Від самого свого народження малюк щомісяця набирає оберти та розвивається швидше, ніж його батьки встигають за його темпами розвитку як фізичного, так і ментального. Незважаючи на те, що на часі існує велика кількість ресурсів для вдосконалення батьківських навичок, тато та мама завжди відчувають потребу в пораді та допомозі. Особливо, якщо мова йдеться про виховання дошколярика.
Враховуючи усі відомі батькам особливості вікового зростання та розвитку в дошкільному віці, дуже часто вони забувають про найголовніше, з чим стикається кожен тато та мама – криза у дошкільному віці. Так-так, вам не почулося і ви прочитали все вірно – криза малюка. Звісно ж, коли читаєш чи чуєш такий «дорослий» термін, то з ним ніяк не можна асоціювати маленьку дитину. Але ж насправді і медики, і вихователі, і педагоги разом з психологами виділяють два важливих вікових кризових етапи – три роки та п’ять років.
Зауважте підготовка до школи івано франківськ.
Перш, ніж пояснити кризу трьох років, варто розібратись з поняттям того самого «дорослого» терміну, з яким насправді людина знайомиться ще в такому дитячому віці. Криза – це певний віковий етап в житті людини ( в даному випадку – немовляти), коли вона відчуває переломні та досить незнайомі для себе події та навіть стани речей, але, як справлятись з ними чи діяти в нових обставинах, людина ще не визначила і не має ніяких для того налаштованих механізмів. І саме за таких обставин відбувається як фізичний, так і ментальний дисонанс. Отож, почнемо з найпершої суттєвої кризи для малюка та його батьків – криза трьох років.
Що таке криза трьох років і як вона проявляється?
Ближче до віку трьох років малюк починає чітко усвідомлювати (наскільки це можливо для свого віку) власне «я» та навіть своє відображення в дзеркалі дитина починає розглядати по іншому – уважно, усвідомлено та з гіпер зацікавленістю. Якщо до трирічного віку ваші дочка чи син говорили про себе в третій особі (наприклад, «Марійка буде спати»), то саме в цьому віці вони чітко розуміють значення свого «Я» та переходять на інший етап відносин з батьками. Слово «Я» з'являється все частіше в простих розмовах дитини і вона разом з ним ставить на перше місце не батьків, а себе та свої бажання. Чому? Причина – проста: дитина настільки радіє та вражена відкриттям власної особистості, що тепер, перш, ніж перейти до іншого етапу дослідження себе та оточуючого світу, вона має зрозуміти свої власні кордони, бажання та механізми їх дії.
Не забудьте про підготовка до школи Київ.
Зі сторони це виглядає, як типова неслухняна дитина, яка багато плаче та кричить, постійно чогось вимагає та завжди чимось невдоволена. Психологи дуже часто називають цей етап розвитку психіки дитини «кризою впертості», яка виникає через суттєві психічні зміни (що є абсолютно нормальним етапом розвитку психіки малюка). Дитина дивиться на себе та на дорослих по-іншому, тому що:
- малюк порівнює себе з дорослими із свого близького оточення
- наслідує дії, вчинки та поведінку дорослих
- протиставляє свої дії та дії дорослих і прагне їх вивести на однаковий рівень (по своєму, по дитячому)
- демонструє свої бажання та свою уявну дорослість
- відстоює свою думку та бажання до критичного, останнього моменту, навіть, якщо бажання саме по собі вже не є цінним для дитини
На фізичному рівні у малюка з’являється видима зовнішня дратівливість, тривожність, збудливість та знервованість.
Типові ознаки кризи «впертості»
Теоретично такий кризовий період починається в три роки, але ж кожна дитина – індивідум та унікум, тому батьки мають морально налаштовуватися на можливі коливання стосовно початку такого періоду. Криза «впертості» у деяких малюків може початися і в два з половиною роки, і навіть в два.
Щоб розуміти, що ваш малюк на часі проживає свій «кризовий» етап, варто розуміти, як саме протікає цей етап та які його характерні ознаки вам просигналізують про початок переломного моменту:
Негативізм
Цю ознаку психологи, медики та вихователі часто виділяють як окреме явище, яке характеризує дорослішання малюка та його перехід від стану немовля до стану дитини. Термін говорить сам за себе, так як його корінь – частинка «не», тобто мається на увазі постійне заперечення дитиною усього та бажання говорити та діяти контрастно від того, як його просять діяти його батьки. Наприклад, на вулиці гарна погода, світить сонечко, та ви об’єктивно розумієте, що ваш малюк полюбляє бавитись в парку. Але замість того, щоб погодитися на вашу пропозицію піти в парк, малюк заперечує та починає дратуватись.
Як діяти? По перше, тато та мама мають розуміти, що така поведінка не є проявом непослуху чи пустощів, це лише фізичний прояв та спроба малюка захистити свої кордони та своє «Я», так як пропозиція надійшла саме від дорослого, і для дитини такий прояв – то більше сигнал зазіхання на його кордони. Отож, дорослим ні в якому випадку не потрібно дратуватися чи піднімати голос. Навпаки – спокійним тоном поговоріть з дитиною та запитайте, що саме він хотів би робити замість прогулянки. Терпіння та спокійний, навіть тихий тембр голосу – ключ до серденька дитини.
