Ця назва стосується пари революцій, одна на початку 1917 року, а інша наприкінці цього ж таки року, але обидві з тих самих причин: політичне керівництво країни та економічна нестабільність.
Події важко розповісти лінійним способом, тому що часто самі причини та наслідки не є лінійними, не кажучи вже про те, що датування подій є складним завданням через різні календарі, якими користувалися на той час.
Березнева революція (також відома як Лютнева революція) у 1917 році призвела до кінця династії Романових у російській імперії. Але чому це сталося?
Історики люблять затіювати добрячі дебати, часто обговорюючи, «наскільки вплив Першої світової війни сприяв революції»
Коли ви дізнаєтеся більше про цю тему, то також зможете сформулювати власну думку щодо неї. А ваш приватний вчитель історії може поглибити ваші знання.
Отже, що насправді сталося з росією під час Першої світової війни?
Жорстока революція поклала край століттям російської імперської влади. Більшовики під керівництвом революціонера-марксиста Володимира Леніна повалили царську традицію під час революції. Пізніше ці ж більшовики перетворилися на Комуністичну партію Радянського Союзу.
Щоб тема заходила легше, пропонуємо поглянути на ці історичні події через глосарій - свого роду дорожню карту, яка покаже наскільки вражаючою боротьбою все це зачиналося.
Російська революція: календар
По-перше, давайте вирішимо проблему календаря: юліанський проти григоріанського?
Григоріанський календар представляє набагато більш рівномірний розподіл місяців, усі, крім лютого, мають 30 або 31 день.
Юліанський календар, з іншого боку, чергує між 29 і 31 днями, а лютий представляє свої варіації високосного року; цей місяць може мати 23 або 24 дні.
Зараз, та і під час російської революції, юліанський календар відстає від григоріанського на 13 днів.
Така розбіжність може призвести до певної плутанини щодо послідовності подій. Тому будь-які дані, що стосуються російської історії, міжнародні історики позначають або Ю.К. або Г.К., щоб вказати, до якого календаря слід звертатися, розглядаючи, що саме сталося і коли.
Архітектори революції
Ось головні інженери російської революції:
- Карл Маркс: філософ і політичний теоретик, чиї праці надихнули Леніна;
- той же Володимир Ленін: лідер більшовиків і творець марксистсько-ленінської політичної ідеології;
- Лев Троцький: марксист і більшовик, хоча, коли революція набирала обертів, він був меншовиком;
- Юлій Мартов: меншовик, який викликав гнів Леніна, пропонуючи мир з Німеччиною,
- саме його твори лягли в основу маніфесту Троцького;
- Григорій Зінов’єв: рішучий прихильник Леніна, разом із Троцьким і Сталіним був одним із семи перших членів Політбюро.
До цього “славетного списку” слід додати і Миколу Рузського, генерала армії, який змусив царя Миколу зректися престолу.
Звичайно, ми всі знаємо, що цар Микола був останнім російським імператором і його зречення означало кінець династії Романових.
Його роль у революції є нашою відправною точкою, тепер, коли ми заклали всі основи.
Під час війни умови життя були жахливими, особливо в Петрограді та Москві. Був гострий дефіцит поставок. Залізниця майже повністю зруйнувалася до 1917 року, в результаті чого запаси їжі гнили у вагонах, що застрягали. Зрозуміло, через це продовольство та паливо були надзвичайно дефіцитними.
Про роль України в історії імперії розкаже ваш вчитель історії.
Перша російська революція 1917 року
Жодна подія в історії не є окремою: завжди є причини, що призводять до неї та її наслідків – будь то соціальні, політичні, економічні чи комбінація всіх трьох
Лютнева революція в Росії (березень 1917 року за новим часом) була спровокована революцією 1905 року, і першопричиною обох дій був цар Микола II.
Суттю подій 1905 року стала Кривава неділя, коли палацова імператорська гвардія обстріляла неозброєних фабричних робітників, що наближалися до Зимового палацу з петицією про заступництво імператора.
Вони просили кращих умов праці, а натомість були вбиті!
Цей інцидент мав кілька наслідків, серед іншого, це сприяло поглибленню соціальних заворушень і недовіри до царя, а також розпалюванню політичного запалу.
Важливо відзначити, що царя на той момент не було в резиденції.
Він був поінформований про демонстрацію робітників і наказав створити війська сили біля палацу перед їх прибуттям. При цьому він не наказував палацовій варті відкривати вогонь по прохачам. Але саме його звинуватили в різанині.
Цей інцидент закріпив ідею про те, що Микола ІІ був принаймні боягузом, якщо не марним, і це почуття поширилося через всю світову війну, особливо коли росія зазнала приголомшливих втрат.
Під час Першої світової війни сама російська імперія була в сум’ятті не лише через загиблих та інші збитки, а й через голод на внутрішньому фронті – і винен у цьому цар!
Але повернімося до 1917 року...
Два роки цар спостерігав за фронтом війни.
У міру поглиблення соціально-економічної кризи в Петрограді Державна дума порадила своєму імператору встановити конституційну монархію, принаймні, щоб перевести країну через цей період хвилювань. Він проігнорував пораду, і будь-яка частка лояльності до нього, яку могли зберігати люди, зникла.
