«Ad Astra per aspera» («До зір крізь терня»)
Луцій Анней Сенека
Латинська мова була однією з перших мов, що виникли в Європі.
Спочатку нею розмовляли латиняни в регіоні Лаціо. Далі вона поширилася на великій частині світу.
Латина сьогодні вважається мертвою мовою, але в часи гегемонії Римської імперії вона була найпоширенішою мовою Європи. Саме латина сформувала цілу мовну групу та культурну спадщину Європи.
Ця давня мова зробила великий внесок у розвиток сучасних європейських мов і цивілізацій.
Далі в цій статті пропонуємо вам дізнатися більше про історію латинської мови та її еволюцію — історію мови, яка змінила світ.
Поява латинської мови
На всіх підкорених землях Римська імперія, що колись простягалася від Португалії до берегів Євфрату (території сучасного Ірану), проголосила латину офіційною мовою.
Але з чого все почалося?
Яв ми вже зазначили раніше латина зародилася в Лаціумі, регіоні в центральній Італії.
Римська цивілізація розквітла завдяки своїй неймовірній здатності вивчати та переймати знання, що походять з різних регіонів Італійського півострова.
Так, наприклад, на формування латини мали вплив етруски.
Під час завойовницьких війн римляни нав'язували латину як універсальну мову Імперії. Але в Італії все ще розмовляли багатьма італійськими мовами, такими як осканська, умбрійська, вольська, марсійська, сабінська, південно-піценська та інші.
Панування Римської імперії призвело до латинізації Італійського півострова та інших країн сучасної Європи, і багато з цих діалектів перестали використовуватися, інші все ж змогли вижити.
Латиною найбільше розмовляли (або принаймні активно використовували її у письмі й офіційній сфері) на територіях, що входили до складу Західної Римської імперії.
Західна Римська імперія виникла в І столітті до нашої ери й проіснувала до 476 року н. е., а її східна спадкоємиця — Візантійська імперія — зберігалася аж до падіння Константинополя в 1453 році.
Таким чином, у Римської цивілізації було понад тисячу років, аби поширити свою мову, культуру та адміністративні структури на величезних просторах Європи, Північної Африки та Близького Сходу.
Римська імперія та її мова стали фундаментом, на якому формувалися ранні сучасні цивілізації. Саме тому латина й досі певним чином використовується у світі — як у незмінному вигляді (наприклад, у наукових дослідженнях), так і опосередковано — через глибокий вплив на лексику багатьох сучасних мов.
Алфавіт, який використовують сьогодні більшість країн Європи, по суті той самий, яким користувалися римляни.
Попри це, латинська все ж вважається мертвою мовою. Офіційно мова оголошується мертвою, коли нею більше ніхто не говорить і коли її не використовують в побуті.
З латиною це сталося багато століть тому.
Спочатку була архаїчна латина...
Латинська мова з’являєтся на берегах річки Тибр, у Центральній Італії.
На той час латина була лише одним із багатьох місцевих діалектів, якими спілкувалися корінні народи регіону. Тоді латина існувала поряд з осканською, умбрійською та самнітською мовами.
Ці мови були різними, але між ними існувала певна спорідненість і всі вони зазнали впливу грецької та етруської мов.
Ці мови залишили значний слід у лексиці, культурі та письмі майбутнього латинського світу.
Точне походження латинської мови й досі залишається частково нез’ясованим.
Відомо, що архаїчна латина (яка виникає у період з 240 до 81 року до н. е) багато слів запозичила у греків, які мали кілька колоній в Італії, зокрема на Сицилії.
Багато грецьких слів сьогодні використовують також інші романські мови, такі, наприклад, як французька та англійська.
До нашого часу майже не збереглося письмових пам’яток, написаних першою формою цієї мови — архаїчною латиною.
Найдавнішим із відомих письмових доказів є фібула з Пренесте — золота брошка з викарбуваним написом, яку історики та археологи вважають першим зразком латинського письма, що дійшов до наших днів.
Знайдена лише в 1887 році, знаменита брошка була офіційно визнана автентичною в 2011 році італійською дослідницькою групою. Брошка є яскравим прикладом давньої латини.
Архаїчна латина розвивалася протягом чотирьох–п’яти століть, перш ніж була стандартизована римлянами та стала офіційною мовою Римської держави.
У той час вона використовувалася для написання всіх юридичних документів і функціонувала як лінгва франка (спільна мова) по всій Імперії.