Знецінення
Під час таких кризових змін малюк може цілковито змінити своє ставлення до раніше дорогих йому речей, занять та навіть людей. Дитина може закинути улюблені іграшки, з якими бавилася щодня, перестати гратися з сусідським хлопчиком, який ще нещодавно їй дуже сильно подобався та плакати при появі бабусі, яку ще декілька місяців тому обожнював.
Як діяти? По-перше, батькам необхідно пам’ятати, що це ознака психічного та емоційного дорослішання дитини і всередині дитячого внутрішнього світу відбувається шалена боротьба емоцій, з якими вона вчиться жити та взаємодіяти. По-друге, бути терплячим спостерігачем, який намагається не контролювати, а пояснювати та сприймати нову особистість з розумінням та беззаперечною любов’ю.
Деспотичність
Малюк починає поводити себе норовливо, намагаючись вдавати дорослого та поводити себе відповідно. Він командує та вирішує, що одягатиме, їстиме та куди йтиме. Для батьків така поведінка неприпустима, тому найчастіше на такій ознаці батьки «зриваються».
Як діяти? Не відповідайте агресією на деспотичність, такою поведінкою ви заведете себе в глухий кут. Намагайтеся опередити ситуацію та деспотичну поведінку дитини. Наприклад, якщо ви збираєтесь на вулицю на прогулянку і, обираючи одяг, ви вже потенційно знаєте, що зараз буде бурхлива та емоціна сцена з вашим маленьким «деспотом», додайте до зборів плюс 15-20 хвилин, щоб малюк сам міг обрати одяг та заспокоїтись в процесі одягання.
Прагнення до самостійності
Так як дитина під час своєї кризи впертості у всьому намагається наслідувати своє близьке доросле оточення, то її показова самостійність буде обов’язково та яскраво проявлятися в три роки (або ж трішки раніше). Малюк прагне робити все сам і часто таке прагнення доходить до абсурду: дитина переступає межу і може ставати некерованою. Наприклад, запланований перегляд мультфільму по телевізору може перетворитися в гіперсамостійні дії малюка – він хоче сам включати телевізор в розетку, переключати хаотично канали та робити дуже високу гучність.
Як діяти? Батькам в нагоді знову стануть суперсили терпіння, спокійного тембру голосу та дорослої розмови з дитиною з поясненням усього, що відбувається (чому так можна, а саме так – ні). До речі, в такі хвилини абсолютного «свавілля» малюка психологи радять навчитись переключати його увагу на щось контрастно інше. Наприклад, запропонувати йому замість розетки допомогти вам поскладати яблука в корзину на столі чи зібрати папірці та викинути їх в сміття, пояснивши, що такі дії роблять справжні і великі-великі дорослі.
Що батькам варто та не варто робити під час кризи трьох років?
Всі кризові та перехідні етапи минають. Це ключове правило, про яке мають пам’ятати батьки. Криза "впертості" не назавжди, тому ось низка порад на цей період:
- Не панікуйте та тримайте себе в холодній свідомості, пам’ятаючи, що все, що відбувається – це психічне явище з фізіологічними реакціями дитини, які вона часто не може контролювати.
- Коли у дитини істерика, утримайтеся від походу на дитячий майданчик, парк чи місце, де є велике скупчення людей.
- Делегуйте дитині більше завдань, де він чи вона може проявити свою самостійність: дозвольте самому обрати іграшку чи одяг в дитячий садок, нехай дитина сама візьме з полички магазину свій улюблений сік та самостійно поставить його в холодильник.
- Будьте готові часто переключати увагу малюка на різні види діяльності, що допоможе відволікти його від негативізму та агресії.
Як не варто діяти під час кризи трьох років?
- Не намагайтеся задавити малюка своїм авторитетом, тому що така дія може спрацювати проти вас.
- Не контролюйте кожен крок дитини, дозвольте йому бути в цей період максимально самостійним та використовуйте принцип «тихого» контролю: просто приглядайте за діями малюка, щоб впевнитись, що він у свій поведінці не виходить за межі власної безпеки.
- Не дозволяйте собі впадати у свої власні приступи істерик та агресії, так як на фізіологічному рівні ви також будете знервовані та дратівливі, але, якщо дасте волю негативним емоціям, то це завадить вашим виваженим діям.
- Не дозволяйте дитині переходити межу під час яскравих істерик. Якщо ви тримаєте дитину на руках під час такого приступу, можете спустити його на підлогу і спокійним тоном пояснити, що кусати вас та бити не правильно. Прокресліть свої кордони, але лише за допомогою спокійного тону та доброзичливості.
- Не дозволяйте дитині закріпити в своїй свідомості негативні норми поведінки, як норми його типової та звичної поведінки в майбутньому: говоріть та пояснюйте усе усе лише спокійним тоном, не переходьте ні в якому разі на однаковий рівень емоцій з вашою дитиною.
Батьки мають усвідомити, що криза трьох років – не назавжди, а є лише перехідним етапом в розвитку дитячої психіки та свідомості. Насправді цей етап є дуже важливим для дитини, так як вона вчиться відстоювати свої кордони та прагне бути самостійною, відчуваючи значущість свого власного «Я».
Тому завдання тата та мами – підтримати, пояснити та любити. А професійну допомогу вам зможуть надати наші репетитори, які готові з вами розділити виховання та навчання ваших дошколяриків.
Слід врахувати підготовка до школи онлайн.
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
