Коли на початку 1990-х років до Сполучених Штатів прийшла масова хвиля польської еміграції, люди рятувалися від життя важкої праці та бідності.
Після розпаду Радянського Союзу поляки схопили перший шанс виїхати та емігрувати до США.
Позаяк історія польських американців значно старша.
Первісне зневажливе ставлення до польської культури врешті привело їх до передового фронту робітничого класу.
Сьогодні ця спільнота гордо зберігає свої скромні витоки та інтегрувалася в тканину американського суспільства.
Польща, сьома за розміром країна Європи, займає територію більшу, ніж штат Невада. Розташована в Східній Європі (наша сусідка) та відома як країна різноманітних ландшафтів.
Балтійські пляжі, прибережні болота, піщані дюни та Карпати — усе це можна знайти в цій красивій країні.
Тож коли поляки приїхали до Америки, жваве міське життя Індустріальної Америки їх трохи спантеличило.
Це лише зміцнило бажання спільноти оселитися подалі від незвичного їм американського життя. Водночас це змусило їх зберегти і польську спадщину.
Цей аспект їхньої історії дуже схожий на історію німецьких американців.
Проте коли польські родини оселялися, їх сприймали як східноєвропейських іноземців з невеликим бажанням стати частиною нового світу.
Але все змінилося після Другої світової війни. Травми тієї війни назавжди змінили сприйняття польських американців самих себе.
Відтак вони стали активніше залучатися до американської культури.
Чотири хвилі польської імміграції
Польські іммігранти приїжджали до Америки в пошуках кращого економічного життя ще з часів першого заселення Нового світу. Якщо ознайомитися з історією італійських американців, можна побачити схожий процес.
На сьогодні було чотири чітко визначені хвилі імміграції з Польщі до Сполучених Штатів.
Найменша і перша хвиля прибула на американські береги між 1800 та 1860 роками через політичну нестабільність у континентальній Європі.
Польща була розділена на частини, тож політичні революціонери, активісти та звичайні громадяни тікали через розпад своєї національної держави.
Друга хвиля виявилася значно масштабнішою й відбулася між 1860 роком і Першою світовою війною. Іммігранти цього часу приїжджали до «країни свободи» у пошуках кращого економічного життя.
Більшість з них належали до сільського класу. Через це їх називали емігрантами za chleben («за хлібом»).
Третя хвиля почалася після закінчення Першої світової війни і тривала до падіння Берлінського муру.
Знову ж таки, через динаміку Холодної війни та авторитарний режим вдома, більшість іммігрантів цього періоду були політичними біженцями та дисидентами.
Четверта хвиля відрізняється від інших. Після розпаду Радянського Союзу та встановлення демократичних реформ у Польщі з’явилася хвиля відносно тимчасових іммігрантів.
Вони прибувають за туристичними візами, знаходять роботу та продовжують залишатися у США легально або нелегально.
Перша хвиля імміграції
Перша хвиля складалася переважно з дрібної шляхти та інтелігенції.
Розподіл Польщі був важливою причиною для втечі політичних дисидентів до Нового світу, але не єдиною.
Повстання 1860 та 1863 років також змушували політичних дисидентів залишати батьківщину.
Більшість з них тікали до Женеви, Парижа та Лондона. Проте Чикаго та Нью-Йорк також приймали значну кількість біженців, багато з яких прибували на кораблях до східного узбережжя США.
Протягом більшої частини своєї історії Польща як політична одиниця не існувала. Відтак поляки за межами своєї батьківщини не мали захисту національного уряду та його дипломатичних заходів.
Це автоматично ускладнювало міжнародні подорожі та легальне оселення в іншій країні.
Ще однією характерною рисою поляків, більше ніж інших іммігрантських груп, була їхня часта подорож між рідною країною та країною перебування.
Насправді поляки — єдина іммігрантська група, яка економила гроші та поверталася до Польщі у великій кількості. Проте постійні поїздки ускладнювали їхнє оселення в США.
Статистика імміграції того періоду завжди була приблизною. Проте наявні дані показують, що менше ніж 2000 поляків прибули до США між 1800 та 1860 роками під час першої хвилі.
Друга хвиля імміграції
Друга хвиля іммігрантів розпочалася в 1854 році, коли близько 800 польських католиків зі Сілезії заснували фермерську колонію Панна Марія в Техасі.
Це був символічний момент для історії польських американців. По-перше, він відкрив шлюзи імміграції.
Новоприбулі осідали в містах та промислових центрах Середнього Заходу та Атлантичного узбережжя, таких як Клівленд, Нью-Йорк, Піттсбург, Міннеаполіс, Сент-Луїс, Мілвокі, Баффало та Чикаго.
Поселившись у багатоповерхівках у цих великих містах, вони ставали шахтарями, сталевими робітниками, м’ясниками, а пізніше — автомобільними робітниками.
Не дивно, що велика частина польських американців досі мешкає там. Вони відіграли значну роль у розвитку та зростанні американського робітничого руху, залишивши тривалий спадок.
Справді, Америка багато в чому завдячує польським американцям за те, що вони змусили уряд ухвалити закони про захист трудових прав.
