Польська мова входить до списку найскладніших мов для вивчення у світі. Навіть українцям деякі теми даються нелегко під час її поглибленого аналізу, так як ця іноземна мова має достатній перелік складнощів, що можуть сповільнити процес її оволодіння україномовним учнем:
- «хибні друзі» перекладача (або слова, які схожі за вимовою на певні лексичні одиниці в українській мові, але насправді мають диференте значення в польській: dynia – гарбуз, akademik - гуртожиток);
- розбіжності в алфавітах: український сформований на кирилиці, а польський - на латиниці;
- вимова.
Останній пункт є найскладнішим для розуміння, його вивчення, а особливо – практики. Безумовно, так званою «нірваною» будь-якої мови є не лише знання граматики, а, навіть більше, вимова та ваше звучання, яке кожному учневі іноземної мови хочеться довести до ідеалу і звучати, як носій мови (нейтів спікер).
Як впізнати нейтів спікера в темряві
Кого насправді можна вважати носієм мови – це перше логічне питання, яке виникне у вас при погляді на заголовок. І дуже доцільне, правда-правда, тому що, перш ніж прагнути до ідеалу, потрібно знати свого героя в обличчя. Отож, згідно теоретичних основ та статистичних даних, носієм або нейтів спікером може вважатися, той хто :
- почав засвоювати мову у віці не пізніше 6 років від своїх батьків – носіїв мови;
- має не лише усвідомлені знання мови, але й володіє інтуїтивним рівнем;
- може говорити спонтанно та тривало без пауз;
- має високий рівень комунікативної компетентності (а якщо простими словами, то може адаптувати свої знання мови до різних ситуацій);
- сприйняття себе як члена мовної спільноти;
- здатен розмовляти без акценту.
Проаналізувавши вимоги до статусу носія мови, можна подумати, що досягнути вимови його рівня - це щось неземне та неможливе, але, насправді, налаштувати вимову та зробити її красивою та органічною можна і це досить реальне явище. Саме тому в цій статті ви зможете поповнити свою лінгвістичну скарбничку корисними для вимови лайфхаками, які можна буде примінити не лише до польської, але й до інших іноземних мов.
Звуки, що шиплять та шелестять
Якщо прислухатись до розмови двох поляків, то ви точно зможете зрозуміти 25-30% контексту, але вас об'єктивно налякає велика кількість шиплячих звуків. Якби польська мова була казковим героєм, то вона точно б мала вигляд чудернацького змія, який шипить, рухаючись серед шурхотливого листя, тому що ця іноземна мова налічує цілих 2 ряди шиплячих приголосних.
Україномовних людей таким не налякаєш, але в польській лексиці шиплячі часто утворюють такі складні комбінації, що непідготовлений речовий апарат просто зламається. Погляньте (на часі просто погляньте і навіть не пробуйте вимовити) на наступні слова: Szymankowszczyzna (назва села у східній частині центральної Польщі), bezwzględny (жорстокий, нещадний) чи навіть просте, людське щастя вимовляється szczęście.
Перед вами найяскравіші представники фонетико-фонологічної системи польської мови. Чому ж вони нас лякають, як найстрашніший казковий звір?
По-перше, в українській лексиці відсутня або зустрічається дуже рідко комбінація таких приголосних, як кш, пш, тш, хш, що дуже часто наявна в польських словах - trzeba (чшеба), trzy (чши), chsząszcz (хшоншч).
По-друге, як вже було згадано вище, польська система приголосних фонем має аж два ряди шиплячих, які просто не піддаються з першого разу україномовним учням:
- тверді cz (ч), sz (ш), ż (ж), rz (ж)
- пом’якшені середньоязикові ć (чь), ś (шь), ź (жь): ( пол. Ścieżka (шьчєшка) і укр. стежка, brzeg (бжек) - берег)
Перш, ніж перейти до корисних вправ та практик, які допоможуть перемогти страшного звіра, що шипить та пручається, потрібно запам'ятати ключове правило - не потрібно намагатись зробити вимову ідеальною, іноді навіть самі поляки ламають язик при вимові Szymankowszczyzna (назви маленького поселення в Мазовецькому воєводстві).
