Ви коли-небудь думали про те, що відбувалося в росії до "нашумівшої" Жовтневої революції 1917 року?
Чи чули ви коли-небудь про Катерину Велику або Петра Великого і чому їх імена в світовій історії вживаються поряд зі словами «великий»?
У цій статті зосередимося на історії Російської імперії, величина території якої прирівнюється до Британської імперії та імперії Чингісхана.
Тут ви знайдете загальну, але ключову інформацію про історичні події, починаючи від самого зародження Російської імперії, її політичної системи та до великого падіння.
З офіційною проголошеною державною структурою Російська імперія існувала з 1721 року, коли Петро I змінив свій титул царя на більш статусний та високий - імператора. Починаючи з того самого моменту, всі російські монархи приймали точно такий же титул аж до 1917 року, коли Російська революція стала яскравим початком їх повалення.
Революціонери, включаючи Володимира Леніна і Лева Троцького, використали політичну слабкість Росії після Першої світової війни для атаки на уряд, але про це трішечки згодом.
Російська імперія була величезною, територіально простягаючись майже на дев'ять мільйонів квадратних миль, і в 1897 році населення становило понад 125 мільйонів осіб. Вона охоплювала території трьох континентів: Європи, Азії та Америки (включаючи територію Аляски), доєднуючи до своєї території частини Китаю, Монголії та Персії. Столицею Російської імперії на той час був Санкт-Петербург.
До імені Петра I, який був згаданий на самому початку статті, можна додати також імператора Миколу II, який був убитий, що спричинило сплеск громадянської війни.
Вчитель історії - в один клік!
По її завершенню Росія здобула статус республіки і в світовій історії наступила епоха Радянського Союзу.
Знакові імператори в російській історії
Якщо розглядати імператорство в деталях та під історичною призмою, то Петро Великий (або ж Петро I, 1682-1725) завжди був дуже важливим монархом для росіян. Йому приписують багато змін у способі функціонування країни того часу. Він заснував і побудував Санкт-Петербург, місто, яке вже згадувалось в статті, як столиця Російської імперії, і переніс туди уряд з Москви. Саме йому приписують перетворення російської армії в сучасну машину, беручи за аналог Західну Європу. Таке бажання модернізації, як вважається, було спричинено історичною подією, так званим його великим посольством в Європі, під час якого він подорожував через континент під прикриттям. Він був дуже вражений промисловістю, політикою і військовими ресурсами Західної Європи і вважав, що Росія дуже відстає у всіх згаданих сферах. Серед цікавих змін, які імператор втілив в практику були: поява модного одягу в Росії, податок на бороди та перехід імперії на Юліанський календар (1700 р.).
Катерина Велика (1762-1796) була ще однією "великою" постаттю в російській історії. Катерина була прихильницею Петра Великого і продовжила його процес модернізації імперії. Під її правлінням в Росії настала історична епоха, яку охрестили як «золоте століття». В підручниках цей період розквіту мистецтва та культури відомий, як Російське Просвітництво.
Катерина дуже підтримувала завоювання Аляски, і під час її правління розвивалася "Російська Америка". Також вона звільнила аристократів від служби в армії та розширила контроль над Польщею. В 1767 році вона створила велику комісію в Москві, яка мала схожі до парламенту функції і складалася з 652 представників різних класів - від посадовців до міщан з різних провінцій. Її завданням було визначити бажання людей і створити нову конституцію.
Олександр II (1855-1881) теж відзначився з історичної точки зору. За часів його панування Російська імперія вийшла із періоду золотого віку і переживала період соціальної незадоволеності та непокоїв, які призвели до революційних настроїв, що в кінцевому підсумку спричинили появу комунізму. Однак сам Олександр був реформатором-ентузіастом. У 1861 році він став відомим тим, що звільнив селян від кріпосної залежності, скасував тілесні покарання і підтримав університетську освіту. Імператора Олександра II вбили ассасини після попередніх спроб, влаштованих революційними соціалістами.
Політична система російської імперії
Політична система російської імперії була інструментом з "абсолютною монархією" - системою, в якій не існувало інституціональних обмежень на королівську владу. Система була вкрай авторитарною, чого лише вартує примусове позбавлення Петром борід громадян.
