Коли народжується малюк, то він вже має палітру вроджених емоцій, які є достатньо примітивними, але їх вистачає для того, щоб виразити свої найбазовіші потреби. Дитина найчастіше з перших днів життя використовує плач, як сигнал для дії батьків. Коли новонароджений голодний, він плаче; коли він хоче спати чи втомлений, малюк сигналізує плачем про це відчуття та, коли йому щось болить – це також плач, як сигнал для тата та мами.
Дитина росте, розвивається фізично та разом з ним зростають та ускладнюються її емоції. Вона все ще використовує плач, але вже для більш ускладнених цілей, тому що починає розуміти, що плачем можна маніпулювати. Дуже часто в хід ідуть навіть істеричні реакції, якими малюк також намагається контролювати та впливати на батьків. В такому випадку тато та мама просто зобов’язані розумно реагувати на такі істерики та не мотивувати їх, тому що малюк може взяти такий метод маніпулювання на озброєння. Разом з емоціями у дитини формується і мислення, як основа його розумових процесів, які невід’ємно пов’язанні з емоційно-чуттєвою сферою та взаємодоповнюють один одного.
Розвиток мислення дитини дошкільного віку
Від самого народження разом з мовленням, емоціями та рефлексами (вродженими та набутими) розвивається і мислення (яке, до речі, невід’ємно пов'язане з мовленням дитини). Мислення дошколярика – це психічний процес, що виникає у дитини на основі чуттєвого пізнання та відкриття незвіданого в оточуючому середовищі. При відкритті нового відбуваються такі процеси, як відображення, аналіз та узагальнення отриманої інформації спочатку на досить примітивному рівні. Примітивний рівень ускладнюється та стає більш комплексним, так як дитина росте та розвивається швидкими темпами.
У віці від одного до двох років у малюка активно розвивається наочно-дійове мислення, так як він починає думати діями та лише через них виражати усі свої емоції. Так як ця форма мислення є достатньо примітивною, то наочно-дійове перетікає в більш ускладнений тип мислення – наочно-образне, яке починає активно формуватися у віці від трьох до чотирьох років. Малюк вже сприймає реальність діями та дотиками, він може складати свою власну картину в голові, дивлячись на предмет та спостерігаючи за ним.
Від п'яти років до семи років формується найскладніша форма мислення для малюка – словесно-логічна. Використовуючи такий тип мислення, малюк починає аналізувати та робити висновки і навіть коментувати дії інших дітей на основі свого власного аналізу.
Криза трьох років
Від двох до трьох років малюк починає сприймати своє власне «я», яке з’являється в лексиконі дитини все частіше. Дитина настільки радіє відкриттю себе та свого «я», що, перш ніж перейти до наступного рівня свого емоційного та ментального дослідження, вона намагається дослідити себе та свої кордони.
Саме в цьому віці у дитини починається криза трьох років або, як люблять називати психологи, «криза впертості». Таку кризу та її настання можна помітити за наступними ознаками та характерною дитячою поведінкою:
- дитина починає порівнювати себе з дорослими
- вона наслідує їх поведінку
- порівнює свої вчинки зі вчинками дорослих
- демонструє критичну впертість у своїх бажаннях, навіть, якщо вони не мають для малюка ніякої цінності
Для оточення дитини здається, що малюк дратівливий, нервовий та тривожний, але насправді всередині малюка відбуваються серйозні емоційно-психологічні зміни, перебіг яких мають підтримувати батьки та бути поряд зі своїми дочкою та сином в такий кризовий момент.
Психологи радять набратися терпіння та дарувати дитині свої любов та увагу. Батькам необхідно бути готовими переключати види діяльності та маневрувати між істериками свого чада та власною дратівливістю від того, що відбувається. Тато та мама не повинні тиснути на малюка своїм авторитетом, намагаючись придушити його негативні імпульси. Доросла дратівлива поведінка не спрацює, лише спокійний тембр та любов, увага та терпіння.
Криза п’яти років
У віці від чотирьох до п’яти років у дитини відбувається внутрішній конфлікт, який легко пояснюється з фізіологічної точки зору: швидкі темпи розвитку психіки накладаються на дорослішання нервової системи. Дитина вередує і стає некерованою, що часто доходить до критичної точки. Це свідчить про початок кризи 5 років, під час якої у малюка формуються притаманні лише йому риси характеру.
Це період є також достатньо складним випробуванням як для дитини, так і для її дорослого оточення. Тому батьки мають бути готові до наступної поведінки своєї дитини:
- малюк стає мовчазним та невпевненим в собі
- він часто проявляє ознаки перманентного незадоволення, причину якого пояснити не в змозі
- дитина вимагає дорослої самостійності та незалежності, рівень яких іноді доходить до критичної точки
- часто в дитячій поведінці спостерігається високий рівень агресивності по відношенню до інших дітей.
Насправді, незважаючи на те, що ознаки кризи п’яти років виглядають достатньо серйозно та іноді навіть лякають батьків, все ж тато та мама мають пам’ятати, що з таким кризовим етапом можна співіснувати.