З III століття до нашої ери, за часів королів та імператорів, багато філософів та ораторів використовувалися латину у своїх роботах. Серед них:
- Плавт (254 до н. е.-184 до н. е.);
- Теренцій (185 до н. е.-159 до н. е.);
- Цицерон (106 до н. е.-43 до н. е.);
- Горацій (65 до н. е.-8 до н. е.);
- Петроній (27-66 н. е.).
Історики зійшлись на думці, що архаїчна латина існувала до 100 р. до н. е.
Далі почалась епоха класичної латини.
Період класичної латини
Коли ми говоримо про класичну латину, то зазвичай маємо на увазі латину, яка використовувалась в класичних текстах, що були написані найвідомішими авторами, такими як Цицерон.
Давайте розглянемо періоди існування класичної латини.
Золотий вік латинської мови (з 100 р. до н. е. до 14 р. н. е.)
Класична латинська мова розвинулося з архаїчної її версії. В цю епоху було написано багато текстів. Історикам відомі багато текстів авторів тієї епохи. Серед цих авторів:
- Юлій Цезар (написав "Записки про Галльську війну" (Commentarii de Bello Gallico) та "Записки про Громадянську війну" (Commentarii de Bello Civili));
- Цицерон;
- Тит Лівій;
- Катулл;
- Вергілій;
- Горацій;
- Овідій;
- Лукрецій.
Латинські проза та поезія почали розвиватися в останні десятиліття існування Римської Республіки.
Поява перших творів ознаменувала перехід від переважно усної традиції до витонченої літературної мови, відомої як класична латина.
Чому варто вивчати латину вже сьогодні? Читайте в нашій статті.
Срібний вік латинської мови (14-130 рр. н. е.)
Цей період був названий «післяавгустівським» періодом, що позначало кінець правління імператора Августа та початку занепаду римського суспільства разом з його літературою.
Деякі з найвидатніших римських літераторів цього періоду:
- Сенека;
- Пліній Старший;
- Петроній;
- Тацит;
- Пліній Молодший;
- Квінтилій.
Так звана «імперська латина» (лат. lingua latina imperialis) з'являється в період розквіту Римської імперії — час правління імператорів Нерона, Доміціана та династії Флавіїв.
Цей етап вирізнявся розвитком риторичного мистецтва та зростанням ролі філософських ідей у суспільному житті.
Під впливом грецького стоїцизму римський світогляд поступово відходив від традиційної релігії та зосереджувався більше на етиці, моралі та раціональному мисленні.
Пізня латина
З II по VIII століття нашої ери багато послідовних варварських вторгнень стали причиною падіння Римської імперії та краху її політичних та адміністративних інституцій, що тримали всі провінції під контролем Риму.
У той час латина зазнала глибоких змін, оскільки вона більше не була офіційною мовою держави, точніше, держава не могла забезпечити її існування.
Навіть попри те, що Східна Римська імперія, пізніше відома як Візантійська імперія, зберігала свої кордони до падіння Константинополя, грецька завжди панувала тут.
Протягом наступних століть після правління останнього римського імператора, латина змішувалася з місцевими діалектами.
Лінгвісти називають нестандартну форму латини, яка сформувалася в Середземномор’ї після класичного періоду, «вульгарною латиною».
Саме вона стала основою для розвитку сучасних романських мов: італійської, іспанської, португальської, румунської та французької.
Цей різновид латини був набагато ближчим до sermo plebeius — народної мови, якою щоденно спілкувалися прості громадяни Римської імперії, зокрема легіонери, які, під час просування вглиб Європи, несвідомо сприяли її поширенню та подальшій трансформації.
У деяких європейських містах, звісно, латина залишалася досить поширеною мовою спілкування. У Франції, Іспанії та Італії багато місцевих діалектів зникли, натомість латина залишилась.
Історики вважають, що латина перестала використовуватися ще в VI столітті нашої ери.
Латина: мертва мова?
Багато хто вважає латину мертвою мовою, оскільки вона більше не використовується у повсякденному спілкуванні.
Однак багато слів у мовах, що існують сьогодні (навіть в українській) походять безпосередньо з латини. Особливо це стосується наукових, юридичних та медичних термінів.
Латинські слова, наприклад, використовуються на позначення юридичних термінів, таких як habeas corpus, pro bono, subpoena, mens rea, а також у медичній лексиці — зокрема в назвах частин тіла (femur, corpus, cerebrum) чи діагнозах (appendicitis, influenza, fractura).
