Вчені довели, що розвиток дитини від самого її народження відбувається стрибкоподібно. Під час таких періодів мозок починає подавати імпульси, які і викликають бурхливі і не завжди позитивного характеру зміни в емоціях та поведінці дитини.
Важливо, щоб батьки розуміли, що кризові етапи не є генетичним явищем чи результатом поганого виховання, це фізіологічно-емоційне явище, що тісно підвʼязане під зміни в психіці, нервової системи та фізіології дитини.
У віці 4-5 років малюк вже досить добре розмовляє та яскраво виражає свої емоції. Діти все ще уважно спостерігають за дорослими та все ще намагаються копіювати їх поведінку та прислухаються до всього, що ті говорять. Вони можуть по дитячому керувати своїми емоціями та вже розуміють, що між дівчатками та хлопчиками існує різниця. Саме в такому віці у дитини відбувається внутрішній конфлікт через швидкі темпи розвитку психіки та нервової системи. Малюк стає вередливим та емоційним і часто навіть некерованим. У нього формуються його, притаманні лише йому, індивідуальні риси характеру. Це і є початок кризи 5 років.
Незважаючи на свою назву, кризові коливання зможуть початися і в 4 роки. Тому завдання батьків допомогти малечі пережити кризу, бути поряд та продовжуючи любити свою дитину.
Завжди на зв'язку - підготовка до школи онлайн.
Ознаки початку кризи п’яти років
Як вже було зазначено криза може початися і в чотири, і в чотири з половиною років, тому тато та мама мають розуміти, коли починається кризовий етап, і як виглядає та поводитиме себе малюк за таких переломних моментів.
Кризу передбачити складно, але, якщо спостерігаються наступні зміни в поведінці ваших дочки чи сина, то, скоріш за все, криза п’яти років починається:
- ваш малюк втратив впевненість в собі, боїться нового та не хоче розмовляти. Він все частіше мовчить та виглядає дезорієнтованим;
- він починає придумувати різні історії, включаючи бурхливу фантазію та часто видає бажане за реальне. Ззовні це може бути схожим на брехню, хоча насправді батьки, які вже знають про кризу п’яти років, розуміють, що така поведінка малюка – просто перехідний етап з одного стану в інший;
- як і під час кризи трьох років, даний кризовий етап також включає в себе бурхливі істерики та постійне незадоволення дитини, причину якого вона не зможе пояснити;
- бурхливі реакції та агресивна поведінка дуже часто проявляється і по відношенню до інших дітей. Наприклад, малюк може сильно штовхнути іншу дитину в дитячому садочку, яка взяла його іграшку;
- дитина вимагає свободи та самостійності майже у всьому, часто такі вимоги набувають також дуже агресивного характеру;
- ваші син чи дочка можуть нав’язливо копіювати вашу поведінку, не зважаючи на ваші зауваження та прохання.
Перелічені зміни носять достатньо негативний характер та вимагають максимальної уваги та терпіння від батьків. Але, незважаючи на дратівливість малюка та бурхливі реакції на дуже багато побутових ситуацій, він переживає і якісні позитивні зміни, які ведуть до становлення здорової особистості:
- за рахунок інтенсивного розвитку головного мозку у дитини саме в цей час виникає бажання залучатися до нових занять, тому плюс такої кризи полягає в тому, що саме від чотирьох до п’яти років в дитини з’являється багато нових інтересів та хобі;
- в бажанні здаватися дорослим та копіювати поведінку тата та мами є один вагомий позитивний момент: дитину можна легко залучати до «дорослих» справ. Ви можете попросити його позбирати іграшки в своїй кімнаті чи перекласти яблука з пакету у вазу на столі.
Як поводити батькам себе під час дитячої кризи п’яти років
Так як у дитини від чотирьох до п’яти років активно розвивається його кора головного мозку, то вона переживає цілу палітру різних емоцій. Малюк стає дорослішати та починає виражати свої думки, бажання та інтереси, що дає змогу батькам вести майже дорослий діалог з дитиною. Постійна комунікація, увага, терпіння та любов є ключовими моментами в створенні безпечного середовища, в якому малюк зможе вийти із кризи.
Мешканцям столиці: підготовка до школи Київ.
Як саме мають поводитися батьки, щоб допомогти дитині під час кризових сплесків та вберегти себе від нервових зривів та стресових реакцій:
- Направляйте шалену дитячу активність в корисне русло: запропонуйте йому рухливу гру, запишіть до спортивного гуртка чи сходіть на довгу прогулянку в паку;
- Залучайте дитину до спільних справ та давайте йому невеликі домашні доручення, підкреслюючи при цьому, що ви без нього не впораєтесь і він у вас вже такий дорослий, що обов’язково зможе допомогти вам з такою дорослою задачею;
- Не «сюсюкайтесь» з вашими дочкою чи сином, а надайте вашому спілкуванню дорослий характер: обговорюйте з дитиною серйозні теми, запитуйте його думку та навіть попросіть поради. Така комунікація додасть вашому чаду впевненості в собі та підніме його самооцінку;
- Під час істерик та бурхливих реакцій спокійно пояснюйте дитині, що така поведінка не є гарною, але завжди фокусуйтесь на гарних вчинках та рисах дитини, балансуючи між негідною поведінкою і хорошими вчинками;
- Частіше проводьте спільний сімейний час усі разом для того, щоб фіксувати у баченні дитини здорові сімейні цінності.