Дані про імміграцію цього періоду також є неточними, особливо під час 1890-х років — десятиліття найвищої імміграції.
Проте історики намагалися оцінити цифри. За їхніми підрахунками, між серединою 19 століття і Першою світовою війною до США прибуло близько 2,5 мільйона поляків.
Цю хвилю можна додатково розділити на два послідовні потоки з різних регіонів розділеної країни.
Першими прибули німецькі поляки, які були кваліфікованими ремісниками та освіченішими за австрійських і російських поляків.
У другій половині 19 століття перенаселення, промислове сільське господарство у Пруссії та високий рівень народжуваності змусили німецьких поляків шукати нову країну. Ці чинники вигнали селян із їхніх земель, залишаючи їм лише один варіант — емігрувати.
Німецька політика стримування впливу католицької церкви також відіграла значну роль у цій масовій еміграції. Понад півмільйона поляків прибули до США в цей період, і ця цифра лише зменшилася до кінця століття.
Але коли спостерігалося зменшення імміграції німецьких поляків до США, почалася хвиля австрійських і російських поляків.
Знову ж таки, ключовими чинниками цієї хвилі були промислове землеробство та перенаселення.
Цікаво, що захоплені листи новоприбулих до рідних у Польщі стимулювали подальшу імміграцію.
Особливо цікавими серед біженців були молоді чоловіки, які тікали від військової служби під час підготовчого періоду перед Першою світовою війною.
До того ж, подорож до Америки стала легшою завдяки лініям судноплавства, таким як Hamburg-American Line і North German Line, що пропонували безпосередні перевезення.
Це об’єднувало трансатлантичний і сухопутний шляхи, спрощуючи перетин кордонів для бідних поляків із внутрішніх містечок і сіл.
Ці австрійські або галицькі поляки становили близько 800 000 осіб. До того ж російські поляки привезли ще 800 000 іммігрантів до країни свободи.
Хоча близько 30% російських і галицьких поляків, які прибули між 1906 і 1914 роками, повернулися на батьківщину, більшість із них інтегрувалася в американське суспільство.
Третя хвиля імміграції
Коли одна етнічна група масово прибувала на американські береги, це рано чи пізно викликало тертя з уже «встановленими» громадянами.
І справді, у другій половині 19 століття історія польських американців зазнала найбільшої ворожнечі та нетерпимості щодо мігрантів зі східної Європи.
До цього додавалися міцні католицькі корені поляків, що також посилювало конфлікти, змушуючи польських американців або Polonia формувати тісніші зв’язки між собою.
Ці внутрішньоспільнотні мережі покладалися не лише на етнічну згуртованість для моральної підтримки, а й на фінансову допомогу.
Польські релігійні, національні та братерські організації, такі як Polish Union, Polish Roman Catholic Union, Polish National Alliance та Polish American Congress, допомагали зберігати польську ідентичність мігрантів.
Крім того, вони сприяли отриманню житлових кредитів та страхування, щоб новоприбулі могли стати на ноги.
На щастя, з часом тертя зменшилося, коли поляки інтегрувалися в американське суспільство, а на їхнє місце прийшли нові хвилі імміграції з інших країн.
Проте польські американці продовжували зберігати свою міцну етнічну ідентичність до кінця 20 століття.
Коли Перша світова війна закінчилася і було відновлено незалежну польську державу, багато хто вважав, що нескінченні хвилі польських іммігрантів повернуться на батьківщину.
Проте ця масова міграція так і не відбулася, хоча ми й бачили зменшення кількості іммігрантів, що прибували до США.
Четверта хвиля імміграції
Четверта хвиля польських іммігрантів прибуває до аеропортів прямо зараз.
Вона складається головним чином із молодих людей, які виросли за часів комунізму та прагнуть кращого способу життя й економічних можливостей.
Цього разу вони приїжджають не в таких великих числах, як раніше, через імміграційні квоти.
Проте нова хвиля польських іммігрантів після Холодної війни продовжує писати нові сторінки історії польських американців.
Місяць історії польських американців
У США всі святкують Місяць історії польських американців у жовтні, але так було не завжди.
Місяць польської американської спадщини вперше офіційно визнав Конгрес у 1981 році.
Пізніше він був скоригований, щоб вшанувати перших польських поселенців та смерті генерала Тадеуша Костюшка і Казімєжа Пуласького — військових лідерів, які боролися в Американській революції.
Ця зміна дозволила школам по всій країні також брати участь у святкуванні.
Тож не важливо, чи ви польсько-американського походження — важливо відзначати культуру людей, які допомогли формувати країну.
Місяць історії ірландських американців припадає на березень, що цілком логічно, адже саме тоді відзначають День святого Патріка.
Якщо ви хочете дізнатися більше про історію ірландських американців, польських американців, італійських американців або історію американської англійської мови, чому б не звернутися до Superprof і не знайти сотні викладачів всесвітньої історії?
Чи хочете ви вивчати колонізацію, чи історію італійської американської кухні — Superprof допоможе вам!
Пошукайте на Superprof «всесвітня історія» і знайдіть ідеального викладача для себе, підібраного відповідно до ваших навичок, розкладу та бюджету.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
