Досліджуючи історію Європи у XVI столітті, ми часто забуваємо про Османську імперію та її вплив на формування майбутнього усього людства.
Історики зазвичай фокусуються на фактах про розвиток християнства, зростання таких імперій як Іспанії, Великої Британії та Нідерландів, а також відкриття Нового Світу.
Саме тому важливо знати, що османи не були просто групою мусульманських воїнів, з якими Європа воювала століттями. Вони – це не лише люди, які асоціюються з легендарним образом султана, який часто перевдягався в звичайного жителя, блукаючи нічними вулицями.
Османи - це не лише безкінечні розповіді про королівські вбивства братів чи про принців з численними дружинами. Насправді, Османська імперія була потужною, культурно багатою та відносно ліберальною політичною формацією, спадок якої відчувається і сьогодні.
Давним давно…
Вся міць Османської імперії зосереджувалася в Стамбулі, де знаходився султан, та існувала вона близько шести століть - з (приблизно) 1301 року до 1922 року, коли розпалася після Першої світової війни.
Територія, яку вона охоплювала – це територія Європи, Близького Сходу і Північної Африки (сучасні Єгипет, Болгарія, Румунія, Греція, Угорщина, Македонія, Палестина, Йорданія, Сирія та Ліван). Її межі простягалися від півдня Алжиру аж до річки Дунай.
Однак після 1571 року хід подій для турків дещо змінився, коли Османський флот зазнав поразки від координованих сил європейців під керівництвом Папи Римського. Після цього їх вплив в Європі повільно втрачався і після подальших невдалих походів та боїв для імперії настало століття занепаду.
Але, розказуючи про Османську імперію, не можна не згадати про ключову особу в цій величній історії - Осман І, який вважається засновником Османської імперії (саме його ім'я голосно вигукує про тісний зв'язок). Він був членом племені з Анатолії, області Туреччини, і ймовірно, його батько привів плем'я туди, щоб уникнути тиску Монгольської імперії в середині XIII століття. Під час керівництва одним із численних племен в Анатолії, Осман досяг небаченого успіху завдяки тому, що розширював свої території, нападаючи на Візантійську імперію (кінець Римської імперії).
Сто п'ятдесят років потому, а саме у 1453 році, імперія Османа, але вже під керівництвом Мехмета Завойовника, наблизилися до осади Константинополя і змогла захопити його вперше за тисячу років. Вони перейменували місто на Стамбул (місто Ісламу) та зробили його центром Османської імперії.
Не срібний, а золотий вік Османської імперії
Після захоплення Стамбулу Османська імперія насолоджувалася століттям абсолютної величі. Армії під командуванням Бейазита, Селіма I та Сулеймана, відомого як "Великий турок", захопили території, включаючи Сирію, Аравійський півострів, Палестину та Єгипет. Протягом цього періоду імперська Туреччина процвітала. Однак після Сулейма до влади прийшов неамбітний Селім II і золото віку почало темніти: турки повстали, османи були переможені європейськими арміями, а сама імперія почала повільно втрачати свою міць та незламність.
Під час Золотого віку османів султанат використовував вигідне розташування Стамбула для торгових відносин між сходом і заходом (Європа, Африка та Азія) і зміцнення своєї торгівельної та комерційної потужностей.
Саме ключове місто на той час Стамбул завжди займав стратегічне положення на вищезазначених торгових маршрутах. Османи торгували з Китаєм на Далекому Сході та Венецією в Італії, отримуючи при цьому велику вигоду від потоку дорогих товарів (шовк, фарби та прянощі) через Анатолію. Завоювання Ємену, наприклад, дало туркам унікальну можливість контролювати постачання кави, яку продавали у єгипетській столиці, та при цьому зробити Каїр процвітаючим містом.
Багато завоювань імперії також були спрямовані на здобуття контролю над різними торговими маршрутами. Турецький флот контролював значну частину Середземного моря, тоді як на суші вони вели торгові війни з Росією. Португалія намагалася підсилити свою присутність в Індійському океані, але османи наполегливо боролися за збереження свого впливу і там.
А тут - вчитель історії
Три османських кити - культура, релігія та влада
Роки під керівництвом Сулеймана стали надзвичайно плідним часом для мистецтва, науки та архітектури Османської імперії. Відбулися значні досягнення в ісламській каліграфії, поезії, живопису, музиці та кераміці. Активно практикувалися математика, хімія та філософія, і на часі історики вважають, що багато хірургічних інструментів, які ми використовуємо зараз у медицині, були винайдені саме турецькими османами. Щодо архітектури, то і там османам було чим пишатися: архітектор Сінан став тією особистістю, хто змінив зовнішній вигляд Близького Сходу під час правління Сулеймана.