Але під час таких кризових етапів ні в якому разі не намагайтеся зробити наступне:
- Ні в якому випадку не показуйте дитині приклад насильства та не використовуйте агресію по відношенню до неї. По-перше, малюк все фіксує та потім відтворює аналогічні дії. По-друге, на даному етапі у дитини формується самооцінка і агресивна поведінка по відношенню до неї дорослих може спровокувати замкнутість малюка та подальші внутрішні блоки, які в дорослому житті виливаються в комплекси та занижену самооцінку.
- Не потрібно лаяти дитину чи використовувати грубі слова за її промахи, так як знову ж дитина може замкнутися в собі та стати невпевненою.
- Якщо малюк хоче щось зробити сам, не відмовляйте йому в цьому бажанні, так як під час кризи п’яти років формується самостійність дитини. І навіть якщо вона зробить щось неправильно, поясніть, як має дитина поводитись, прокоментуйте та покажіть правильність та послідовність дій на власному прикладі.
- Не підігруйте дитині в її кривляннях, тому що вона зможе сприйняти таке підігрування, як «зелене світло» і може продовжувати так поводитися досить довго.
- Ніколи не акцентуйте увагу на промахах малюка, спокійно пояснюйте та обговорюйте такі дії з дитиною, як з дорослим, пояснюючи йому та слухаючи його питання та відповіді.
Поради психологів для батьків
Вік п’яти років у дитини має і багато позитивних моментів, серед яких можна виділити високий рівень зацікавленості дитини у нових заняттях. На цьому етапі тато та мама повинні бути максимально уважними та записати дитину на різні гуртки. Більш того, сядьте та поговоріть за малюком, цікавлячись, що йому подобається, чим він любить займатись і, що він любить більш за все. Таким чином ви зможете підтримати своє чадо та розвинути його інтереси в щось більше, серйозне та доросле: в майбутньому ваш малюк зможе рухатись в такому напрямку та навіть займатися улюбленою справою.
Розмовляйте зі своєю дитиною на рівних, дайте їй зрозуміти, що ви сприймаєте її, як рівноправного члена родини, готові з нею радитись та прислухатись. Такі рівноправні відносини та доросле спілкування додасть впевненості дитині в багатьох внутрішніх моментах. Саме на такому дорослому тоні ви можете і виділити своїм дочці та синові хатні справи, за які вони будуть відповідати (допомагати вам прибирати зі столу, мити посуд чи підмітати). Такий маленький, але вже дорослий обов’язок додасть малечі сміливості та підвищить його самооцінку.
Пам’ятайте, що під час п’ятирічної кризи дитина часто плутає фантазію, вигадки з реальністю, і зовнішньо його історії можуть виглядати, як суцільна брехня. В такому випадку не лайте дитину, а запропонуйте обговорити дитячі історії та розкласти їх на правдиві факти та казкові оповідання. Поясніть, чому реальні історії називають правдою, а вигадку можна використовувати для складання цікавих оповідань та казок. Ви навіть можете розказати щось правдиве зі свого дитинства та порівняти свою історію з казкою, після чого ви можете разом порівняти правду та вигадку.
Під час кризових сплесків слідкуйте за тим, щоб ваша дитина не була сама. Залучайте її до справ, просіть її допомогти вам з простими та елементарними справами та запропонуйте похід в музей чи кіно. В чотири-п’ять років дитина дуже гостро та навіть хворобливо відчуває свою самотність, так як в цьому віці у малюка формуються індивідуальні риси характеру і він починає часто порівнювати себе зі своїми однолітками. Якщо при порівнянні себе та оточуючих дітей, ваші син чи дочка помічають відмінності (а скоріш за все, відмінності будуть і багато), то це може спровокувати негативні думки, які в майбутньому призведуть знову ж таки до заниженої самооцінки та комплексів і навіть страхів-фобій. Саме тому важливо пояснювати дитині, що всі люди різні і у кожного є свої індивідуальні особливості. Такі індивідуальні особливості у дорослої людини виливаються в таланти та професійні навички.
Під час кризи п’яти років (яка в багатьох дошколяриків починається і в чотири з половиною, і навіть в чотири роки) батькам важливо створити комфортні умови для розвитку дитячих інтересів та підвищення дитячої самооцінки. Оточіть своє чадо любов’ю та дорослим розумінням. Усіма своїми діями та словами показуйте цінність дитини саме їй самій. Сходіть з нею в магазин та порадьтеся, що можна приготувати на вечерю і, які продукти для вечері потрібні. По поверненню додому попросіть малюка допомогти вам помити картоплю, дістати ложки та серветки та розкласти їх на столі. Най він порахує, скільки потрібно тарілок і перевірить, чи вірну кількість столових приборів ви поставили на стіл. Під час самої вечері ви можете похвалити дитину та сказати, як багато вона вам допомогло сьогодні. Для вас особисто такі дії не заберуть багато часу та ресурсів, але повірте, для малюка – то буде справжнє свято, яке додасть йому стільки сміливості та впевненості в своїх діях.
Окрім таких батьківських лайфхаків, ви можете звернутись за професійною допомогою до наших репетиторів, які допоможуть вам у вихованні та навчанні вашого дошколярика.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
