицю Каракорум для того, щоб розвивати своє вміння там та піднімати культурний рівень Монгольської імперії.
На різних її територіях (в Афганістані, в Китаї за правління династії Юань та в Золотій Орді) монгольська система адміністрування та мир створювали такі умови, в яких художники могли продовжувати свою роботу.
Сам Ченгіс був не лише воїном, але й людиною мистецтва та проявляв активний інтерес до вивченням різних культур у своїх володіннях.
До речі, однією з технологій, розроблених монголами, яка потенційно стала життєво важливою для майбутніх завоювання великих територій, була стременна система, яка дозволяла монгольським вершникам вставати на своїх конях!
Ось і казочці кінець
Після смерті четвертого Хана, Мунке, який, на жаль, не залишив спадкоємців в 1259 році, почалися жаркі суперечки серед претендентів на трон.
Вони стали першою сходинкою до розвалу імперії, тому що призвели до громадянської війни Толуїдів , яка тривала до 1264 року. До неї додалися зовнішні військові сутички і наступив абсолютний крах великої Монгольської імперії, яка в результаті розпалася на чотири окремі об'єднання.
Новоутворені території були суттєво ослаблені, і протягом століть вороги імперії користувалися цією слабкістю. Династія Юань врешті-решт була знищена китайськими Мінгами (попередниками династії Цін), тоді, як Золота Орда була переможена російською імперією.
А Британська імперія фіналізувала крах перемогою того, що залишилося в Чагатайському ханаті.
За нових умов зміна політичної системи в кінцевому підсумку призвела до падіння новосформованих монгольських династій. Золота Орда, найбільш кочова з чотирьох фрагментів, проіснувала найдовше, оскільки мала найміцніший осередок.
Але закон руйнування дуже простий: коли у склянці утворюється мікро тріщина, зі склянкою можна попрощатися в найближчому майбутньому. Так і сталося з населенням Монголії, яке після нещадної хвилі воєн, чекала ще одна трагедія – чума.
Монгольська імперія змогла підкорити буквально півсвіту, але, на жаль, підкорення не завжди означає контроль, тому процес розпаду був лише питанням часу. Однак, не можна обезцінювати здобутки монгольських племен: сильні воїни, розумні політики та винахідливі торговці.
І це лише декілька сильних сторін представників Монгольської імперії. А продовжити вивчати та досліджувати всесвітню історію ви можете разом з нашими професійними репетиторами, які відкриють вам захоплюючий світ довкола.