Однак для монархії завжди була проблема в тому, що не було дійсно ефективних способів управління своїми підданним. Місцеві посадовці часто були ненадійними, а ізольовані спільноти і народ на всіх територіях імперії мало відчували силу закону.
Як ми вже могли бачити, монархи намагалися впроваджувати багато реформ для лібералізації країни, часто, надихаючись роботами західноєвропейських мислителів Просвітництва таких, як Руссо і Вольтер.
Після Революції 1905 року, що стала результатом соціальних заворушень, було створено Думу, унікальне на той час формування з правом приймати закони.
Вперше за всю історію імперії утворилася організація, яка не була очевидно авторитарного характеру і, яка мала натяк на те, що соціум може обирати та вирішувати.
Логічним продовженням такої історичної зміни революційним шляхом також було встановлення партійної системи та надання громадянам обмежених, але прав, включаючи право на зібрання, свободу слова і совість.
Монарх все ще мав значну владу, включаючи право вето, - досягнення революції сформували умови, які в кінцевому підсумку призвели до краху монархії з усіма її можливими правами та функціями
Релігія та етнічність
З урахуванням великої кількості територій Російської імперії, її народи були абсолютно різних національностей та практикували різні релігії і вірування. Проте офіційною релігією було російське православ'я: імператор повинен був бути обов’язково православним, а Святий Правительствуючий Синод був представницькою функцією церкви в уряді.
Але остання структура була доволі своєрідним формуванням, так як вона утворилася внаслідок недовіри Петра Великого до церкви, яку він тримав на короткому повідку, призначаючи всіх єпископів самостійно.
Катерина також не дуже довіряла церкві та зовсім не шанувала церковних служителів, використовуючи значну частину грошей, зароблених на їхніх землях, для фінансування своїх потреб (наприклад, інвестуючи кошти в військові сили).
Під час її правління утискалися не лише церковні служителі, але й цілі етнічні спільноти: євреї вважалися іноземцями і не мали таких же прав, як православні російські громадяни. Імператриця також намагалася зберегти контроль над мусульманським населенням, яке в Росії було традиційно кочовим. За часів її правління були спеціально побудовані міста для мусульман з метою утримання їх від пересування по імперії.
Вчитель історії - клік-клік!
Загибель російської імперії
Зі зростаючим політичним та соціальним незадоволенням всередині імперії, правоспроможність і позиція монарха випробовувалися значною мірою: страйки, асасинації, демонстрації, тероризм і, в кінцевому підсумку, революція 1905 року.
Дума, маючи на той час вплив, свідомо створила умови для розвитку політичних розбіжностей і символізувала зростаючу роль народу і опозиції до монарха. Очевидно, що імператор Микола II усвідомлював і відчував, що він вже не має такого контролю, як раніше, і його репресії були ще більш рішучими із значним зростанням кількості смертних вироків.
Революція та війна
Росія вступила в Першу світову війну на захист Сербії, з якою імперія була у міцному союзі.
По завершенню цього союзу, Росія почала допомагати британцям і французам у боротьбі проти німців, австрійців та Османської імперії.
З останньою російська імперія мала напружені відносини, так як масла в вогонь додавало ще й максимально близьке розташування. Але, незважаючи на амбіційні плани обох імперій, Перша світова війна не сприяла розвиткові чи певному зміцненню можливих позицій, зовсім навпаки - обидві імперії зазнали краху та буквально перестали існувати.
У 1917 році Росія пережила ще одну гучну історичну подію - повторення революції 1905 року. Проте цього разу її очолювали більшовики. Військова кампанія зазнала невдачі, і країна опинилася в громадянській війні між прибічниками революції і прибічниками монархії. Як відомо з численних історичних джерел, перемогли більшовики, які проголосили про скасування імперіалістичного режиму та народження нового – республіки з відповідним республіканським режимом.
Знати історію життєво важливо, оскільки це все про пережитий досвід, про становлення соціуму, про мудрість людської сутності. А для того, щоб історія стала вашим улюбленим предметом, залучіться професійною підтримкою наших репетиторів.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
