Хоча чай і висміюють ті, хто має грубу натуру або зіпсовані вином нерви, та не здатні відчути вплив настільки витонченого стимулятора, він завжди залишатиметься улюбленим напоєм інтелектуалів.
Томас де Квінсі
Японія щороку виробляє близько 100 000 тонн чаю, і лише 3% цього обсягу експортується за кордон.
Чай як гарячий напій з’явився в Японії ще у IX столітті разом із буддійськими монахами, які прибули з Китаю.
Поступово навколо його споживання сформувався цілий ритуал, що перетворив звичайне пиття чаю на мистецтво.
Японська чайна церемонія відома як ча-но-ю (дослівно — «гаряча вода і чай»).
Нижче розглянемо, як саме вона виникла і як стала невіддільною частиною японської культури.
Прибуття чаю до Японії
У Китаї чай споживали вже тисячі років.
Перші чайні дерева були посаджені у провінції Юньнань, а сам чай спершу використовували як ліки ще у 2700 році до н.е., задовго до того, як він став звичним напоєм.
Буддистські практики зробили пиття чаю популярним.
Оскільки релігія забороняла алкоголь, чай став чудовою альтернативою для підтримки бадьорості під час медитацій.
Напій швидко поширився серед аристократії та монахів, особливо за часів династії Суй (581–618).
Коли чай дістався Японії у IX столітті, він мав феноменальний успіх.
Незабаром японці почали вирощувати чайні кущі самостійно, аби не залежати від імпорту з Китаю.
Релігійні аспекти японської чайної церемонії
Як і багато інших культурних традицій, чайна церемонія має своє коріння у Китаї.
Вона бере початок з праці Лу Юя — «Ча Цзін» (Класика чаю), написаної у 760 році н.е. У ній автор описав історію чаю — від часів Шеньнуна до династії Тан.
За легендою, коли Шеньнун отруювався, він з’їдав листя чаю, щоб очистити організм.
Ця книга, що складається з трьох томів, описує не лише способи приготування напою, а й чайну культуру загалом.
Сьогодні її часто називають «Біблією чаю».
Чайна церемонія має релігійне підґрунтя: Лу Юй був глибоко натхненний зен-буддизмом. Його ідеї лягли в основу того духовного ритуалу, який дожив до наших днів у Японії.
У IX столітті буддійські монахи, яких відправили до Китаю, привезли чай до Японії. Імператор Сага у 815 році н.е. посприяв поширенню традиції пиття чаю серед японської знаті. Під час відвідин монаха Ейшу йому було подано чашку сенчі — популярного в Китаї за династії Тан напою.
З того часу чай став модним захопленням у колах японських інтелектуалів.
У ті часи чай пресували у блоки, щоб полегшити транспортування. Перед споживанням його підігрівали, відламували шматок ножем, перетирали в порошок і заливали гарячою, але не киплячою водою.
Японський зелений чай залишався рідкісним делікатесом, оскільки вирощувався лише у невеликих кількостях для медичних потреб і споживання аристократії.
У XII столітті монах Ейсай популяризував пиття чаю серед широких верств. Він привіз насіння зеленого чаю з Китаю і висадив їх у Кіото, у храмі. Саме він почав перетирати чайні листки у дрібний порошок, створивши тим самим матча.
Ейсай пропагував новий спосіб приготування та підкреслював його користь для здоров’я: стимуляція обміну речовин, антиоксиданти, детоксикація, зниження рівня холестерину, наявність вітамінів тощо.
Завдяки своєму зв’язку із зен-буддизмом, матча почав використовуватися у монастирських ритуалах. Через високий вміст кофеїну цей напій допомагав монахам залишатися бадьорими під час медитацій.
Вплив самураїв на чайну церемонію
Перші згадки про чайну церемонію датуються VIII століттям, однак тоді вона мала значно простішу форму, ніж сучасна.
Про неї згадував сам Лу Юй, описуючи температуру води та посуд, необхідний для приготування напою.
Самураї, які сповідували дисципліну, внутрішню рівновагу та духовну чистоту, у наступні століття надали цьому ритуалу глибокого символізму — перетворивши звичайне пиття чаю на вираження гармонії, спокою і поваги до моменту.
Хоча саме Ейсай популяризував споживання чаю по всій Японії, саме самураї зробили з нього сакральний ритуал.
У VIII столітті воїни почали пити матча.
Вони влаштовували вишукані чаювання, на які запрошували гостей.
Одним із випробувань було вміння розрізняти різні сорти чаю — гості передавали чашки по колу, куштуючи напої та намагаючись відгадати, який із них у них у руках.
Саме тоді з’явилася традиція передавати одну спільну чашу — важливий елемент сучасної чайної церемонії.
Згодом цей ритуал поширився серед інших верств населення.
Люди почали збиратися у спеціально створених чайних кімнатах, де пили чай і спілкувалися. Так поступово сформувалися приміщення, у яких нині проходять чайні церемонії.