Мовленнєві тренування
Так, так - вам не здалося і не почулося, це саме те, що ви прочитали! Починати потрібно зі спорту, але спорту не простого, а саме тренувань для вашого мовленнєвого апарату. Кожна іноземна мова має "свої" звуки, які притаманні саме їй. Але це не означає, що ви не зможете налаштувати свій мовленнєвий апарат на режим нової вимови. Округлювати рот, складати губи в трубочку чи ставити язик між зубами і виштовхувати повітря при вимові певного слова, торкатися кінчиком язика до піднебіння - усі ці маніпуляції можна запрактикувати та навчитись.
Практикувати та тренувати вимову можна, починаючи з окремих соло звуків та, поступово ускладнюючи завдання та звуки. Наприклад, почніть з простого: м’який приголосний [ś] вимовляється як наш український дуже м’який звук [ш’].
Для наочності та ясності розуміння можна взяти українські слова шість, перші, сушіння, АЛЕ, пам’ятайте про ключову м’якість у польських словах з цим звуком pośpieszny, świstak, śmietana, świt.
М’який приголосний [ź] вимовляється як дуже м’який український звук [ж’]. Наприклад, українські слова діжі, жінки, пожежі, але знову ж таки спробуйте додати типової польської м’якості та прочитайте вголос: gruźlica, maź, pokaźny.
М’який приголосний [ć] вимовляється як наш дуже м’який звук-майже еквівалент [ч’]. Тут можна згадати українські слова чіпляти, речі, очі та знову вимовляти наступну польську лексику набагато м’якше - kazać, darować, burzyć, toczyć.
Польський звук [dź] вимовляється як дуже м’який звук [дж’] (котеджі, сольфеджіо) і вже очікувано пом’якшуюючи, спробуйте вимовити odpowiedź, niedźwiedź, dźwig вголос та перед дзеркалом. Тобто три кита цієї мовленнєвої практики - м'якість, вголос та дзеркало. Це і є посвята в лицарі польської вимови, у яких замість списів - люстерко.
Слухайте, слухайте і ще раз слухайте
Ніщо так не покращує вашу вимову та не поповнює ваш вокабулярний запас, як прослуховування прикладів "живої" іноземної мови. Беззаперечно, що мозкові регулятори деяких людей сприймають звуки та тональності краще, ніж інших і це все пояснюється генетикою та фізіологією. Але навіть, якщо у вас немає хисту до вивчення мов і вам більше подобається складати формули та вирішувати математичні задачі, повірте, у вашого мозку не буде вибору - він буде вловлювати нові звуки, інтонації та, щось йому особливе та незвичне, під час прослуховування аудіо ресурсів: фільми, подкасти, радіо та телевізійні передачі, пісні та розмови нейтівспікерів. В такий спосіб ви допоможете своєму мозку налаштуватися на новий лад, оскільки кожен мозок має унікальну суперсилу, яка називається нейропластичністю.
Нейропластичність - це чарівна, як у тій самій казці про страшного звіра, що шипить, здатність нашого мозку з часом змінюватись та адаптуватись під дією нового досвіду. Тому нейропластичніть і вимова складних звуків польської мови не випадково вживаються в одному контексті.
Слухаючи, наприклад, подкаст Hello Polish, ви допоможете вашому мозку налаштуватися на нове звучання і зробити його звичним для вашого сприйняття.
А ще приємний бонус цих подкастів - їх простота та універсальність, тому що вони про реальні життєві ситуації простими, аде корисними словами: похід в кіно, подорож автобусом чи літаком, похід з друзями до бару чи обговорення улюбленого виду спорту. А найголовніше, що ці подкасти не встигнуть вам набриднути, бо кожен триває не довше 10 хвилин.
Якщо ви не фанат розмовних тем, то сміливо переходьте на YouTube канал, який приємно порадує ваш мозок, Bajkowisko. Це незвичний формат аудіо, тому що, по-перше, це канал з казками і, по-друге, тут до аудіо додається візуал, який лише закріпить ваші знання.
І не поспішайте жартувати з приводу казок, тому що насправді казки - це шалено цікавий та корисний ресурс для вивчення будь-якої іноземної мови: гра з інтонаціями та тембрами, літературні звороти та прислів'я, захопливі та не нудні сюжети, що автоматично отримують великий "лайк" від нашого мозку та його функції нейропластичності.
