В останні роки українська мова переживає новий етап свого розвитку. Від мови радянських часів до сучасних трендів — вона стає живою, динамічною та доступною.
Сучасні українські автори відкривають нові горизонти у літературі, а книжкові клуби, подкасти й онлайн-ініціативи створюють можливості для практики української в найрізноманітніших формах.
Це і є частиною культурного відродження, яке, на щастя, сьогодні відбувається не лише в літературі, а й у мовному просторі.
Поговорімо про те, де читати, крім очевидних диванів і бібліотек?
Українська література — це не лише класика, яку ми вивчаємо в школі, але й новітні твори, що зачіпають своїм стилем, актуальністю й глибиною змісту. А книжкові клуби та інші літературні ініціативи відкривають нові можливості для тих, хто хоче не тільки читати, а й говорити українською.
Чому українська література — це не тільки програма ЗНО
Українську літературу часто сприймають як щось «обов’язкове до прочитання»: перелік творів, які треба осилити до іспиту або запам’ятати для оцінки.
Але література — це не список. Це — живі історії. І якщо раніше про укрліт казали «нудна», «тяжка», «усе про страждання», то сьогодні вона звучить зовсім по-новому.
Після 2022 року ми почали по-іншому дивитися на те, що читаємо. З'явився попит на книжки, які говорять нашими емоціями — про втрату, надію, гідність, про любов до рідного. Книжки стали своєрідною терапією і способом краще зрозуміти себе та свою країну.
Ми читаємо Жадана не тому, що «треба», а тому, що він дає слова, коли своїх бракує.
Але змінився не лише інтерес до сучасної літератури. З’явилась нова хвиля уваги до класиків, зокрема до авторів Розстріляного Відродження — Хвильового, Плужника, Йогансена. Їхні тексти читають не як музейні експонати, а як сміливу, модерну, експериментальну літературу. Вони знову на часі — і не тому, що так скаже вчитель, а тому, що хочеться зрозуміти, звідки ми прийшли.
Це переосмислення активно підтримують сучасні культурні ініціативи: наприклад, подкасти «Станція 451» або «Простими словами», проєкт «МУР», нові переклади, адаптації в театрі. Класика більше не мовчить — вона вступає в діалог. І часто — з тими, хто раніше вважав себе до неї байдужим.
Сьогодні література — це вже не тільки про навчання (але й його не оминаємо увагою). Це про емоційний зв’язок, співпереживання, розуміння себе.
І навіть якщо укрліт колись асоціювалось із «Кайдашевою сім’єю» і «Кобзарем», зараз є шанс прочитати її по-новому — вже не для оцінки, а для себе.
А ще саме зараз з’являються цікаві автори, яких хочеться читати. І включати у шкільну програму.
Хто сьогодні пише українською — і навіщо їх читають
Письменники нового покоління не з’являються нізвідки. Вони — з тих самих міст, що й ми. Вони їздять у метро, ведуть телеграм-канали, читають вірші на концертах. І при цьому — створюють літературу, яка резонує.
Сучасні українські автори — це більше, ніж просто письменники. Вони — голоси нашого часу, що говорять про себе, свою країну, війну, близькість, травму, надію. І хоча вони пишуть у різних жанрах — від психологічної драми до технотрилера, — спільне в них таке: правда, емпатія і сильна українська мова.
Звісно, першим згадується Сергій Жадан — поет, прозаїк, громадський діяч. Його романи «Інтернат», «Ворошиловград» та поезія стали частиною нової культурної мови. Його читають не лише як письменника, а як символ покоління, яке говорить про війну і любов — просто, боляче, по-своєму. А ще він веде подкаст «Радіо «Хартія», і його українська – насолода для вух.
Оксана Забужко, Софія Андрухович, Артем Чех, Катерина Калитко — ці імена вже увійшли до новітнього канону. Але сучасна література — це не лише визнані автори.
В останні роки з’явилося чимало сильних авторів, які ще кілька років тому не мали книжок, а сьогодні — у списках бестселерів.
Серед тих, хто стрімко увірвався до літературної сцени, — Тамара Горіха-Зерня. Її дебют «Доця» став голосом жінок війни на сході України, а останній роман «Шептуха» — несподівано поєднав містичне й реальне, змалювавши прикордоння Сумщини не лише як декорацію, а як живий, дихаючий простір української сили. Обидві книги — про жінок, які тримають світ. Але в кожній — своя правда і мова.
Анастасія Левкова — ще один голос, який звучить впевнено. Кримський роман «За Перекопом є земля» — це голос окупації, спротиву й виживання. Левкова пише про Крим, українськість у ворожому середовищі, і робить це з великою внутрішньою гідністю, не вдаючись до штампів.