За рахунок стрімкого розвитку кори головного мозку у дитини з’являється бажання пізнавати щось нове, займатися справами, які раніше його не цікавили та шукати нові захоплення. Саме в такий час будьте готові записати своє чадо в спортивну секцію чи гурток, де дитина зможе майструвати щось своїми руками. Дитина буде щаслива відкривати себе в таких заняттях та проявляти свій талант. Будьте поряд та розпитуйте свого малюка про його досягнення та нові захоплення, покажіть йому, що ви поважаєте його дитячу «дорослість» та вам важлива його думка. Таким чином ви зможете змінити кризовий етап в щось більш цінне та усвідомлене для своєї дитини, з мінімумом істерик та агресії.
Адаптація дитини до дитячого садочку
Перш ніж дитина піде до школи, пройшовши кризи трьох та п’яти років, на неї чекає ще одне випробовування - похід та адаптація до дитячого садочку. Психологи вважають, що найкраще віддавати малюка до дитячого садочку в чотири роки, але за статистикою багато батьків віддають своїх чад в 2,5-3 роки. Для таких випадків тато та мама мають, по можливості, обирати невеликі групи дітей, де малечі буде комфортніше звикнути до нової атмосфери та незнайомців навколо. Разом з маленькими групами основною умовою є і невеликий проміжок часу, під час якого ваші маленькі син чи дочка перебувають в дитячому садку. У процесі дитячого звикання до нового оточення, час перебування у закладі можна поступово збільшувати.
Допомогти в адаптації до садочку вам зможе й створення позитивних вражень у дитини стосовно закладу. Розкажіть своїй дитині про свій садочок, поділіться, якою була ваша улюблена гра там і пригадайте, з ким ви вперше там подружилися.
Обираючи садочок, покладайтеся на свої загальні враження та перші емоції, які ви відчуєте, переступивши поріг закладу. Поговоріть з вихователями, прогуляйтеся будівлею та розпитайте інших батьків про їх думку. Такі дії є абсолютно нормальними та допоможуть вам прийняти фінальне рішення. І головне правило – тримайте зв'язок зі своєю дитиною постійно: питайте про її враження від групи, вихователів і навіть раціону.
Завжди актуальна підготовка до школи онлайн.
Будьте готові, що на перших етапах відвідування ваше чадо може бути втомленим та роздратованим, але він має звикнути до нового оточення та графіку. В такий період спробуйте створити максимально комфортні умови відвідування садочку для своєї дитини. Дозвольте їй взяти улюблену іграшку з собою та будьте уважним до дитячих бажань та емоцій.
Народжуючи дитину, ви народжуєте особистість, яка з кожним роком стає все більш унікальною та вимальовуються її індивідуальні риси характеру. Якщо у віці трьох років дитини вже починає усвідомлювати свої емоції, але їй ще важко їх контролювати, то в чотири-п’ять років в емоційній сфері відбувається стрибок. Малюк вже починає контролювати свої емоції та порівнювати їх з емоціями інших. У дитини з’являється співчуття та почуття гумору, вона емоційно реагує на нове заняття або ж, навпаки, замикається в собі та стає мовчазною. Все це притаманне тому періоду, під час якого розвиваються кора головного мозку, нервова система та налаштовуються психічні реакції та механізми дошкільнят.
Головна місія батьків (одна із) – забезпечити дитині комфортні та безпечні умови дорослішання. Дорослішання фізичного, ментального та емоційного. З кожним роком не втрачайте уважності та не забувайте показувати свою батьківську любов. Пам’ятайте, чим більш дорослими стають ваші син чи дочка, тим більш ускладненими стають їх емоції та внутрішній дитячий світ.
Не ігноруйте поняття «дитячої самостійності», так як з кожним роком свого життя малюк за рахунок такого феномену будує рівень своє самооцінки та впевненості в собі. Говоріть з дитиною, як з повноправним членом родини, думку якого ви цінуєте та поважаєте, до думки якого ви прислухаєтесь. Довірте йому мікро домашні обов’язки, які дозволять відчути справжню дорослу відповідальність. При кожній дитячій істериці важливо бути терплячим та люблячим і в стані холодної свідомості, памятаючи, що дитина проходить важливі емоційні (кризові зміни) всередені та частіше всього не знає, як з ними справлятися та як себе поводити. Будьте поруч, а в такі кризові моменти - особливо. Перечекайте дитячу істерику та не ідіть з малюком в такому стані в людне місце, дайте йому поплакати та прожити свої емоції. Після чого можете обговорити його почуття.
Так як розвиток емоцій в дошкільному віці відбувається бурхливо, тому саме тато та мама є тим острівцем спокою та впененості, які зможуть "гасити" бурхливі емоції своєї дитини. Не зважаючи на біологічний факт, що до трьох років розвиток емоцій досягає такої якості, що дитина вже може поводити себе зразково, це не означає, що вона буде слухняною весь час. Малюк до трьох-чотирьох років дуже залежний від фізіологічного самопочуття і, якщо, наприклад, він втомився, то емоції можуть спрацювати достатньо негативно і малюк може почати вередувати. Ближче до чотирьох з половиною років, дитина стає більш психологічно та емоційно витривалою і вже не так залежна від фізичного самопочуття, тому перепади настрою не такі раптові та часті.
Батькам просто необхідно створити атмосферу психологічного комфорту та звільнити своїх дочку чи сина від негативних переживань в той час, коли в них закладається емоційний фундамент. Тато та мама можуть довірити своє маля і нашим професійним репетиторам, які даруватимуть дитині не лише якісні знання, але й найяскравіші емоції.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