Італійська мова належить до італо-далматинської мовної сім'ї, до якої також входять сардинська, тосканська, венеціанська, істійська, калабрська, сицилійська та корсиканська мови.
Італійські мови походять частково з грецької (греки мали багато колоній в Італії), але все ж 80% італійського словнику має латинське походження.
Багато діалектів, якими говорили колись в Італії, досі існують і класифікуються як романські мови.
Офіційна мова Італії була встановлена лише після об'єднання країни в 1861 році, але велика кількість людей досі говорить іншими італійськими діалектами.
Чи мертва латина? Читайте в нашій статті.
Найпоширеніші західні романські мови
Три основні романські мови, що збереглися в Західній Європі, це французька, іспанська та португальська.
Давайте трохи детальніше поговоримо про ці мови та про їх розвиток.
Французька
Юлій Цезар захопив і завоював Галлію у 100-44 рр. до н. е. Тому, французька мова, як і всі інші романські мови, походить від латини, але в процесі розвитку також асимілювала лексику з галльської, франкської та германської мов.
Французьку мову було стандартизовано ще в XVI столітті, коли на території Франції співіснували три основні романські діалекти:
- ойльська мова — на півночі країни;
- окська мова (лангдок) — на півдні;
- франко-провансальська мова — на південному сході Франції, а також у частинах північної Італії та Швейцарії.
У Парижі, Франція, лише кілька римських споруд пережили 2000 років міського розвитку. Римська арена — одна з них, і це популярне місце для пікніка парижан.
Ойльська мова включає багато діалектів:
- Беррішон;
- Бургіньон;
- Морвандьо;
- Шампенуа або Кампануа;
- Фран-Комтуа;
- Лорренський;
- Нормандський;
- Пікардський;
- Пуавенський та Сентонжський;
- Валлонський;
- Анжуйський;
- Мансо;
- Майєнський.
Багато з цих діалектів майже мертві і ними говорять лише кілька людей.
Окситанська мова, що походить від латини, складається з кількох ідіом і переважно поширена в південній Франції — історичному регіоні Окситанія. Вона включає такі діалекти:
- Гасконський: включає беарський та аранський (розмовляють в Іспанії);
- Лангедосьєнський;
- Лімузенський;
- Овернський;
- Провансальський, включаючи піддіалект Нісар;
- Шуадіт;
- Віваро-альпійський, також відомий як «арпітанський» або «альпійський провансальський».
Окситанська мова є найпоширенішою регіональною мовою у Франції, і у 2012 році вона мала близько 800 000 носіїв.
Більше про культуру Римської імперії читайте в нашій статті.
Латина та її вплив на англійську мову
Англійська є германською мовою за походженням, вона запозичила значну кількість слів із латини. Приблизно 60% англійського словникового запасу мають латинське коріння, що значною мірою стало наслідком впливу французьких норманів після їх завоювання Англії в 1066 році.
Після нормандського завоювання нормандська французька стала мовою правлячої верхівки, адміністрації та судочинства, тоді як англосаксонська залишалася мовою простого народу. Саме тому латинські слова проникали в англійську переважно через французьку — мову аристократії, церкви, права та науки.
Окрім нормандського впливу, латина також впливала на англійську через церкву та науку, адже латина була мовою католицької церкви і середньовічної науки.
Це сприяло збагаченню англійської лексики термінами з латини, що стосувалися релігії, медицини, науки та права.
Таким чином, латина, хоча й не була рідною мовою англійців, але вона стала фундаментом англійської мови, а саме: багатьох англійських слів і виразів.
Така насичена історія зробила англійську однією з найрізноманітніших і багатих лексикою мов у світі.
Іспанська та португальська: як на ці мови вплинула латина?
Піренейський півострів був завойований римлянами у 228 році до нашої ери.
Після римської колонізації тут широко використовували вульгарну латину — розмовну форму латинської мови, якою спілкувалися прості люди (про неї ми вже згадували раніше).
З часом ця мова поступилася місцем численним діалектам латинського походження, які згодом стали основою романських мов Піренейського регіону, зокрема:
- Кастильської;
- Каталонської;
- Андалузької;
- Естремадурської;
- Мурсійської;
- Арагонської;
- Галісійської;
- Португальської.