Іларіон Павлюк — приклад того, як в українську літературу впевнено входить жанрова проза. Його детективи та психологічні трилери «Білий попіл», «Я бачу, вас цікавить пітьма» — не тільки захопливі, а й добре написані, з якісною мовою і сучасною структурою. Це той випадок, коли «цікаво» і «якісно» йдуть поруч.
Із кожним роком таких авторів стає більше. І це надихає: бо українська мова перестає бути тільки «мовою класики» — вона не канцелярська і не декоративна, а справжня.
Феномен книжкових клубів
Для багатьох читання – дуже інтимний процес, але ми завжди раді поговорити про хороші – або не дуже – твори. Ідея збиратися разом, аби обговорювати прочитане, — не нова.
Все почалося із Сократа ще 2400 років тому, коли він з друзями і колегами обговорювали твори і розмірковували над змістом.
Значно пізніше з’явилися книжкові клуби у звичному нам форматі, про це ви можете почитати за посиланням. Спойлер: жінки відіграли у цій царині вирішальну роль!
За час повномасштабного вторгнення читацькі клуби набули нових сенсів, стали місцем для розмови, спільності й переосмислення. Тут читають не лише класиків, а й новинки українських видавництв, оригінальні й перекладні твори, тут підтримують емоційно і навіть фінансово (зокрема, потреби військових).
Українські книжкові клуби: спільноти навколо тексту
Сучасні книжкові клуби бувають дуже різні — і це їхня сила. Офлайн-клуби часто нагадують посиденьки із чаєм, домашньою випічкою та відчуттям «своїх серед своїх».
Це чудова можливість наживо ділитися думками, відчути енергію обговорення й поспілкуватися з однодумцями. Найчастіше такі клуби організовують книгарні, бібліотеки, культурні центри або самі читачі.
Онлайн-клуби, натомість, відкривають більше свободи: можна долучитися з будь-якого міста чи навіть країни, читати у власному темпі, залишати коментарі у телеграм-чаті чи під постами в інстаграмі. Часто до таких обговорень приєднуються самі автори — і це неабияк оживляє текст.
З’являються також гібридні формати — зустрічі в Zoom або стріми в Instagram із живим чатом.
А ще тренд останніх років — «літературні марафони»: коли читачі одночасно беруться за певну книжку й діляться враженнями протягом кількох днів чи тижнів. Такий формат популяризували україномовні інфлюенсери, книжкові блогери й навіть самі видавництва.
До речі, ви вже знайомі з наймолодшим книжковим блогером України?
Усе це говорить про одне: читання знову стало соціальним.
Книжка — не просто тиха розвага на вечір, а тема для розмови, спосіб осмислення реальності, іноді навіть — м’яка форма активізму.
Клуб книгарні «Сенс»
Що читають: українська література, сучасна і класична
Формат: офлайн і онлайн, є чат для постійного спілкування учасників
Цікавинка: обов’язкова YouTube-трансляція кожного засідання, читацький щоденник для кожної книги, участь в обговоренні лідерів думок.
Читацький клуб Litosvita
Що читають: відомі книги і книги молодих авторів
Формат: онлайн
Цікавинка: є дві опції участі – «говорю та слухаю» і «тільки слухаю».
Vivat Book Club
Що читають: книги видавництва «Vivat»
Формат: офлайн у книгарнях «Vivat» у Києві, Вінниці, Харкові та Івано-Франківську
Цікавинка: зустрічі модерують співробітники видавництва та книжкові блогери. Безкоштовно за попередньою реєстрацією
Kyiv Bookworms Club
Що читають: тільки художню літературу, крім російської та англо-американської
Формат: офлайн і онлайн у Києві
Цікавинка: нагода почитати книги, що здобули Нобелівську, Пулітцерівську чи премію Букера
Книжковий клуб анонімних детективів
Що читають: детективи
Формат: онлайн
Цікавинка: потрібно прочитати дві книги на місяць – одну закордонного автора, другу – українського
Ці спільноти демонструють, як читання стає соціальним явищем, об'єднуючи людей навколо української літератури та мови.
Деякі українські компанії створюють внутрішні книжкові клуби для своїх працівників. Наприклад, у Work.ua книжковий клуб існує вже 10 років, проводячи гібридні зустрічі офлайн та онлайн. У мережі мультимаркетів «Аврора» функціонує «Читацький аврорівський клуб» (ЧАК), де працівники обговорюють рекомендовану літературу.