Батько японської чайної церемонії
Мурата Дзюко вважається засновником японської чайної церемонії. Він створив особливі чайні кімнати, де все своє життя присвятив вивченню та вдосконаленню цього мистецтва.
Саме з нього почалася філософія чайної церемонії.
Дзюко був майстром дзен-медитації і прийняв постриг уже в 11 років. Решту життя він провів у місті Нара, де у своїй чайній навчав мистецтва споглядання та смакування чаю.
Проте лише у XVI столітті чайна церемонія поширилася серед усіх верств японського суспільства.
Великий майстер Сен-но Рікю розвинув її основні духовні принципи:
- Сей (чистота) — найскладніше поняття для розуміння. Увійшовши до чайної кімнати, людина має залишити всі турботи за дверима. Майстер повинен проводити церемонію з відкритим серцем.
- Кей (повага) — прояв шани до кожного присутнього, незалежно від його соціального становища. Символом цього є поклін при вході до кімнати та позиція сэйдза (сидіння навколішки).
- Ва (гармонія) — усі предмети, що використовуються під час церемонії, мають бути в гармонії з природою та приносити гостям відчуття спокою.
- Дзяку (спокій) — досягається лише тоді, коли попередні три принципи виконано повністю.
Пізніше з’явилися й інші поняття:
- вабі — усамітнення, простота,
- та кокороріре — щира відданість і духовна зосередженість.
Сім правил «Шляху чаю» за Сен-но Рікю
Приготуй чашу чаю.
Поклади вугілля, щоб вода добре прогрілася.
Розташуй квіти, ніби вони ростуть у природі.
Влітку — створи відчуття прохолоди, а взимку — тепла.
Підготуйся завчасно, не залишай нічого на останню хвилину.
Будь готовий до дощу — у буквальному чи символічному сенсі.
Завжди дбай про комфорт інших гостей.
Як проходить чайна церемонія сьогодні
Сучасна чайна церемонія — це символічна подія й одне з найвишуканіших утілень японської культури.
Спочатку в ній брали участь лише чоловіки, але в період Мейдзі (XIX століття) до церемоній почали запрошувати й жінок.
З часом уміння проводити чайну церемонію стало ознакою гарної господині.
Сьогодні цей ритуал залишається знаком духовної гармонії, естетики та глибокої поваги до традиції, який продовжує жити в серці японської культури.
Сучасні уроки чайної церемонії та її школи
З часом у Японії з’явилися додаткові заняття з чайної церемонії, а також курси, присвячені чайному посуду та інструментам — бамбуковим вінчикам (тясен), чайникам, чашам та іншим предметам, що використовуються під час приготування чаю.
Такі уроки нині доступні для будь-якого бюджету.
Існує три основні школи чайної церемонії: Омотесенке, Урасенке та Мусякодзісенке.
Попри певні відмінності у стилі та деталях проведення, між ними є багато спільного — всі вони дотримуються традиційної естетики, принципів гармонії та глибокої поваги до ритуалу.
Матча в сучасному світі
У самій Японії матча зазвичай не п’ють поза межами чайної церемонії.
Проте сьогодні цей напій набирає популярності за кордоном — особливо у Сполучених Штатах та країнах Азії. Його дедалі частіше споживають у вигляді матча-лате зі спеціями, а також додають у десерти та випічку: макарони, морозиво, панакоту тощо.
Традиційна японська чайна церемонія може тривати до чотирьох годин.
Любителі чаю отримують справжнє задоволення, спостерігаючи, як майстер із точністю, спокоєм і повагою готує кожну чашку напою.
Як підготуватися до подорожі в Японію
Якщо ви мрієте побачити японську чайну церемонію на власні очі або плануєте подорож до Японії, спершу варто вивчити мову.
На платформі Superprof ви можете знайти безліч досвідчених приватних репетиторів японської мови, які допоможуть вам підготуватися.
На Superprof доступні три основні формати занять:
- індивідуальні уроки наживо,
- онлайн-уроки,
- групові заняття.
Це дозволяє обрати зручний формат і бюджет для кожного учня.
Групові заняття — чудовий варіант для тих, хто хоче зекономити, адже вартість уроку ділиться між усіма учасниками. Хоча індивідуальної уваги буде менше, цей формат ідеальний, якщо ви та ваші друзі плануєте поїздку до Японії та хочете разом вивчити основи мови й культури.
Індивідуальні уроки вважаються найефективнішими, адже викладач повністю зосереджується на одному студенті та адаптує матеріал до його потреб. Водночас це найдорожчий формат, оскільки вимагає більше часу та підготовки від репетитора.
Онлайн-уроки схожі на індивідуальні, але проводяться через відеозв’язок. Завдяки сучасним технологіям ви можете вчитися японської мови навіть із викладачем, який перебуває в самій Японії!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