Давайте трохи детальніше поговоримо про деякі з перелічених мов.
Кастильська (офіційна мова Іспанії) зазнала також значного впливу арабських мов після 700-річного співіснування з ними.
Каталонська мова, якою розмовляють у Каталонії (регіон з центром в Барселоні), походить також від французької окситанської мови і часто легше розуміється франкомовними людьми.
У Португалії та Іспанії процес латинізації, за словами істориків, був досить швидким. Величезна кількість солдатів та державних службовців, яких Римська імперія відправила на щойно завойовані території Іберії, здається, – головна причина цьому.
Латина швидко поглинула місцеві діалекти, і корінне населення, покоління за поколінням, поступово забувало свої рідні мови (кельтську, іберійську, леонську, кантабрійську, васконську).
Деякі діалекти успішно пережили Римську імперію.
Баскська мова, якою досі розмовляють у Франції та Іспанії в регіоні Піренеїв, не є однією з романських мов, оскільки її граматика не походить від латини.
Мова церкви, науки та літератори по всій Європі
Від середньовічної латини до латини епохи Відродження
Зміни з латинською мовою також відбувалися протягом періоду від раннього Середньовіччя до епохи Відродження. Тоді латина все ще залишалася загальною мовою, якою користувалися в літературі та науці по всій Західній Європі.
Церква також все ще була головним органом, що був відповідальним у просуванні латини як мови писемних людей.
Шляхта та духовенство того часу навчалися латиною. Протягом цього періоду було написано або скопійовано велику кількість літургійних текстів, а клерикальна література поступово почала відігравати роль у виявленні, збереженні та переосмисленні давніх рукописів.
У 800 році нашої ери Карл Великий, тодішній імператор більшої частини Західної Європи (включно з сучасною Францією, Бельгією, Швейцарією, Північною Італією та Західною Німеччиною), вирішив реформувати латину. Тоді синтаксис мови був спрощений, а до її словникового запасу було додано багато неологізмів.
Після століть християнського обскурантизму в Європі настала нова епоха: мистецтво, розум і наука взяли гору над релігією. Цей період відомий нам як епоха Відродження — рух, який розпочався в Італії наприкінці 13 століття (до Англії він дістався лише наприкінці 15 століття).
Після того, як Данте популяризував італійську мову замість латини в Італії, Джеффрі Чосер зробив подібний крок у Англії, коли підтримав середньоанглійську мову.
До цього часу літературні твори здебільшого писалися латинською. Завдяки Чосеру англійська стала визнаною мовою літературної творчості, що сприяло її подальшому розвитку.
Але, варто зазначити, що тоді латинська мова все ще була мовою науки. Багато філософів та вчених того часу продовжували використовувати латину для написання своїх книг.
Френсіс Бекон (1596-1650) та Ісаак Ньютон (1643-1727) є, мабуть, найвідомішими прикладами особистостей, що писали свої роботи латиною.
Від неолатини до сучасної латини
Чи знаєте ви, що латина досі залишається однією з офіційних мов Ватикану та Католицької церкви. Лінгвісти використовують термін «неолатина» для позначення латинської мови, що використовується в період з часів італійського Відродження.
Приблизно в той час, коли Східна Римська імперія (Візантійська імперія) впала, Гутенберг винайшов друкарський верстат у Німеччині та допоміг поширювати латинські тексти завдяки їх масовому друкуванню.
З 18 століття латина використовувалася лише для написання наукових текстів та, часом, поетичних творів.
Сьогодні досі точаться дискусії щодо того, чи слід викладати латину в окремих університетах чи школах, чи ні.
Це не жива мова, але її знання може допомогти людям зрозуміти всі інші мови, на які вона мала значний вплив, а також культури європейських країн.
Вплив латини на українську мову
Чи вплинула латинська мова на формування української? Давайте спробуємо розібратись у цьому питанні.
Вплив латини на українську мову не був прямим, як у випадку з романськими мовами, однак він все одно є відчутний і багатогранний. Основними каналами цього впливу стали католицька церква, система освіти, наукова та юридична традиції, а також посередництво інших мов.
У період Середньовіччя, коли латина була мовою церкви та науки в більшій частині Європи, вона також відігравати певну роль і на українських землях.
Особливо активно її використовували в ті часи, коли території України перебували у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. В цей період латина стала мовою науки, богослов’я, офіційного листування та судочинства.