Репетитор польської мови Львів
Читання вголос, як особливий вид задоволення
Не хочеться тут розказувати про нудні наукові дослідження з трьома групами людей, що читали "про себе", лише слухали запис та читали вголос. Ви з першої спроби зможете відгадати, яка група піддослідних студентів найкраще запам'ятала нові слова - так, так, саме остання. Все просто, як вимова польського слова farbа (фарба): вчені дійсно вважають, що читання вголос допомагає найкраще включати та залучати мозок до процесу навчання, тому що тут починають працювати не лише слухове та зорове види сприйняття, але й активізується моторика губ, тобто більше шансів зробити вимову іноземних звуків частиною механічної пам'яті, яка з часом буде працювати автоматично.
Ті самі вчені стверджують, що читання вголос є одним з найефективніших видів навчання у всіх сенсах за рахунок ще одного феномену (увага, зараз знову буде дуже розумне і дуже складне слово, яке навіть українською звучить не просто, але воно дійсно важливе для пояснення) - автореференції.
Якщо шукати простіший синонім, то автореференція - це таке модне слово серед сучасних блогерів, що означає "рефлексія".
Знову, пояснюючи простими словами, під час читання вголос автоматично включається механізм рефлексії/автореференції, а саме - краще запам'ятовування того, що ви читаєте за рахунок особистого значення для вас прочитаного ж вами.
Отож, читайте все, що попадеться на очі і читайте вголос. Нехай це буде пост будь-якого польського блогера чи, наприклад, дитяча книжка з дорослою мораллю. Щодо останньої, то вас точно не залишить байдужими історія-казка про маленького принца Матіуша, який після раптової смерті свого батька, короля Стефана Мудрого, починає самостійно правити казковою країною. Королівство Матіуша дуже нагадує післявоєнну Польщу, саме тому книга Януша Корчака "Король Матіуш Перший" («Król Maciuś Pierwszy» — Janusz Korczak) читається на одному диханні як дітьми, так і дорослими.
А раптом ви захочете ускладнити собі завдання, то сміливо відкривайте літературний цикл Анджея Сапковського "Відьмак" («Saga o wiedźminie» - Andrzej Sapkowski), який налічує 8 книг і кожна - унікальна та вже давно стала бестеллером.
Подивіться на себе зі сторони
Якщо бути точним, то не потрібно на себе дивитися, себе варто послухати, а, щоб зробити це максимально об'єктивно, зробіть запис на диктофон (на телефоні, наприклад). Таким чином у вас буде унікальна можливість послухати себе зі сторони: як звучить ваша польська, з якими звуками у вас проблеми і які треба ще тренувати, а які даються найкраще. Після таких самопрослуховувань ви зможете не лише виправити власні фонетичні помилки, але й зменшити мовний бар'єр.
Проте існуть декілька "АЛЕ", на які вам варто звернути увагу. Запис власної вимови не варто робити відразу, на перших етапах ваших фонетичних тренувань. По-перше, ви пам'ятаєте, що у людини за замовчуванням існує несприйняття власного голосу на аудіозаписах та відео. Тут варто було б зробити невеличкий відступ про нашу фізіологію та чому ми не впізнаємо власний голос на інших носіях: голос звучить по-різному, тому що він проходить для зовнішнього світу лише через повітря, а для нашого особистого звучання він проходить крізь тіло та кістки, що створюють інші вібрації - низькі та більш теплі.
По-друге, не варто записувати себе на етапах, коли ви говорите з помилками, ще так невпевнено та роблячи паузи, адже таке звучання точно вас не вмотивує рухатись далі.
Щоб ви не робили з вищезазначеного списку, не бійтеся говорити та помилятися при цьому. Ціль фонетичних тренувань та практик - не бути ідентичним носієві, а покращити свою вимову і зробити звучання своєї польської схожим на вимову нейтівспікера.
Вивчаючи польську, слід пам'ятати, що ви вже робите неймовіне: ви опановуєте мову, яка входить до списку найскладніших мов світу.
Отож, слухайте польське радіо та дивіться відеокліпи, читайте вголос "Відьмака" чи прості скоромовки, тренуйте з дзеркалом вимову складних звуків, але, найголовніше, - не примушуйте себе робити це все. Намагайтеся отримувати задоволення від процесу та починайте з тих вправ і практик, які вас чіпляють і вам подобаються.
Залучіться допомогою наших репетиторів та рухайтеся у вашому власному ритмі!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