А ось на релігійних теренах ситуація не була такою спокійною і естетичною. Ворожнеча та недовіра між Європою та Османською імперією завжди були пов’язані з релігійними суперечками: Європа була строго християнською, тоді як турки - мусульманами.
Хоча на території сучасної Османської імперії активно розповсюджений релігійно-ліберальний режим, на той час існувало багато жахіть та страшних історій, що були пов’язані з ісламом та його впливом на суспільство. Навіть у літературі фіксувалися випадки ісламістського настрою та пропаганди ( наприклад, п'єса Шекспіра "Отелло", де головний герой-мусульманин переживав втрату своєї ідентичності).
Щодо верхівки влади, то варто зазначити, що Сулейман був як релігійним, так і політичним лідером, який намагався розвивати імперію у всіх сферах рівноцінно. Він відкрив багато початкових шкіл, де вивчалися не лише релігійні основи, але й грамота, а звання султана автоматично означало повноцінний захист ісламу. На відміну від більшості представників європейського християнства, які боролися за виключність та рафінованість своїх релігійних мас, Османська імперія активно закликали та мотивувала євреїв до переїзду в Стамбул.
Згадуючи про релігійні коливання, не можна не звернути увагу і на уряд Османської імперії, який був відомий своєю сильною централізацією та стабільністю. Термін «уряд» на той час був абсолютно синонімічним поняттям для терміну «королівська родина», що, в свою чергу не нехтувала найжорстокішими методами. Королівські послідовники регулярно борсалися в павутинні пліток та змов один проти одного, перетягуючи королівську ковдру влади.
Сам султан оточував себе досвідченими державними діячами, прагнучи керувати імперією в наймудріший спосіб, але, дослухаючись до їх порад та рекомендацій, його слово було завжди остаточним.
Ходять легенди, що султан часто перевдягався у простолюдина, щоб вийти з палацу та переконатися, що всі чиновники виконують свої обов'язки належним чином. Поруч із централізованою силою абсолютної монархії османи зберігали владу та розширювали свій вплив, завойовуючи нові землі, маючи потужну армію.
Влада - це сорочка з вогню. Якщо вмієш носити її вірою та правдою, вона оберігатиме тебе і знищить твоїх ворогів. Проте варто піддатися гордині і своє місце забути, тоді вона самого тебе спалити може
Все має свій початок і свій кінець
Як і всі інші великі імперії, османи в Стамбулі таки не втримали свою владу над народами, котрі завоювали. Проте, у випадку Великої Османської імперії, процес розпаду тривав століттями.
Однією з ключових точок перелому для Османської імперії стала подія 1571 року, коли вони не змогли дати відсіч Священній Римській імперії у потужній морській битві в Лепанто. Після Золотого Віку правління Сулеймана ця подія сигналізувала всьому світу, що турецький флот таки мав своє слабе місце і ворог спромігся врешті-решт знайти його. Під час битви було знищено близько двохсот турецьких човнів та загинуло сорок тисяч воїнів. Серед загиблих було багато талановитих морських офіцерів, що поставило крапку в турецькому пануванні в Середземному морі.
А в 1683 році сталася ще одна фатальна подія, яку історики вважають початком занепаду імперії: облога Відня, яка завершилася невдачею. Це була друга спроба османів захопити Відень (перша- в 1529 році), але саме ця конкретна поразка змусила турків припинити усі можливі спроби завоювати додаткові землі в Європі. Таке тактичне рішення означало, що турки втратили свою суперсилу збільшувати чисельність своїх територій і Велика імперія почала застоюватися.
З іншого боку, європейське володіння Новим Світом означало, що агресивність османів була менш проблематичною для християн, оскільки останні вже не так сильно залежали від торгових маршрутів, якими володіли османи.
Сучасний вчитель історії чекає на тебе!
Відповідно політика Османської імперії щодо вільної торгівлі означала, що імперія ніколи насправді не виробляла необхідні ресурси самостійно. Натомість її імперська стратегія полягала в тому, щоб привласнити ресурси завойованої території. А у фіналі така стратегія виявилася не щасливим білетом для імперії.
Центральний політичний контроль остаточно ослаб, а чисельні та регулярні повстання підірвали та надломили політичний авторитет над усіма територіями, якими володіла імперія.
Імперія остаточно припинила своє існування після закінчення Першої світової війни, в якій вона воювала на боці німців. Після фінальної поразки Британська та Французька імперії поділили між собою більшу частину того, що раніше було територією Османської імперії.
На часі історики стверджують, що, на жаль, Туреччина так і не змогла повністю відновитися.
Імперій багато, історичних фактів та ключових особистостей – ще більше. Для того, щоб не заплутатися в лабіринті подій та імен, залучіться підтримкою наших репетиторів та подивіться на історію новим поглядом.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