У Києво-Могилянській академії, одному з найвідоміших навчальних закладів XVII–XVIII століть, вивчення латини було обов’язковим. Нею писали значну частину філософських, релігійних та наукових трактатів.
Значний вплив на українську мову латина здійснювала через польську, яка була офіційною мовою державного управління, судів та аристократії у Речі Посполитій.
Польська мова, як і українська, запозичила з латини велику кількість понять — передусім юридичних, політичних і релігійних. Через польське посередництво в українську мову потрапили такі слова, як конституція (від constitutio), республіка (від res publica), юстиція (iustitia), авторитет (auctoritas), легітимний (legitimus) та багато інших.
У ХІХ і ХХ століттях із розвитком науки латинські терміни почали широко проникати в спеціалізовану лексику української мови.
Особливо відчутно це у медицині, біології, юриспруденції та філософії. Наприклад, у медицині сьогодні вживаються слова на кшталт фемур (стегнова кістка), кардіо- (серце), абдомінальний (черевний), капсула, діагноз, ін’єкція. У праві поширені латинські вислови на кшталт habeas corpus («нехай матиме тіло» — принцип недоторканності особи), de facto («фактично»), de jure («юридично»), persona non grata («небажана особа»). У філософській термінології використовуються слова раціональний, екзистенція, есенція, консенсус, аргументація.
Всі вище зазначені слова та багато інших, що сьогодні використовуються в українській мові, мають латинське коріння.
Крім термінів, в українській культурі збереглись латинські крилаті вирази, які стали частиною гуманітарної освіти й риторичної традиції. Певні латинські вирази ви можете побачити у творах відомих українських письменників. Наприклад, Carpe diem — «Лови мить», Veni, vidi, vici — «Прийшов, побачив, переміг», Ad astra per aspera — «Через труднощі — до зірок».
Чи знайомі ви з твором Лесі Українки «Contra spem spero!»? Б'ємось об заклад, що так! Ця назва її відомого поетичного твору перекладається з латини як «Без надії сподіваюсь!».
І, звісно, латинська мова тривалий час залишалась мовою релігії на території тогочасної України. У католицьких та греко-католицьких парафіях літургійні піснеспіви, молитви й богословські трактати часто писались латиною. Ці тексти зберігали латинську лексику та поширювали її серед духовенства, інтелігенції та освіченого населення.
Загалом, українська мова належить до слов’янської мовної групи, але латина через численні опосередковані канали істотно вплинула на її лексику, особливо у сферах права, науки, медицини та культури.
Чи потрібно нам з вами знати латину? Звісно, спершу треба розуміти, для чого це необхідно. Знання латини сьогодні допомагає краще розуміти походження багатьох слів, особливо тих, що використовуються в офіційних, академічних або фахових контекстах.
Якщо ви плануєте навчатись на філологічних, медичних, юридичних або історичних факультетах, то буде не зайвим вивчити хоча б основи цієї давньої і важливої мови.
Звісно, сьогодні вивчити латину не так просто, так як не залишилось людей, які розмовляють цією мовою.
Проте це не робить її недоступною: ви можете знайти багато матеріалів, що дозволять вам оволодіти основами цієї мови.
Існує безліч достатньо якісних навчальних матеріалів — підручники, онлайн-курси, відеолекції, а також класичні тексти з перекладами та коментарями, які допоможуть вам опанувати як основи граматики, так і тонкощі латинської лексики та синтаксису.
Варто також зазначити, що вивчення латини відкриває двері до глибшого розуміння історії, культури, філософії та європейських мов, зокрема романських.
Освоєння стародавньої мови — це не лише навчальний процес, а й інтелектуальна подорож у минуле, яка розвиває критичне мислення та мовну інтуїцію.
Ви можете ознайомитись з підручниками з цієї мови. Наприклад, ви можете переглянути підручник Є.І.Світличнох та І.О.Толоки.
Якщо ви зацікавлені у вивченні латини та хочете дізнатися більше про походження цієї мови, чому б не навчитися самостійно або не знайти приватного репетитора з латини на Superprof?
Звісно, вивчати латину, як і будь-яку іншу мову, непросто, але з правильними ресурсами та професійною допомогою, ви обов'язково досягнете ваших цілей!
Готові до подорожі захопливим світом латинської мови? Що ж, «Alea iacta est» («Жереб кинути»)!
Більше про вивчення латини читайте в нашій статті.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