Читати — модно: нові формати й тренди книжкових клубів
Сьогодні книжкові клуби — це вже не лише зустрічі у бібліотеках (хоч і такі залишаються класикою). Україномовні читачі дедалі більше шукають зручні, гнучкі та інтерактивні формати. І ось що зараз у тренді:
Телеграм- та Discord-клуби
Де зібрати людей із різних міст (а то й країн) і не морочитись з логістикою? У месенджерах! У тематичних Telegram-чатах, як-от @bookclub_ua або @read_ua, учасники читають за графіком, обговорюють твори у коментарях або у форматі живих аудіозустрічей. А Discord-канали навіть дають змогу проводити книжкові стріми — обговорення в реальному часі з відео та реакціями.
Аудіокнижки та читання «на ходу»
Надворі 2025 рік — і ніхто не засудить вас за те, що ви прослухали роман замість того, щоб його прочитати.
Аудіоплатформи українською зростають, і дедалі більше клубів включають у свій список саме аудіоформати. Це дозволяє «читати» на пробіжці, в транспорті чи на кухні.
Онлайн-зустрічі з авторами
В умовах цифровізації книжкові клуби активно залучають авторів до своїх обговорень. Часто письменники приходять на Zoom-зустрічі, де обговорюють свої твори разом із читачами. Наприклад, Yakaboo Book Club проводить регулярні онлайн-дискусії з письменниками, де будь-хто може поставити запитання чи просто побути в колі однодумців.
Тематичні клуби = глибше занурення
Клуби дедалі частіше будуються навколо тем: «українська жіноча проза», «новітня історична література», «українська класика по-новому». Це дозволяє глибше заглиблюватись у контекст, робити паралелі, порівнювати авторів і епохи. Особливо це подобається вчителям та філологам, які використовують клуб як простір для рефлексії.
Літературні подкасти
У добу, коли часу на повноцінне читання часто бракує, літературні подкасти стають чудовою альтернативою. І український подкаст-простір не пасе задніх.
- «Шалені автор(к)и» — подкаст, у якому літературознавці Віра Агеєва і Ростислав Семків говорять про творчість, проблематику культурно-національної ідентичності. Живий формат, який дозволяє зазирнути за куліси літературного процесу, і один із найуспішніших каналів такого жанру.
- «Книгосховище» (Yakaboo) — щотижневі огляди книжкових новинок, інтерв’ю з авторами та обговорення головних літературних тем. Один із найпопулярніших україномовних подкастів про книги.
- «Слова» від The Ukrainians — не лише про літературу, а й про мову, культуру, образ мислення. Часто з фокусом на те, як текст формує реальність.
Ці подкасти не просто розповідають про книги — вони формують навколо себе читацькі спільноти, об’єднані любов’ю до українського слова.
Це також чудовий інструмент для вдосконалення мови — слухаючи живу українську від сучасних інтелектуалів, ми природно розширюємо свій словниковий запас.
Читання як спосіб говорити українською
Сучасні книжкові клуби та літературні ініціативи не тільки підштовхують до читання, але й допомагають практикувати українську мову. Ось кілька шляхів, як це відбувається:
Поповнення словникового запасу
Кожен новий твір — це шанс дізнатися нові слова, вирази та фразеологізми, а також глибше розуміти різні стилі письма. Особливо це помітно в новітній українській літературі, де часто звучать діалекти, звороти, специфічні мовні конструкції, які можна почути лише у контексті сучасних реалій. Це не тільки розвиває мовлення, але й дозволяє краще розуміти культуру й менталітет, та і поп-культуру України, адже мова — не лише набір слів, а й відображення суспільства.
Літературні події та майстер-класи
Тренд на літературні події, на яких обговорюють українську літературу, також додає свою частку до мовної практики. Вебінари, зустрічі з авторами, майстер-класи на тему «Як правильно писати українською» допомагають розширити не тільки кругозір, але й мовний арсенал.
Письмо й переклад як інструмент
Ще один цікавий тренд — участь у літературних конкурсах та перекладацьких проєктах. Багато нових авторів і молодих письменників активно залучають своїх читачів до написання рецензій, блогів і навіть створення перекладів. Це допомагає не тільки вивчати нові слова, а й практикуватися у складанні грамотних та цікавих текстів.
Як це впливає на нашу мову?
Ключовий момент тут у тому, що читання українською — це не лише шлях до отримання нових знань, а й важливий етап у формуванні мовної звички. Книжкові клуби, літературні обговорення та сучасні формати не просто розвивають мовні навички, а й надають можливість для самовираження українською в різних контекстах.
Посмакуйте літературою українською, вам неодмінно сподобається!
Вам сподобалась ця стаття? Оцініть її!
Loading...