Подальші демонстрації призвели до ще більшого кровопролиття, коли поліція стріляла по страйкарях... перед тим, як стати на їхню сторону і фактично приєднатися до них. Інші полки, що перебували в місті за наказом царя, також повстали.
15 березня 1917 року цар Микола II зрікся престолу, поставивши на престол свого брата Михайла. Розумний герцог відклав сходження, поки люди не зможуть проголосувати, чи продовжувати монархію, чи встановити уряд на конституційних зборах.
Цей крок, хоч і хвалили, але він залишив вакуум в управлінні країною: лідерство так і чекало, щоб його захопити
Цього не можна сказати про американські колонії, вони активно брали ініціативу у свої руки!
Російські військові
Російська армія була не надто ефективною. Незважаючи на найбільшу чисельність з усіх держав-учасниць конфлікту, російські сили були лише вдвічі менші за популяцію населення Франції та Німеччини.
Маючи 6,5 млн солдатів і лише 4,6 млн одиниць вогнепальної зброї, російська армія також була недостатньо оснащена. Тому не дивно, що вона зазнала значних невдач у 1914–1915 рр. і що до 1915 р. 4 мільйони росіян загинули, були поранені або потрапили в полон.
Як ви можете собі уявити, населення імперії ставало надто незадоволеним.
Так, у 1915 році цар Микола II прийняв рішення вивести війська з фронту. Однак це означало, що тепер цар безпосередньо керував армією, і, як наслідок, будь-які недоліки російської армії будуть пов’язані з його недоліками як лідера. Микола зробив поганий вибір!
До 1916 року більше половини солдатів залишалося в міських казармах, оскільки все менше з них бажало воювати на фронті.
Оскільки громадськість почала вважати Миколу все більш відповідальним за невдачі росії, він почав втрачати лояльність як своїх військових, так і широких верств населення.
До чого це призвело - поділиться приватний вчитель історії.
Проміжні місяці і більшовицька революція
Після відстрочки князя Михайла щодо прийняття корони Дума зберегла нашвидкуруч сформований Тимчасовий уряд, але він задовольняв переважно бажання аристократії.
Інакше кажучи: народ все ще не мав справжнього представника на національному рівні, котрий би сприяв позбавленню від тягот щоденного життя.
До речі, на відміну від Гітлера, який став народним поборником у нацистській Німеччині.
Соціалістичні ради наполегливо працювали на користь народу і навіть заслужили лояльність лівих міських жителів, але перебували під постійним тиском з боку більшовиків, котрі шукали спосіб схилити Думу до свого порядку денного.
Ленін очолював рух, який вимагав негайного припинення воєнних дій з Німеччиною, припинення кріпацтва – ті, хто обробляє землю, повинні мати право власності на неї, а також достатнє постачання продовольства для всіх.
Уряд хотів продовжувати війну, що дало більшовикам усі виправдання, на які вони могли сподіватися, щоб посилити свою революційну тактику.
7 листопада 1917 року Червона гвардія, як їх називали, силою скинула Тимчасовий уряд і передала всю політичну владу Радам, а більшовики стали верховною правлячою політичною партією.
Також дізнайтеся про ключові політичні події, викликані битвою при Ватерлоо...
Наслідки російської революції
Більшовики на чолі з Леніним перенесли резиденцію національного уряду до Москви, де одним із своїх перших офіційних актів він розробив та підписав Брест-Литовський договір з Німеччиною (березень 1918 р.), тим самим закінчивши російську участь у Першій світовій війні.
Виконання цієї обіцянки принесло більшовикам величезний шмат довіри серед їхніх втомлених війною виборців
На жаль, один договір не забезпечує мир на всіх фронтах. Декілька політичних фракцій усередині росії були незадоволені більшовицьким правлінням.
Білі були контрреволюціонерами, які радше хотіли відновлення буржуазної системи. Соціалісти-небільшовики обурювалися повноваженнями, які більшовики надали собі Брест-Литовським договором.
А ще з’явилися незалежні рухи, що виступали за розпад нації на менші національні держави і втікали з-під контролю більшовиків.
Більшовики та їхня Червона армія – колишня Червона гвардія, тепер добре споряджена та добре оснащена, змогли придушити всі ці сутички, перейменувавши себе опісля в Комуністичну партію.
Їхній відхід зі світової арени в комунізм захистив країну від руйнівної дії, спричиненої Великою депресією.
Що сталося з царем Миколою та його родиною?
Після того, як Англія відмовила Ніколасу в прихистку (а він дуже сподівався на прихильність Корони), він і його сім'я кілька разів примусово переїжджали (під контролем більшовиків), востаннє - до Єкатеринбургу.
Близько 2:00 ночі 17 липня 1918 року всю родину розбудили, дали час одягнутися, провели в підвал їхньої резиденції та стратили.
Здається, історики не можуть дійти згоди хто ж віддав фактичний наказ втілити цю трагедію, але більшість схиляється до думки, що все ж таки це був Ленін.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
